Теорії-нащадки

В 1935 році Альбертом Ейнштейном та Натаном Розеном була створена теорія мостів Ейнштейна-Розена. Згідно з цією теорією кротові нори можуть з’єднувати між собою дві точки простору-часу,— до цього вважалося, що кротові нори можуть з’єднувати лише два різних Всесвіти (додаток C),— при цьому входами цих нір є протилежні частинки, наприклад електрон та позитрон. В одній із своїх робіт Ейнштейн висловив теорію, що наш Всесвіт насправді є замкнутим сам на себе, як газета, згорнута в циліндр. Саме це й дозволяє можливість існування таких внутрішньосвітових кротовин. Пізніше, в 1949 році, Курт Гедель, австрійський фізик знайшов точне рішення рівняння Ейнштейна, яке описує такий закільцьований Всесвіт. Також варто згадати про теорію, згідно з якою в нашому світі постійно виникають нестабільні червоточини, розміри яких, однак, коливаються близько 2,5*10^-29 метрів. Окрім того існують варіанти рішення рівняння Ейнштейна, за яких можуть існувати два Всесвіти, на кожному з котрих існує область, пройшовши через яку матерія опиниться в іншому. Один з таких варіантів — рішення новозеландського вченого Роя Керра, яке описує кротовину, яка обертається. Тепер нам залишилося визначити, яку роль грає теорія кротових нір в сучасній науці.

Майбутнє фізики

Хоча на даний момент кротовини все ще є дуже новим для вчених та невідомим явищем,вже зроблено немало для їх розуміння. Однак вивчення червоточин досі містить в собі значний об’єм інформації. Абсолютно точно можна сказати, що розуміння кротових нір неймовірно просуне фізику вперед, дасть значний поштовх для розвитку теоретичної та практичної науки. Однак також можна впевнено зробити висновок, що як зараз, так і в найближчому майбутньому людство дуже мало просунеться в вивченні кротовин і до повного їх опанування пройде ніяк не менше двох-трьох тисячоліть. На цьому я закінчую, та дякую вам за увагу.

Перелік використаної літератури

1. Віссер, М., Квантова фізика на захисті часу, Сент-Луїс, 2002;

2. Віссер, М., Прохідні червоточини. Деякі прості приклади, Лос Аламос, 1989;

3. Джунушалієв В., Струни в парадигмі матерії Ейнштейна, 2002;

4. Гараттіні Р., Як квантова піна зміцнює цегляну стіну, 2004;

5. Джунушалієв В., Струни в парадигмі матерії Ейнштейна, 2002;

6. Ейнштейн А., Розен Н., Проблема частинок в загальній теорії відносності, Прінстон, 1935;

Матеріали опубліковані на сайтах

1. Кацимовський В. М., До можливості самостійно підтримувати вакуумні прохідні кротовини, 1996 — http://arxiv.org/abs/gr-qc/9612013

2. Красников С., Приклад підрахунку квантової нерівності, 2004 — http://arxiv.org/abs/gr-qc/0409007

3. Красников С., Квантові нерівності забороняють найкоротший шлях в просторі-часі, 2002 — http://arxiv.org/abs/gr-qc/0207057

4. Лі Л.-К., Два відкриті Всесвіти, з’єднані кротовою норою: точні рішення, 2001 — http://arxiv.org/abs/hep-th/0102143

5. Морріс М. С., Торн К. С., Юртсівер У., Червоточини, машини часу та умови слабкої енергії, Пасадіна, 1988 — http://prl.aps.org/abstract/PRL/v61/i13/p1446_1

6. Морріс М. С., Торн К. С., Кротовини в просторі-часі та їх використання для міжзоряних подорожей: інструмент для викладання загальної теорії відносності, Пасадіна, 1987 — http://scitation.aip.org/content/aapt/journal/ajp/56/5/10.1119/1.15620

Додатки

Додаток A

Додаток B

Додаток 3