6. Структура і зміст зовнішньоторговельних угод і контрактів
Операції гуртової купівлі-продажу товарів та еквівалентного обміну послугами у міжнародній торгівлі проводяться, як і у вітчизняній комерційній практиці, відповідно до попередньо укладених комерційних угод. У різних галузях міжнародної комерції або з приводу різних її об'єктів ці угоди можуть набувати відмінних форм і отримувати інші назви. Незалежно від назви (договір, контракт, угода, протокол, оборудка, оферта тощо) - комерційна угода являє собою юридичний документ, розглянутий і підтверджений сторонами, який розподіляє між ними права і обов'язки щодо купівлі-продажу (еквівалентного обміну) товарів або послуг.
Найпоширенішим видом міжнародних комерційних угод є контракт — письмово оформлений договір, який містить послідовний набір основних і додаткових умов щодо суті виконуваної комерційної операції.
Зовнішньоторговельний контракт — це договір постачання товарів, прийнятий в міжнародній торгівлі, що укладається між експортером та імпортером і регламентує порядок переходу права власності на товари, що є його об'єктом.
Зовнішньоторговельний контракт із розширеною структурою має такі розділи.
Преамбула (вступна частина) — містить назву та номер контракту; місце і дату його укладення; означення правового статусу і місцезнаходження сторін та їх найменування в подальшому тексті.
Предмет (об'єкт) контракту — містить розгорнуту характеристику асортименту товарів або послуг, що реалізуються за цим контрактом. В окремих випадках цей розділ може виноситися за текст контракту у вигляді специфікацій, які є невід'ємною частиною того ж контракту і що обумовлюється в тексті самого контракту.
Кількість товарів — визначається відповідно до систем мір, об'ємів та ваг, що застосовуються в різних країнах і як їх еквівалент — у метричній системі. Кількість визначається за кожною товарною позицією з урахуванням особливостей оптової торгівлі окремими товарами, їх транспортного упакування, маси нетто і брутто тощо.
Якість товарів визначається за сукупністю основних властивостей, здатних підтвердити можливість використання за основним призначенням. Застосовуються різні методи фіксації якісних параметрів товарів: за стандартами; за технічними умовами; за зразками; за вмістом основного компоненту; за специфікацією до контракту тощо.
Умови постачання товарів передбачають встановлення строків і дати постачання товарів за цим контрактом. Термін постачання збігається з моментом передавання товару в розпорядження покупця або уповноваженої ним особи і може визначатися як конкретний період, календарна дата або як певна умова: "негайно", "швидко", "без затримки", "зі складу" тощо. За дату постачання за погодженням сторін може прийматися: дата здавання товару перевізнику або експедиційній фірмі, дата варанту, дата підписання акту приймання – здавання тощо.
Базисні умови постачання формуються на основі розроблених і затверджених Міжнародною торговельною палатою специфікованих умов, які мають назву правил ІНКОТЕРМС(міжнародні комерційні терміни)
Ціна товару. За основу при визначенні ціни береться одиниця виміру товару, базисна умова поставки і валюта контракту. Контрактна ціна може запроваджуватися на час укладення договору, дії контракту, на момент виконання і виступати у вигляді твердої, рухомої, ковзної, з наступною фіксацією. Крім цього, в міжнародній оптовій торгівлі існує специфічна система знижок до ціни, які змінюються залежно від характеру операції, умов постачання і поточної кон'юнктури ринку.
Порядок проведення розрахунків і платежів — максимально чітко і послідовно встановлює валюту, строки, спосіб і форму розрахунків. Валютою розрахунків може бути валюта контракту, тобто валюта країни однієї зі сторін контракту, або валюта третьої країни. Терміни розрахунків звичайно зазначаються сторонами в контракті як конкретна дата або період, протягом якого повинен відбутися платіж, і залежать від обумовленого моменту переходу права власності на товар. Основними видами способів розрахунку в міжнародній практиці є банківський (готівковий) перерахунок, платіж з авансом і платіж у кредит. Прийнятними формами розрахунків є інкасо, акредитив, за відкритим рахунком, переказом, чеком, векселем тощо. На практиці форми розрахунків часто переплітаються та комбінуються.
Упакування передбачає погодження сторонами вимог до транспортного і споживчого упакування, якщо цього вимагає характер товару. При цьому подається не тільки опис упакування, але й вимоги до його якості, розмірів, методу нанесення зовнішнього маркування і обумовлюється порядок оплати понад вартість самого товару.
Порядок відвантаження передбачає обов'язкове технологічне забезпечення завантажувальних робіт й своєчасне інформування продавцем покупця про готовність до відвантаження і завершення цього процесу. Одночасно з повідомленням про відвантаження покупцеві за допомогою засобів зв'язку надсилається пакет відвантажувальних документів.
Здавання — приймання описує порядок фіксації факту передавання товару продавцем у розпорядження покупця.
Претензії та рекламації передбачають порядок подання покупцем претензій до продавця; термін, протягом якого може бути висловлена претензій до продавця; термін, протягом якого може бути висловлена претензія; права і обов'язки сторін стосовно подання і розгляду рекламації та способи врегулювання претензій.
Гарантії обумовлюють порядок надання продавцем гарантій щодо товару, який реалізується. При цьому зазначають обсяг гарантії, термін, протягом якого гарантія є дійсною, і обов'язки продавця щодо усунення можливих дефектів або ліквідації невідповідності товару якісним параметрам.
Обставини непереборної сили (форс-мажор) — це умова, яка обговорюється сторонами на випадок настання надзвичайних обставин, що роблять виконання контракту частково або повністю неможливим. За умови настання непереборних обставин терміни виконання контракту переносяться. Якщо вони перевищують допустимі строки, то сторони мають право відмовитися від виконання своїх зобов'язань, при цьому понесені збитки взаємно не відшкодовуються.
Арбітраж передбачає порядок регулювання спорів і суперечок, претензій і рекламацій, які не можуть бути розв'язані сторонами внаслідок переговорів. Для цього сторони погоджують порядок процедури звернення і орган арбітражу, у т. ч. країну (продавця, покупця чи третьої країни), до якого слід звертатися у випадку виникнення нерозв'язних суперечностей.
Різновиди зовнішньоекономічних контрактів на рис. 5.4.2
Рис.5.4.2. Види зовнішньоторговельних контрактів