Владислав заремба

(1833 – 1902)

Заремба В.І. - соловейко рідного краю, український компози­тор, піаніст і педагог. Народився 15 червня 1833 р. у м. Дунаївцях. Виховувався як майбутній композитор і музикант на самобутніх народ­них подільських мелодіях.. Гарно співав з дитинства, прилучався до гри на фортепіано.

З 1846 р. сім’я Заремби переїжджає в Кам’янець-Подільський. Там він вивчає музику приватно у братів Йосипа та Антона Коципинських.

З 1862 р. В.І.Заремба викладає музику та хоровий спів у жі­ночих навчальних закладах м. Києва, пише фортепіанні п’єси, пісні, романси на слова відомих поетів, здійснює обробки популярних народ­них пісень. Написав понад 30 творів для голосу з фортепіано на тек­сти Т.Г.Шевченка.

Найбільш відомі - "Повій, вітре, на Вкраїну", "Стоїть гора високая", "Якби мені, мамо, намисто", Утоптала стежечку", "Якби ме­ні черевички", "Калина". Кращі його твори "Дивлюсь я на небо", "Така її доля" не сходять з репертуару виконавців і досі.

В.І.Заремба – автор двох дитячих збірок: "Пісенник для на­ших дітей", "Маленький Падеревський", куди увійшли українські та по­льські мелодії.

1 липня 1988 р. під час проведення в області третього рес­публіканського свята народної творчості, в м. Дунаївцях на приміщенні Будинку піонерів відкрито меморіальну дошку. Під звуки мелодії піс­ні “Дивлюсь я на небо” стрічку перерізав народний артист Дмитро Михайлович Гнатюк. На дошці - портрет В.І.Заремби, ноти, герої його творів і слова: “1833 р. в м. Дунаївцях народився видатний ук­раїнський композитор Владислав Іванович Заремба”.

Композитори Вони жили і творили на Поділлі ференс ліст

Ф.Ліст – угорський композитор, піаніст, педагог і музичний критик. У 1846 р. гастролював в нашому місті (гастролював по Украї­ні з концертами). Його мистецтво називали “вогнедихаючим” і глибо­ко поетичним.

В Києві Ліст познайомився з княгинею Кароліною, з якою по­дружився на довгі роки. Пізніше вони покохали одне одного і свої ніжні почуття пронесли через все своє життя.

Сама княгиня проживала в с. Воронівцях (нині Хмельницький район). В 1847 р. Ліст. був гостем княгині. У Воронівцях він напи­сав кращі свої твори "Угорська рапсодія № 2", фортепіанні п’єси на теми українських народних пісень "Ой, не ходи, Грицю", "Віють віт­ри, віють буйні".

Закохані не змогли з’єднати свої долі, бо між ними була ве­лика соціальна прірва. В розпачі княгиня приймає постриг і закін­чує своє життя в монастирі.

Через деякий час, під впливом особистого прикладу подільсь­кої красуні, Ф.Ліст теж стає монахом.

Пройшли роки, але Кам’янець-Подільський пам’ятає концерти знаменитого піаніста. В поезії І.Прокоф’єва звучать слова:

Куди котиться світ, цей старенький ридван?

Невідступно допитує ніч органіста.

І до ранку не мовкне в соборі орган,

Бродить містом забута мелодія Ліста.

Тадей ганицький

(1844-1937)

Майже 93 роки прожив Тадей Денисович, з них останні 34 – в Кам’янці-Подільському.

Здавалося, 59-річний музикант поселився 1903 року в нашому місті доживати, як кажуть, віку. За плечима – Віденська консервато­рія і Берлінська Академія мистецтв, престижна робота в Берліні, Вар­шаві, Лодзі, Петербурзі... Потягнуло старого музику де рідних кра­їв (у нашому місті Тадей закінчив гімназію). Але невгамовна натура Тадея Денисовича не така, щоб сидіти, склавши руки. Він засновує в Кам’янці-Подільському музичну школу, запрошує викладати в ній талановитих педагогів – випускників Московської, Варшавської, Паризь­кої, Празької, Міланської консерваторій. Школа готує фахівців по класу скрипки, фортепіано, віолончелі, співів, декламації. Але і цього мало Тадеєві Денисовичу. Він об’єднує музикантів (професіоналів і любителів) у Подільське музичне товариство, а 1914 р. створює перший у місті над Смотричем симфонічний оркестр, концертує з ним. Як тут не позаздрити кам’янецьким меломанам того часу...

Школа Ганицького проіснувала до 1921 р. Через 3 роки 80-річний маестро добивається дозволу на відкриття в місті музично-драматичної студії ім. Леонтовича, що 1927 р. в музичну професійну школу. А очолює її, працює в ній професор Тадей Галицький і, нарешті, з 1930 р. Тадей Денисович – професор відкритого в місті музичного технікуму ім. Лисенка.

... Випав смичок із рук старого маестро, давно не звучить йо­го музика, і тільки пам’ять повертає нас в ті незабутні часи музичного розквіту нашого рідного міста.