Поети. Письменники Вони жили і творили на Поділлі тарас шевченко

В складі археологічної експедиції в 1846 році Т.Г.Шевченко побував у нашому місті, де записував народні пісні, перекази, замальовував пам’ятники. Поет старанно збирав пісні про Устима Кармелюка.

Про перебування Т.Г.Шевченка у місті Кам’янці-Подільському лише відомо, що рукою вчителя чоловічої гімназії Петра Омеля­новича Чуйкевича в альбомі художника записано три українські народні пісні "Пливе щука з Кременчука”, "Зійшла зоря із вечора, да й не назорилась", "Ой, Кармелюче, по світу ходиш", а під останньою Тарас Григорович, поспіхом, мабуть, для пам’яті, зазначив: "Кам’янець, 1846 літа, 3 октября. Од. Петра Чуйкевича".

Ще про поїздку поета на Поділля і Волинь восени 1846 р. збе­реглися документи Київської археографічної комісії (Временная комиссия для разбора древних актов), яка діяла при генерал-губерна­торі Бібікові Д.Г.

Про своє перебування на древній українській землі Тарас Гри­горович згадує у поемах “Варнак” та “Марина”; прозових творах “Варнак” і "Прогулка с удовольствием и не без морали", які були написані у 50-х роках минулого століття російською мовою на засланні.

У Кам’янець-Подільський прибув 32-річний дипломований" худож­ник, відомий на Україні і в Петербурзі поет. Він уже був членом Кирило-Мефодіївського товариства – таємна політична антикріпосни­цька й антицаристська організація, яка утворилася в грудні 1845 р.- січні 1846 р. у Києві.

У цей час були написані найреволюційніші твори (поет возив рукописи з собою, читав знайомим і друзям) - "Заповіт", "Сон", “Кавказ”, "Єретик", "І мертвим, і живим...” та ін.

Це вже був сформований революціонер-демократ.

В книзі подільського письменника Миколи Магери "Кам’янецькими стежками": Повість. - Хмельн., 1889 списано пересування Т.Шевчен­ка на Поділлі. Епіграфом до його книги є слова Т.Г.Шевченка :"Расскажи мне, друже мой, что-нибудь о нашей прекрасной Волыне и Подолии".

Степан руданський

(1834-1873)

Степан Руданський - один з найталановитіших поетів пошевченківської доби. Відомий і як пісняр-композитор і особливо як фольклорист та етнограф.

З 1819 по 1855 р. проживав у Кам’янці-Подільському. Саме в місті над Смотричем він написав в 1851 р. свій перший вірш, а зго­дом і такі перлини, як "Ти не моя", "Мене не забудь", що стали на­родними.

З 1852 р. саме тут допитливий семінарист (навчався в духов­ній семінарії) уклав збірку етнографічних матеріалів в двох томах. Для Руданського місто в ті роки було "сумним, убогим, бідним", які "тільки війни тяжкі споминає, а саме по собі ні виду, ні краси не має", як він писав в передмові до поеми "Байки світовії". В 1855 р. поет назавжди залишає Кам’янець-Подільський, закінчивши семінарію.

С.Руданський понад усе любив народну пісню, мав чудовий го­лос і був гарним виконавцем народних пісень та романсів.

Особлива доля судилась пісні "Повій, вітре, на Вкраїну", що стала перлиною світової лірики. Ще в семінарії юний Степан поко­хав карооку Маню Княгицьку. Однак, одружитися з нею не міг, бо мав намір вчитися далі, в далекому Петербурзі. Навчаючись в академії, він не може забути коханої дівчини, постійно думками лине на По­ділля, і це виливається в сповнений тугою і жалем твір:

"Повій вітре, на Вкраїну,

Де покинув я дівчину,

Повій, вітре, опівночі,

Де покинув карі очі".

До Кам’янця він більше не повертався. Хоча в місті про нього пам’ятали. Коли 1911 р. в Кам’янці-Подільському виникло кооперативне видавництво "Дністер", яке заснували члени товариства "Просвіта", де серед його видань зустрічаємо і твори Руданського. З 1918 р. в Кам’янці-Подільському вийшла книга “Степан Руданський. Лірика. Співомовки. Байки”. На першій сторінці зазначено: "Увесь прибуток від видання піде на відкриття "Просвіти" в селі Глібові на Поділлю". Того ж року в місті над Смотричем ут­ворено українську гімназію ім. Степана Руданського.

ЛІОНІД ГЛІБОВ

(1834 – 1893)

Життя і творча праця Л.Глібова – талановитого байкаря і лі­рика органічно пов’язана з Подільським краєм. По закінченні в 1855 році Ніжинського ліцею він до 1858 р. працював вчителем у м. Чор­ний Острів. Як учитель відзначався прогресивними поглядами, виступав проти схоластики та казенщини в освіті і вихованні молоді, дбав про інтелектуальний розвиток учнів, які відповідали своєму наставникові щирою любов’ю. Тут, у Чорному Острові, учитель Л.Глібов продовжував удосконалювати байкарську майстерність. До Чорноострівського періоду належать такі хрестоматійні байки, як “Щука” та “Шпак”.