- •Питання для державної атестації з історії України
- •1. Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій.
- •2. Початок політичного етапу визвольного руху на початку XX ст.
- •3. Російська революція 1905-1907 рр. В Україні.
- •4. Політичні зміни в Україні в 1908-1913рр.
- •5. Західноукраїнські землі на початку хх ст.
- •6. Україна в роки Першої світової війни. Воєнні дії на території України.
- •7. Національний рух у Галичині і Наддніпрянській Україні в роки Першої світової війни.
- •8. Формування та бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.
- •9. Початок Української революції, утворення Центральної Ради м. Грушевський, в. Винниченко.
- •0. I Універсал Центральної ради та його історичне значення.
- •11. Проголошення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради.
- •12. Проголошення незалежності унр, передумови та значення.
- •13. Внутрішня та зовнішня політика Української держави за часів п. Скоропадського.
- •14. Україна в 1919-1920 рр. «Воєнний комунізм».
- •15. Проголошення Західноукраїнської Народної республіки. Злука унр і зунр.
- •16. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С. Петлюра.
- •17. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917-1920 рр.
- •18. Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні.
- •19. Політика «українізації» (коренізації), її наслідки о. Шумський, м. Скрипник.
- •20. Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини в 20-х-30-х рр. Хх ст.
- •21. Культура і духовне життя України в 1917-1920 рр.
- •23. Голодомори в Україні: причини і наслідки.
- •24. Політика суцільної колективізації та розселювання в Україні. Її соціально-економічні наслідки.
- •25. Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження.
- •26. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-х рр.
- •27. Об'єднання Західноукраїнських земель в урср та їх радянізація в 1939-1941 рр.
- •28. Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941-1944 рр. Голокост.
- •29. Діяльність радянських партизан і оун-упа в роки Другої світової війни.
- •30. Втрати України в роки Другої світової війни. Внесок українців у перемогу над фашизмом.
- •31. Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни.
- •32. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50-х у першій половині 60-х рр. М. Хрущов.
- •33. Повсякденне життя українців у 1964-1985 рр.
- •34. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х-на початку 50-х років.
- •35. Суспільно-політичне життя в Україні в другій половині 50-х на початку 60-х років.
- •36. Радянізація західних областей України у 40-50-х роках.
- •30 Червня 1945 р. У зв'язку з підписанням договору між Чехословаччиною і срср про передачу Закарпатської України до складу урср визначився, в основному, західний кордон сучасної України.
- •37. «Косигінські реформи» та їхні наслідки для України
- •8. Національно-визвольний рух 60-80 років.
- •Опозиційний рух в Україні (1965-1985 рр.)
- •Пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації « Шістидесятники ».
- •41. Ідеологізація і русифікація культурного життя в 70-80-ті роки.
- •42. Політична ситуація в Україні 1985-1991рр.
- •43. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно-демократичного руху в Україні.
- •44.Проголошення державної незалежності України.
- •45. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України 1 грудня 1991р.; результати та історичне значення.
- •24 Серпня 1991р. - проголошення Акту незалежності України
- •1 Листопада 1991р. - ухвалення Декларації прав національностей України міжнаціональний конгрес з проблем духовного відродження народів в Одесі
- •1 Грудня 1991р. - Всеукраїнський референдум на підтвердженняАкту незалежності України; вибори президента.
- •46. Загострення екологічних проблем у 70-80 - х роках. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •47. Декларація про державний суверенітет України та ї історичне значення.
- •Структура і основний зміст декларації
- •Із резолюції мітингів українських студентів 12 жовтня 1990р. Ум. Києві:
- •Із постанови Верховної Ради Української pcp «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990року», 17 жовтня 1990р. :
- •48. Спроба державного перевороту в срср 19 серпня 1991 року.
- •49. Прийняття Конституції України (1996 р).
- •50. Проблеми політичного життя України в другій половині 90-х років хх ст. - на початку ххi ст.
- •51. Пошуки шляхів стабілізації на початку ххi ст. Здійснення аграрної реформи.
- •52. Кроки української економіки до інтеграції у європейський та світовий економічний простір.
- •53. Модернізація національної системи освіти на початку ххi ст.
- •54. Основні тенденції розвитку науки на початку ххi ст. В Україні.
- •55. Екологічні проблеми та пошуки шляхів покращення стану навколишнього середовища наприкінці хх - на початку ххi ст.
- •56. Основні чинники та особливості релігійного життя України в умовах незалежності.
- •57. Основні принципи зовнішньої політики незалежної України. Ядерне роззброєння.
- •58. Україна в міжнародних організаціях. Кінець хх- поч. Ххi ст.
- •59. Пошуки зовнішньополітичних орієнтирів наприкінці хх - на початку ххi ст.
- •60. Основні чинники та особливості розвитку культури в Україні.
19. Політика «українізації» (коренізації), її наслідки о. Шумський, м. Скрипник.
1. Передумови «українізації».
2. Початок «українізації». М. Скрипник.
3. Наслідки «українізації» та її значення.
Більшовики у своїй національній політиці не могли не зважати на факт існування самостійних національних держав у 1917-1920 рр., які утворилися на руїнах Російської імперії.
Щоб здобути підтримку місцевого, корінного населення і зокрема, національної інтелігенції, більшовицьке керівництво вдалося до політики так званої «коренізації».
Перед місцевим апаратом ставилися вимоги поповнення своїх лав за рахунок місцевих кадрів, користування мовою місцевого населення в державних установах і закладах, сприяння розвитку національної культури. Український різновид політики коренізації відповідно називався «українізацією». Політику «українізації» по-різному розуміли керівна верхівка та виконавці. Для політичних верхів «українізація» покликана була продемонструвати українцям за Збручем та Дністром, що умови для задоволення національних прагнень створено лише в УСРР. Для української інтелігенції після поразки національно свідомих сил у відкритій збройній сутичці з більшовиками боротьба за збереження і розвиток культури стала боротьбою за національну державність, за незалежність.
Початком «українізації» можна вважати декрет РНК УСРР від 27 липня 1923 р. «Про заходи у справі «українізації» шкільно-виховних і культурно-освітніх установ» та декрет від 1 серпня 1923 р. «Про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови».
«Українізація» була спробою більшовиків опанувати процес українського національного відродження і спрямувати його в русло соціалістичного будівництва.
У 1923 р. головою РНК УСРР став Влас Чубар. У 1925 р. посаду Генерального секретаря ЦК КП(б)У посів Лазар Каганович, слухняний сталінець, який однаково був готовий втілювати в життя як «українізацію», так і «контрукраїнізацію». Олександр Шумський очолив наркомат освіти, Микола Скорик — наркомат юстиції. Після цього «українізація» пожвавилася. Під час проведення «українізації» долався опір шовіністично налаштованих викладачів і студентів, які не бажали вивчати українську мову, переборювалися численні труднощі (нестача вчителів зі знанням української мови, підручників, навчальних посібників). З еміграції в Україну повернулися М. Грушевський, С. Рудницький та інші відомі діячі, які включилися у процес національного відродження. До кадрів «українізації» приєдналися й сотні вихідців з Галичини, які прибули на схід України, щиро повіривши в заяви більшовицького керівництва.
Із 1925 р. відбулася посилена «українізація» партії та державного апарату. Державні службовці змушені були складати іспити з української мови. Частка українців у КП(б)У збільшилась у 1933 р. до 60%; у ЦК КП(б)У в 1924 р. українці становили 16%; 1925 — 25%; 1930 — 43%. Центром «українізації» став наркомат освіти. Очолив його у 1927 р. Микола Скрипник. Українська освіта своїми успіхами значною мірою завдячувала його діяльності.
У 1929 р. проводили навчання українською мовою понад 80% загальноосвітніх шкіл, понад 75% технікумів і 30% інститутів.
У процесі «українізації» велика увага приділялась також створенню умов для розвитку національних меншин. У жовтні 1924 р. у складі УСРР було утворено Молдавську Автономну Республіку, столицею якої в листопаді цього ж року стало українське місто Балта. У 1926 р. в МАСРР із 545 тис. населення молдавани складали ледь більше 30%, українці — 50%.
Якщо в 1922 р. республіка мала до десяти україномовних газет і журналів, то в 1933 р. їх було вже 373. Почався процес дерусифікації міст, якому сприяв масовий наплив селян, що тікали від колективізації.
Слід зазначити, що російська бюрократична верхівка чинила опір «українізації». Уже в другій половині 20-х років «українізація» зазнала перших ударів.
Період «українізації» (1923-1933 рр.) був часом зростання, піднесення і розвитку української культури, національного відродження. Процес українізації також активізував спроби пристосувати комунізм до національної специфіки, послабити централізм і надати радянській державності національного обличчя. Але підкреслювання національної специфіки було визнане Москвою як небажання підкорюватися всесоюзним інтересам, а тому засуджене як класово вороже з відповідними для того часу наслідками. Проводячи «українізацію», більшовицька партія вела боротьбу з так званим «націонал ухильництвом» тих відповідальних працівників партії, які нібито приділяли підвищену увагу національному питанню. X з'їзд КП(б)У (1927 р.) засудив «націоналістичний ухил Шумського».
Для більшовицького керівництва «українізація» була тимчасовим тактичним маневром. Вона допускалася лише в тих межах, які не суперечили інтересам вищого державного й партійного керівництва.
У 1933 році українізацію за вказівкою Сталіна припинили, її активних учасників фізично знищили і повернулись до політики русифікації.