6. Український визвольний рух другої половини 19 ст.

Кінець 50-60-х років 19 ст. – становлення українського визвольного руху.

Передумови: занепад феодально-кріпосницької системи, скасування кріпацтва і часткова демократизація суспільного життя внаслідок реформ Олександра 2, колонізаційна політика царського уряду.

Головне завдання: культурно-освітня робота і формування національної свідомості; питання про відновлення державності було на той час не актуальним, це була культурницька фаза розвитку визвольного руху.

Особливості: відбувається зміна провідників. Козацько-старшинська еліта була втрачена, інтелігенція розвивалася повільно, селянство не здатне було очолити національно-визвольний рух.

Хлопомани – таємний гурток частини польських студентів Київського університету, які вирішили присвятити себе захисту інтересів українського народу. Вони спростовували твердження, що Правобережна Україна є частиною Польщі, а українська мова – діалект польської. Очолив гурток хлопоманів Володимир Антонович, майбутній професор і видатний історик.

Мета хлопоманів:

• Ліквідація царизму і кріпацтва;

• Встановлення демократичної республіки на основі рівноправного добровільного співжиття українців, росіян і поляків.

Діяльність:

• Дотримання народних звичаїв, спілкування українською мовою, носіння українського народного одягу;

• Збирання українського фольклору;

• Просвітницька робота в селі, підняття національної свідомості селян.

• Хлопомани припинили діяльність у селях унаслідок поліцейського тиску в 1861 р. і приєдналися до українських груп, що діяли в містах.

Хлопомани стали передумовою формування громадівського руху.

Громади – напівлегальні та легальні організації (гуртки), що об’єднували українську інтелігенцію, службовців, офіцерство, студентство, учнівську молодь, а також поміщиків-лібералів.

Перша громада була створена в 1859 р. в Петербурзі.

Мета: підвищення культурно-освітнього рівня українського народу.

Учасники: В. Білозерський, М. Костомаров, Т. Шевченко (колишні кирило-мефодіївці).

Діяльність громад:

• Видання в Петербурзі літературно-наукового щомісячного журналу «Основа» (1861-1862), який виходив українською та частково російською мовами. Тут друкувалися художні твори, історичні праці Т. Шевченка, Марка Вовчка, Л. Глібова, М. Максимовича, М. Костомарова та ін. ;

• Поширення громадівського руху в Україні та Росії. Київську громаду очолив колишній хлопоман В. Антонович; Чернігівська громада видавала «Чернігівський листок» - щотижневу газету за редакцію Л. Глібова;

• Громадівці обґрунтували самостійність українського народу, його мови та культури, виступали проти антиукраїнської концепції історика М. Погодіна;

• Організація недільних та щоденних шкіл для дорослих;

• Написання українських підручників (Т. Шевченко, П. Куліш);

• Організація публічних лекцій та бібліотек;

• Зібрання коштів на видання української літератури;

• Поширення літературних творів Т. Шевченка, Марка Вовчка, П. Куліша та інших письменників.

Громади були розгромлені у 1863: закрито недільні школи, заарештовано активних учаснику громадівського руху, припинено видання громадівської преси. Валуєвський циркуляр 1863 р. довершив розгром і спричинив перерву в розвитку українського національного руху на десять років.

Антонович Володимир Боніфатійович (1834-1908) – укр.. історик, археолог, етнограф, археограф. Народився в Бердичівському повіті (Житомирщина). Закінчив медичний, історико-філологічний факультети Київського університету, де з 1878 р. – професор історії, голова історичного товариства Нестора-Літописця (1881). Організатор Київської Громади. Автор праць «Про походження козацтва», «Про гайдамацтво» і ін.. Ініціатор переїзду М. Грушевського до Львова і створення там укр. наукового центру.