10. Забуття — доля великих?

Не кожний дiяч культури м^ стати виразником настро!в сво­го часу, його «^зитною карткою». Разом iз Дмитром Бортнян- ським й Артемiем Веделем Максим Березовський увiйшов до ю- торп укра!нсько! музики як яскравий представник бурхливо!, переломно! для вс1е! свлово! культури епохи, що знаменувала перехщ вiд бароко до класицизму.

У бюграфи Березовського, якщо порiвнювати !! з життепи- сами шших укра!нських композиторiв вiсiмнадцятого столлтя, чи не найбшьше «бших плям». Припускають, що вш народився 1745 року в мют Глуховi. Напевне, початкову музичну освлу майбутнiй композитор здобув у Глухiвськiй музичнiй школi. Цей заклад готував професшш кадри для Санкт-Петербурзько! придворно! сшвочо! капели. За характером музично-педагопч- но! дiяльностi це була школа мистецтв — перша та едина на той час у Схщнш бврош. Безперечно, Березовський здобув Грунтов- ну музичну освлу, адже його подальша доля пов’язана iз Санкт- Петербургом i придворною сшвочою капелою.

Тодi в капелi працювало кiлька видатних укра!нських музи- кантiв. I! членом був i граф Олексiй Розумовський, майбутнiй фаворит i чоловiк iмператрицi близавети Петрiвни. Брат Олексiя, Кирило Розумовський (у недалекому майбутньому — гетьман Укра!ни), був великим шанувальником музики, меценатом i, за свiдченнями сучасникiв, усшяко пiдтримував сво!х землякiв при дворь 1снуе версiя, що Березовського привiз до Санкт-Пе­тербурга саме Кирило Розумовський. Хай там як, але з п’ятдеся- тих роюв вгамнадцятого столiття iм’я Максима Березовського значилося в списку музиканлв Петра Третього.

Великий князь Петро Федорович, який став iмператором у 1762 рощ, отримав у подарунок вщ свое! тггки, iмператрицi близавети, маеток. Петро Третш захоплювався музикою й не­погано грав на скрипщ. Б1ля свого палацу вiн звелiв збудувати «Оперний дiм», куди для постановок наймодшших тодi лалш- ських опер запрошували вiдомих спiвакiв з 1талп. Саме тут уперше виступив як оперний спiвак (тенор) чотирнадцятирiчний Максим Березовський.

Уже iз середини шiстдесятих рокiв вш став визнаним майстром, твори якого iз захопленням сприймали знавцi та двiр. Однак молодий музикант розумiв, що треба завойовувати визнання в бврош.

1765 року Березовський ви!хав до 1тали в Болонью, де на той час процвлала Фшармошчна академiя. 1дейним наставником цього закладу був Джованш Мартiнi, учитель Моцарта, а попм i Максима Березовського. Шсля атестацшного iспиту компози­тор покинув Болонью й вирушив у подорож Iталiею. Тут вiн познайомився з графом Оленем Орловим, який звернув увагу на обдарованого музиканта й частенько замовляв йому музичш твори. 1775 року Березовський виТхав на батьювщину на одному з кораблiв графа.

Про дiяльнiсть композитора в останш два роки життя майже шчого не вщомо. Знаемо лише, що шсля повернення з 1талп Березовського зарахували до придворноТ сшвочо'Т капели «без ви- значеного заняття». Очевидно, вiн писав пiснi для хору, з яким працював.

Березовський, найталановитший украТнський композитор вiсiмнадцятого столтя, помер у розквiтi життя в самой та бвдность Його передчасна смерть не викликала жодного вщгуку в музичному середовишд, яке неодноразово використовувало його талант, виконавську майстершсть i творчiсть. Невже за- буття — доля великих?

430 слгв За К. Зорктою