Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Национальный авиационный университет

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

Консерви.docx

Скачиваний:

Добавлен:

01.07.2025

Размер:

3 Мб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 78 / 128 9 10 11 12 > Следующая >>>

11. Облік, звітність та контроль

11.1. Підприємство веде облік результатів своєї діяльності, бухгалтерський облік та статистичну звітність відповідно до чинного законодавства.

11.2. Результати діяльності Підприємства відображаються в щоквартальних та річних балансах, у звіті про прибутки та збитки, а також річному звіті.

Річний звіт завіряється Ревізійною комісією Підприємства або незалежною аудиторською організацією.

11.3. Фінансовий рік Підприємства співпадає з календарним. Перший фінансовий рік починається з дати реєстрації Підприємства і завершується 31 грудня цього ж року.

11.4. Комплексна ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства може відбуватися з ініціативи Засновника і не частіше одного разу на рік.

12. Порядок внесення змін та доповнень до Статуту

12.1. Зміни та доповнення до Статуту вносяться Засновником.

12.2. Зміни та доповнення до Статуту обов’язково підлягають державній реєстрації, якщо цього вимагає законодавство України. Державна реєстрація змін та доповнень до Статуту проводиться в порядку, згідно з чинним законодавством України.

13. Страхування

13.1. Майно та майнові інтереси Підприємства можуть бути за такої необхідності застраховані відповідно до законодавства за правилами здійснення таких угод.

14. Порядок реорганізації та ліквідації Підприємства

14.1. Діяльність підприємства припиняється у порядку та за умов, що передбачені Господарським кодексом України, шляхом ліквідації та реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення).

14.2. Підприємство ліквідується:

- при наявності письмового рішення Засновника;

- за рішенням юрисдикційних органів відповідно до законодавства;

- за інших підстав, передбачених законодавством для відповідних юридичних осіб.

14.3. Для ліквідації Підприємства створюється ліквідаційна комісія, яка діє відповідно до рішень органу, що прийняв рішення про ліквідацію, та законодавства.

14.4. Оголошення про припинення діяльності Підприємства публікується в засобах масової інформації.

14.5. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту внесення запису про це до Державного реєстру.

15. Підписи Засновника

Даштаміров Атік Атешович

ДИРЕКТОР - керівник підприємства, організації, навчального закладу. Директор підприємства: Визначає, формулює, планує, здійснює і координує всі види діяльності підприємства.

Визначає напрями розвитку підприємства у формуванні цінової, кредитно-банківської, податкової та страхової політики, соціальної та зовнішньоекономічної діяльності.
Організує роботу і ефективну взаємодію виробничих одиниць, цехів та інших структурних підрозділів підприємства, направляє їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку і удосконалення виробництва та продукції.
Забезпечує відповідність продукції кращим світовим зразкам з метою задоволення потреб замовників і споживачів у відповідних видах продукції, підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва і якості продукції на основі широкого запровадження нової техніки і прогресивної технології, організації праці, виробництва і управління, удосконалення господарського механізму.
Направляє діяльність персоналу на досягнення високих економічних та фінансових результатів.

Економіст:

Економіст — це фахівець, який аналізує діяльність підприємства в цілому і розробляє схеми дій на майбутнє, щоб десь заощадити, зменшити витрати і виявити резерви. В цілому економісти, якщо говорити стисло, це фахівці з ефективної економічної діяльності. Спеціальність «економіст» є суміжною для таких професій як бухгалтер, маркетолог, фінансист, менеджер. Економісти затребувані скрізь, де потрібно планувати і розраховувати фінанси, де потрібно контролювати витрати коштів, аналізувати результати роботи підприємства і визначати рентабельність.

Посадові обов’язки:

- під керівництвом провідного (старшого) економіста, або відповідального виконавця, або керівника теми (завдання) виконує науково-допоміжну роботу при проведенні досліджень або розробок відповідно до методичних і робочих програм;

- збирає, накопичує науково технічну інформацію та інші необхідні матеріали для виконання планової роботи або окремих завдань;

- систематизує і узагальнює статистичні матеріали та інші дані по темі (завданню) в цілому, її окремим розділам або етапам;

Вивчає спеціальну літературу з тематики досліджень, що проводяться, або розробок, складає бібліографію, анотації, реферати і огляди;

Бере участь в підготовці проектів перспективних і річних планів досліджень або розробок, заходів щодо підвищення їх економічної ефективності, науково-технічних звітів та іншої технічної документації.

Такий спеціаліст повинен знати:

- спеціальну літературу з тематики досліджень і розробок;

- досягнення науки і техніки у відповідній області знань в країні і за кордоном; порядок користування реферативними і довідково-інформаційними виданнями;

- методи проведення досліджень, розробок і експериментальних робіт;

- планування і організацію наукових досліджень і розробок, методи визначення їх економічної ефективності;

- порядок оформлення науково-технічної документації;

- порядок розробки перспективних і річних планів роботи;

- методи обліку і аналізу результатів роботи підрозділів установи (організації);

- економіку, організацію праці і виробництва, основи трудового законодавства.

Бухгалтер:

Бухгалтер - керівник операційних робітників, контролер законності і правильності здійснення операцій у банку, організатор технології цих операцій не тільки у своєму відділенні банку, але і на підприємствах та в організаціях, які обслуговує даний банк.

Самостійно і в повному обсязі веде облік необоротних активів, запасів, коштів, розрахунків та інших активів, власного капіталу та зобов'язань, доходів та витрат за прийнятою на підприємстві формою бухгалтерського обліку з додержанням єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей діяльності підприємства й технології оброблення даних.
Забезпечує повне та достовірне відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку.
За погодженням з власником (керівником) підприємства та керівником підрозділу бухгалтерського обліку, подає в банківські установи документи для перерахування коштів згідно з визначеними податками й платежами, а також для розрахунків з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань.
Бере участь у проведенні інвентаризації активів і зобов'язань, оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат під нестачі, крадіжки й псування активів підприємства, у перевірках стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Готує дані для включення їх до фінансової звітності, здійснює складання окремих її форм, а також форм іншої періодичної звітності, яка грунтується на даних бухгалтерського обліку.
Забезпечує підготовку оброблених документів, реєстрів і звітності для зберігання їх протягом установленого терміну.
Бере участь у підготовці пропозицій щодо: — внесення змін до обраної облікової політики, удосконалення внутрішньогосподарського (управлінського) обліку та правил документообігу; — розроблення додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку, звітності й контролю господарських операцій; — забезпечення збереження майна, раціонального та ефективного використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, залучення кредитів та їх погашення, регулювання діяльності підприємства та інших питань, пов'язаних з інформацією про фінансове становище підприємства та результати його діяльності.
Постійно знайомиться та вивчає нові нормативно-методичні ти довідкові документи з питань організації та ведення бухгалтерського обліку та вносить пропозиції щодо їх впровадження на підприємстві.
Виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника.

Маркетолог:

Маркетолог - це спеціаліст з вивчення смаків покупців і просування товару. Досліджує, яка продукція буде користуватися великим попитом і чому, оцінює ринок конкретних товарів і послуг. Проводить ретельний моніторинг галузі, організує роботу інтерв'юерів, з'ясовують уподобання покупців. Обробляє інформацію за допомогою спеціальних комп'ютерних програм. Складає докладний звіт з цифрами, графіками, порівняльні характеристики. Робить прогноз і розробляє рекомендації.

Завдання та обов’язки

Аналіз і прогнозування основних конъюнктуроутворюючих факторів потенційних ринків збуту випускаємої підприємством продукції: - комерційно-економічних, включаючи економічну ситуацію і фінансовий стан потенційних покупців, реальний платоспроможний попит на що випускається продукцію і співвідношення попиту і пропозиції на конкурентні види продукції, - обсягів постачання і якості конкуруючої продукції, її переваг і хиб у порівнянні з продукцією даного підприємства; - наявності нових ринків збуту і нових споживачів що випускається підприємством продукції.
Дослідження споживчих властивостей виробленої продукції і збір інформації про задоволеність ними покупців.
Виявлення передових тенденцій у світовому виробництві продукції по профілі підприємства.
Вивчення попиту на що випускається продукцію на основі збору заявок про потребу в розроблювальній і виробленій продукції, даних статистичної звітності, використання особистих інтерв'ю, опитуванння по телефоні, розсилання анкет. Аналіз і систематизація отриманих даних і підготування їх для опрацювання на електронно-обчислювальній техніка.
Виявлення системи взаємозв'язків між різноманітними чинниками, що впливають на стан ринку й обсяг продажів.
Аналіз конкурентноздатності продукції підприємства, зіставлення споживчих властивостей, ціни, витрат виробництва з аналогічними показниками конкуруючої продукції, що випускається іншими підприємствами й іншими країнами.
Розробка на основі вивчення кон'юнктури і ємності ринку прогнозів по платоспроможному попиті на нову і що випускається продукцію.
Розробка короткострокової (1-2 року), середньострокової (до 5 років) і довгострокової (до 10-15 років) стратегії маркетингу з урахуванням потреб виробництва, ємності ринку, що змінюється платоспроможного попиту, проникнення на нові ринки збуту, досягнень науково-технічного прогресу, конкуренції.
Розрахунок ємності ринку для продукції підприємства.
Координація й узгодження дій усіх відділів підприємства у виробітку єдиного комерційної політики.
Збір, систематизація й аналіз усієї комерційно-економічної інформації з кон'юнктури потенційних ринків збуту продукції підприємства. Створення інформаційно-статистичного банки даних по маркетингу, включаючи дані за заявками на постановку продукції, її виробництву, наявності запасів. Використання цих даних для прискорення збуту продукції.
Визначення географічного розміщення потенційних споживачів.
Визначення питомої ваги продукції основних конкурентів у загальному обсязі збуту на даному ринку.
Дослідження структури, складу й організації роботи збутової мережі, що обслуговує даний ринок.
Вивчення рівня фірмової торгівлі і її впливи на збут продукції підприємства.
Організація зворотної зв'язок із споживачами. Вивчення думки споживачів по поліпшенню що випускається продукції і притягнення для цього позаштатних співробітників. Аналіз рекламацій і їхнього впливи на збут продукції. Розробка за результатами вивчення думки споживачів і аналізу рекламацій, пропозицій по підвищенню якості.
Аналіз методів розгляду і задоволення претензій і рекламацій, що надійшли від споживачів, і здійснення контролю за їхнім повним задоволенням у встановлені терміни.
Планування провідин споживачів робітниками відділу маркетингу. Здійснення безпосередніх контактів із споживачами продукції.
Аналіз мотивів визначеного відношення споживачів до пропонуємої їм продукції.
Аналіз сильних і слабких сторін конкуруючої продукції.
Розробка разом із менеджерами по рекламі і стимулюванню збуту стратегії реклами по кожному виді продукції.
Аналіз організації оптової торгівлі, збутової мережі, вибір найбільше оптимальних по тривалості, вартості і технічної оснащеності каналів реалізації продукції підприємства. Оцінка ефективності роботи збутової мережі.
Аналіз стана реалізації продукції підприємства, виявлення продукції, що не має достатнього збуту, визначення причин цього.
Проведення порівняльного аналізу, витрат обертання, виявлення і ліквідації економічно необгрунтованих витрат.
Формування нових потреб із метою розширення ринку і пошуку нових форм застосування що випускається продукції.
Розробка пропозицій по створенню принципово нової продукції.
Розробка пропозицій і рекомендацій по зміні характеристик і технології виробництва що випускається і нової продукції з метою вивчення її споживчих властивостей з урахуванням думки покупців.
Участь разом із плановим відділом у визначенні собівартості нових виробів і розробці заходів щодо зниження собівартості що випускається продукції, виявлення суми прибули підприємства від продажів нової і серийно що випускається продукції.
Підготування пропозицій і рекомендацій до плану виробництва продукції підприємства по номенклатурі і кількості, виходячи з результатів вивчення кон'юнктури ринку і попиту на конкретні види продукції.
Розробка пропозицій по організації маркетингу на 1-2 року з метою забезпечення доставки покупцям продукції в необхідні терміни й у достатній кількості, своєчасна інформація про її споживчі властивості, установленні прямих контактів із споживачами, активної участі у виставках-ярмарках, виходу на нові ринки, розширення номенклатури, адаптація товарів до специфічних вимог покупців.
Розробка пропозицій по стимулюванню збуту продукції, що не має попиту, шляхом підвищення якості продукції, організації додаткової реклами, зниження цін, у необхідних випадках про зняття продукту з виробництва.
Підготування пропозицій по притягненню спеціалістів інших підприємств і організацій до рішення проблем маркетингу, вивчення попиту на продукцію, реклами.
Розробка пропозицій по підвищенню ефективності маркетингу.

Функціональні стратегії підприємства «Shark»

Підготовка перспективної програми захисту навколишнього природного середовища

Складові елементи виробництва
Альтернативи базової стратегії

Екологічна стратегія

Виробництво нової продукції;
Розширення виробництва;
Вдосконалення технології виробництва.

Реклама для споживача
Маркетингові дослідження
Тип ринку, метод ціноутворення

Розробка нових технологій для виробництва у майбутньому
Захисна стратегія
Розробка новітніх технологій для проникнення на ринок

Стратегія НДДКР

Фінансова стратегія

Розробка і структура соціальної стратегії
Цільові програми соціальної стратегії

Соціальна стратегія

Маркетингова стратегія

Стратегія виробництва

Корпоративна та ділова стратегії повинні опиратися на функціональні стратегії: маркетингову, виробничу, фінансову та інші. Тільки повне врахування особливостей цих стратегій забезпечує ефективне формування та реалізацію корпоративної і ділової стратегій.

Функціональні стратегії

Належать до управління поточною основною діяльністю підрозділів (відділ маркетингу, відділ фінансів, виробничий відділ тощо). Відповідальність за формування функціональної стратегії лежить на керівниках відділів (підрозділів).

Кожна функціональна стратегія повинна містити:

1) цілі, умови, основні напрямки діяльності окремих підрозділів;

2) порядок, послідовність вирішення завдань, заходи та засоби для досягнення поставлених цілей.

Основними функціональними стратегіями підприємства є стратегія маркетингової діяльності, стратегія виробництва, стратегія наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок, фінансова стратегія, стратегія управління персоналом, екологічна стратегія, а також комплексні стратегії, між якими у процесі їх здійснення існують різноманітні зв'язки (рис. 1). Ці зв'язки досить непрості і неоднозначні, оскільки кожен підрозділ, кожна служба підприємства мають своє бачення перспективи, що ускладнює узгодження функціональних стратегій, іноді породжує суперечності між ними.

Рис.1 Схема взаємозв'язку основних функціональних стратегій підприємства

Оптимальність функціональних стратегій забезпечується максимальним урахуванням при їх формулюванні особливостей внутрішнього і зовнішнього середовищ, сильних і слабких сторін підприємства. У цьому процесі вищий менеджмент, як правило, враховує:

- зміст і значущість впливу діяльності функціонального підрозділу на досягнення цілей і місії підприємства;

- вплив робіт, пов'язаних із реалізацією кожної функції, на розвиток підприємства;

- переваги і недоліки окремих функцій;

- ступінь збалансованості процесу розвитку підприємства і кваліфікації виконавців (персоналу);

- можливості трудових, виробничих і фінансових ресурсів підприємства;

- ступінь взаємозалежності функцій у загальній системі управління підприємством.

Функціональна стратегія, підтримуючи корпоративну, ділову стратегії, підпорядковує функціональні системи підприємства (виробництво, фінанси, персонал тощо) досягненню загальних цілей. У її межах зосереджуються ресурси, що забезпечують реалізацію головних стратегій. За більшістю ознак її роль є забезпечувальною, та аж ніяк не другорядною.

Для підприємства, що бореться за успіх у конкурентному середовищі, маркетингова стратегія має найвищий пріоритет, оскільки вона покликана забезпечити обґрунтування цілей і завдань на кожному окремому ринку (сегменті ринку) і стосовно кожного виробу з урахуванням особливостей конкуренції і попиту споживачів, тому вона розробляється першою.

Маркетингова стратегія

Може бути визначена як загальний план узгодження маркетингових цілей підприємства і його можливостей, дослідження ринків і вимог споживачів, визначення на цій основі тих товарів, які мають найбільшу цінність для споживача та найкращі перспективи збуту.

Усіма своїми засобами вона орієнтує підприємство на ринкові цінності, підпорядковує його діяльність забезпеченню споживчих потреб покупців цільового ринку. Формулювання її пов'язане із з'ясуванням особливостей потенційних покупців, їх потреб і життєвих цінностей; головних конкурентів, їх товарів, методів і способів поведінки на ринку; оптимальним вибором товарної і цінової політики; умінням ефективно створювати і використовувати торгівельні мережі; здатністю створювати позитивний імідж своєму товару, торговій марці, а також переконувати покупця в особливих вигодах від користування пропонованим товаром і забезпечувати ці вигоди.

Процес розроблення і формулювання маркетингової стратегії охоплює такі етапи:

- дослідження ринку (конкурентного середовища, особливостей попиту і купівельної поведінки споживачів, з'ясування масштабу потенційного і незадоволеного попиту);

- вибір цільового сегменту ринку і формулювання зорієнтованої на його специфіку маркетингової стратегії;

- формулювання мікс-концепції маркетингу - системи заходів щодо ефективного використання результатів маркетингових досліджень, ресурсів і можливостей підприємства з метою досягнення найвигіднішого співвідношення витрат і ефектів від них, очікуваних позицій у конкурентній боротьбі, максимального визнання споживачів;

- реалізацію передбачених маркетингових заходів, аналіз результатів і коригування подальших дій.

До основних стратегій маркетингу відносяться наступні:

1) стратегія диференціації ціни;

2) стратегія поліпшення якості;

3) стратегія розробки товарів;

4) стратегія міцного впровадження на ринку;

5) стратегія розвитку ринків.

Після визначення маркетингової стратегії на її основі будують виробничу стратегію.

Такий підхід обумовлений тим, що в ринковій економіці центральною фігурою є споживач: кожне підприємство прагне знайти свого споживача, вивчити його потреби та смаки, і тільки потім думати про виробництво відповідного товару.

Виробнича стратегія

Формується на основі продуктових стратегій і стосуються прийняття рішень щодо придбання або організації нового виробництва; модернізації, реконструкції, технічного переобладнання діючих виробництв; удосконалення структури основного, допоміжного та обслуговуючого виробництв, співвідношення між ними; налагодження ефективного співвідношення між об'єктом і суб'єктом управління. Виробнича стратегія спрямована на налагодження виробничого процесу підприємства і його успішне функціонування.

Основні завдання виробничої стратегії

o планування виробництва відповідно до корпоративної, ділових і функціональних стратегій підприємства;

o створення системи контролю за реалізацією виробничих планів і завдань по стратегічних строках;

o раціональне використання виробничих фондів, зростання фондовіддачі;

o раціональне використання особистого фактору виробництва і зростання продуктивності праці;

o систематичне оновлення техніки і обладнання;

o оновлення технологій, постійне освоєння ресурсозберігаючих технологій;

o вдосконалення організації виробництва;

o вдосконалення організації праці і її оплати;

o покращення умов праці;

o економія ресурсів, зниження собівартості продукції;

o інтенсифікація виробництва;

o розвиток мотиваційних механізмів та інші завдання.

При формуванні виробничої стратегії необхідно не тільки враховувати наявні ресурси (матеріально-технічні, трудові, фінансові) і обсяги виготовлення продукції, але й технологічний рівень виробничих процесів, можливість відновлення (модернізації) устаткування, кваліфікований рівень персоналу, ступінь гнучкості виробничих процесів, тобто всіх дій відповідно до маркетингової стратегії підприємства.

Основними альтернативними стратегіями виробництва є наступні:

1) повне задоволення попиту - підприємство виробляє стільки продукції, скільки вимагає ринок у певний період часу. Запаси на складах готової продукції є мінімальними, а витрати на виробництво продукції можуть бути досить великими через часті зміни обсягів випуску;

2) виробництво продукції з орієнтацією на середньостатистичний попит - запаси певних товарів можуть накопичуватися при раптовому зменшенні попиту, реальні потреби ринку задовольняються за рахунок цих нагромаджень;

3) виробництво з урахуванням реально існуючого мінімального попиту;

4) використання існуючого виробничого потенціалу - виробництво товарів на діючому виробництві; модернізація виробництва; технічне переозброєння виробництва; реконструкція виробництва;

5) створення нового виробництва;

6) зміни в технологічному процесі - нові методи виготовлення продукції, нові сировина та матеріали, інші.

Конкретизуються виробничі стратегії в операційних стратегіях. Своїм змістом виробничі стратегії спрямовані на управління виробничими процесами, забезпечення якості товарів і послуг, розвиток виробничих потужностей, досягнення лідерства за витратами .

Успішне здійснення виробничих стратегій є важливою передумовою реалізації загальних конкурентних стратегій підприємства.

Стратегія наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок (НДПКР).

Кожне підприємство, що дбає про свою конкурентоспроможність, має стратегію наукових досліджень, адже розробка, вдосконалення, модифікація продукту не можуть відбуватися без певного обґрунтування. їх основою є результати маркетингових досліджень, що фіксують вимоги споживачів до товару. Однак остаточної форми продукт набуває внаслідок реалізації досліджень і розробок, тобто на стадії конструкторсько-технологічної підготовки виробництва.

Стратегія НДПКР базується на науково-технічних прогнозах і формується з урахуванням можливих винаходів, технологічних проривів протягом періоду, на який її розробляють. При створенні нового продукту з'ясовують взаємозв'язок його життєвих циклів, попиту на нього і технології його виробництва, оскільки вони впливають на життєвий цикл підприємства.

На ефективних підприємствах технологія, що використовується, максимально забезпечує виготовлення конкурентоспроможних виробів. У такому разі головним орієнтиром стратегії НДПКР є створення виробів на основі їх вдосконалення. Отже, технологія є рушійною силою розвитку підприємства. Як тільки вона перестає виконувати цю роль, підприємство повинно переходити до іншого технологічного способу виробництва, щоб не продукувати застарілі товари і не втрачати конкурентоспроможності.

Таким чином, стратегія НДПКР передбачає розробку і сприяння впровадженню ідей або про новий продукт (послугу), або про модернізацію існуючого продукту.

Стратегія НДПКР буває двох груп:

а) інноваційна (розробка цілком нової продукції);

б) імітаційна (імітацію існуючих товарів).

Фінансова стратегія - це загальний план визначення фінансових потреб і фінансових результатів, а також альтернативного вибору джерел фінансування з метою мінімізації вартості капіталу та максимізації прибутку.

Найважливіші завдання фінансової стратегії такі:

а) балансування, встановлення розумних співвідношень між коротко - та довгостроковими ефектами використання фінансових ресурсів;

б) зростання вартості власного внутрішнього капіталу;

в) забезпечення високих темпів зростання доходів;

г) оптимізація співвідношень власного і позикового капіталу;

д) вдосконалення структури капіталу підприємства;

е) бюджетування;

є) проведення оптимальної дивідендної політики та інші.

Особливого значення слід надавати рішенням про доцільну для підприємства структуру капіталу. Це стосується співвідношення між основним та оборотним, власним та залученим капіталом.

Підприємство повинно підтримувати певний баланс між заборгованістю та власним капіталом. Наявність боргів (кредитів) може підвищити ризик підприємства, насторожити інвесторів відносно здатності підприємства розплатитися із кредиторами. Використовуючи кредити, підприємство одержує більш високі доходи доти, поки віддача від позичених коштів перевищує відсоток, яким необхідно оплатити отримані кошти.

З погляду співвідношення власного та позикового капіталу, розрізняють наступні стратегії фінансування:

1) консервативна (для фінансування діяльності підприємство використовує лише власні кошти);

2) помірна (для фінансування діяльності підприємство використовує переважно власні кошти);

3) агресивна (для фінансування діяльності підприємство використовує переважно запозичені кошти);

4) суперагресивна (для фінансування діяльності підприємство використовує лише запозичені кошти).

Особливе місце серед функціональних стратегій займають організаційна та соціальна. Перша з них формується під впливом потреб управління. Вона тісно пов'язана з маркетинговою, виробничою і фінансовою стратегіями, адаптується та впливає на них. Соціальна стратегія розробляється підприємством під впливом суспільства і його соціальних груп. Вона також тісно взаємозалежна з іншими функціональними стратегіями.

Стратегія управління персоналом

Стратегічне управління – це таке управління, яке спираючись на людський потенціал, орієнтує організацію на гнучке регулювання своєї поведінки для досягнення конкурентних переваг на ринку і цілі у довгостроковому періоді.

(Персонал-стратегія) полягає у визначенні системи добору, відбору, розвитку кадрів; планування, організації, контролю діяльності підприємства загалом і його підрозділів. Стратегічні цілі персонал-стратегій передбачають вибір концепції персоналізації, персоніфікації стратегічного менеджменту підприємства; визначення місця і ролі підсистеми управління персоналом як частини загальної системи управління; формування кадрової стратегії, політики, "кар'єрних стратегій" з урахуванням особливостей трудового потенціалу підприємства; створення системи підготовки фахівців відповідно до специфіки діяльності і напрямків розвитку підприємства; управління персоналом як поєднання принципів стратегічної і поточної діяльності, індивідуального та колективного впливу, комплексного розв'язання проблем оплати та дисципліни праці, її захисту, безпеки та гігієни тощо; формування ефективних комунікацій, заснованих на позитивних відносинах усередині і за межами підприємства; дотримання чинного законодавства щодо регулювання трудових відносин; розробка планів і програм розвитку персоналу підприємства.