Висновки до розділу 1.

1. Адміністративний процес визначається як врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів виконавчої влади, їх посадових осіб та інших уповноважених суб’єктів щодо розгляду й вирішення індивідуально-конкретних справ у сфері державного управління.

2. Під адміністративним провадженням слід розуміти нормативно врегульований порядок вчинення процесуальних дій, які забезпечують законний і об’єктивний розгляд і вирішення індивідуальних адміністративних справ, об’єднаних спільністю предмета. Поняттям окремих видів адміністративного провадження охоплюються порядок розгляду скарг громадян, порядок ліцензування, порядок застосування заходів адміністративного примусу тощо.

3. Адміністративно-юрисдикційна діяльність є результатом практичної реалізації певної частини повноважень, які разом з предметами відання становлять компетенцію відповідних органів виконавчої влади. За допомогою даного виду діяльності орган виконавчої влади дає правову оцінку відповідності поведінки об’єкта владного впливу встановленим правовим вимогам. При цьому владний вплив органів виконавчої влади має правоохоронне спрямування.

4. Під адміністративно-деліктною юрисдикцією, як складова адміністративної юрисдикції, слід розуміти сукупність нормативно встановлених повноважень відповідних суб’єктів, які направлені на здійснення діяльності, пов’язаної з вирішенням питання притягнення до адміністративної відповідальності за наявності факту вчинення адміністративного проступку.

5. Провадження у справах про адміністративні правопорушення – це сукупність нормативно визначених процесуальних дій уповноважених посадових осіб, направлених на виявлення факту адміністративного проступку, порушення за ним справи та вирішення її відповідно до закону.

6. Доцільним є виділення таких критеріїв класифікації адміністративно-деліктних проваджень:

• процесуальні підстави провадження;

• механізм виникнення адміністративного провадження;

• кратність розгляду справи;

• характер і ступінь фактичної сторони адміністративного проступку та пов’язану з цим складність юрисдикційної процедури;

• суб’єкт адміністративно-деліктного провадження.

7. Під суб’єктами провадження у справах про адміністративні правопорушення розуміються особи, наділені державою здатністю бути учасниками адміністративно-процесуальних відносин щодо певних категорій справ про адміністративні правопорушення, у ході здійснення процесуально-забезпечувальних заходів або на певній стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.

8. Учасники провадження – це особи, що беруть особисту участь у певних адміністративно-процесуальних правовідносинах залежно від категорії справи про адміністративне правопорушення, і стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.

9. Залежно від ролі й призначення, змісту й обсягу повноважень, форм і методів участі органів (посадових осіб) і громадян, учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення можна розділити на кілька груп:

а) компетентні органи й посадові особи, наділені правом приймати владні акти, складати правові документи, що впливають на результат справи;

б) особи, що мають безпосередні інтереси в справі. До них слід віднести: 1) особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; 2) потерпілого і його законних представників;

в) особи й органи, що сприяють здійсненню провадження. До даної групи учасників провадження відносять: свідків, експертів, перекладачів.

г) інші особи й органи, які сприяють виконанню постанови в справі, профілактиці адміністративних правопорушень (наприклад, громадські організації, трудові колективи, адміністрації підприємств, установ, організацій тощо).

10. З метою вдосконалення порядку відшкодування шкоди органами адміністративної юрисдикції в межах провадження у справах про адміністративні правопорушення, доцільно змінити положення ст. 40 КУпАП так, щоб ініціатива про відшкодування заподіяної майнової шкоди надходила не від органу адміністративної юрисдикції, а від самого потерпілого, наприклад, у вигляді заяви.