1. Значення і задачі автоматизації ділянки виробництва.

Прискорення науково-технічного прогресу сприймається як головний напрямок економічної стратегії Української держави, основний важіль інтенсифікації в промисловості й підвищення її ефективності. Однією із визначальних коштів інтенсифікації у промисловості є концентрація ресурсів на найважливіших напрямах науково-технічного прогресу, яких віднесена і комплексна автоматизація виробництва. Автоматизовані системи управління обладнанням і технологічними процесами впроваджують в усі без винятку галузі промислового виробництва.

Характерні особливості сучасного етапу автоматизації у тому, що вона спирається на революцію у електронно-обчислювальної техніці, найбільш широке використання міні – і мікро-ЕВМ, і навіть на швидке розвиток робототехніки і гнучких виробничих систем.

Застосування сучасних засобів і систем автоматизації дозволяє вирішувати такі:

- вести процес з продуктивністю, максимально досяжною для даних продуктивних сил, автоматично враховуючи безперервні зміни технологічних параметрів, властивостей вихідних матеріалів і напівфабрикатів, змін - у навколишньому середовищі, помилки операторів;

- управляти процесом, постійно враховуючи динаміку виробничого плану для номенклатури своєї продукції шляхом оперативної перебудови режимів технологічного устаткування, перерозподілу робіт на однотипному обладнанні й т. п.;

- автоматично управляти процесами за умов, шкідливих чи небезпечні людини.

Широке впровадження систем автоматизації приносить промисловості крім прямого економічного ефекту суттєвий організаційний ефект, оскільки вимагає фахівців високій кваліфікації, і, отже, підвищує загальний рівень організації виробництва (зменшує ступінь невпорядкованості) та його культури, покращує стиль і ефективність керівництва та т.д.

Рівень механізації і автоматизації виробничих процесів сьогодні одна із 4найважливіших показників науково-технічного прогресу країни.

2.Технологія виробництва.

Клінкер - це продукт випалу сировинної маси в печах. В якості добавок застосовують гіпс, пісок, опоку та інше. Добавки подаються в млин в певній пропорції з клінкером, яка розраховується і підбирається в залежності від марки цементу. Випал здійснюється в печах.

Піч, як тепловий агрегат умовно можна розбити на декілька технологічних зон. Початкова сировина - шлам, поступає в першу зону - зону сушки, з початковою вологістю 30-50 %. Частина цієї зони зазвичай оснащається ланцюговими завісами різної конфігурації для інтенсифікації процесу сушки. По мірі нагрівання і випаровування вологи шлам починає густіти, починається його гранулювання, і в наступну зону - зону підігріву - матеріал входить з температурою 100 - 150 С, а виходить з температурою 500 - 600 С.

Починаючи з 600 С виникає малий, а з підвищенням температури до 900 - 1000 С усилюється до максимуму процес розкладу карбонату кальцію з виділенням вуглекислого газу і утворенням вільного вапна (СаО ). Одночасно в цій зоні - зоні декарбонізації - проходить і утворення кристалів двох кальцієвого силікату.

Подальше збільшення температури матеріалу до 1300 С проходить в зоні екзотермічних реакцій за рахунок тепла, яке виділяється при реакціях утворення двох кальцієвого силікату. На даній стадії матеріал починає плавитись.

Найбільш відповідальною частиною печі з точки зору управління являється зона спікання, де при температурах 1350 - 1450 С завершується процес клінкероутворення.

При правильному виборі режиму роботи зони спікання і подальшого його стабілізації можна знизити розхід тепла на випал при дотриманні заданої якості клінкера.