- •Комплексне практичне індивідуальне завдання
- •Чорнобиль: наслідки аварії на чаес для екології та людства планети.
- •1.1 Чорнобильська катастрофа
- •1.2 Масштаби та наслідки катастрофи
- •1.3 Техногенна катастрофа
- •1.4 Людська трагедія
- •1.5 Позитивні зрушення у розв'язанні проблем
- •2.2 Фактори ризику
- •Самогубство (суїцид) серед молоді, причини, наслідки, профілактика.
- •2.1 Вступ
- •2.3 Профілактика
- •2.4 Філософія
- •2.5 Причини
- •2.6 Підліткові самогубства
- •2.7 Захисні фактори
- •2.8 Профілактичні заходи
- •Паспорт здоров’я
2.3 Профілактика
В якості ініціативи запобігання самогубств, цей знак вказує на наявність спеціального телефону на мосту «Золоті Ворота», підключеного до телефону довіри.
Попередження самогубств – це термін, який використовується для опису колективних зусиль з метою зниження випадків самогубств шляхом реалізації профілактичних заходів. Обмеження доступу до певних способів, таких як вогнепальна зброя або токсини, знижує ризик. Інші заходи включають в себе обмеження доступу до деревного вугілля і парапетів на мостах, а також платформ метро. Лікування наркоманії та алкоголізму, депресії, і тих, хто намагався покінчити життя самогубством у минулому, також може бути ефективним. Пропонувалося також обмежити доступ до алкоголю в якості превентивної стратегії (наприклад, шляхом зменшення кількості барів). Хоча телефони довіри досить поширені, існує небагато доказів, що підтверджують або спростовують їх ефективність. Молодим людям, які останнім часом думали про самогубство, часто допомогає когнітивно-поведінкова терапія. Економічний розвиток, який зменшує рівень бідності, також може зменшити кількість самогубств. Зусилля з розширення соціальних зв'язків, особливо у літніх чоловіків, може бути ефективним.
2.4 Філософія
Вихід, чи Суїцидальне мислення: Джордж Грі, 2007 р.
Філософія суїциду підіймає ряд питань, що включають наступні: що являє собою самогубство, чи може суїцид бути раціональним вибором та питання моральної допустимості суїциду. Філософські аргументи, що стосуються допустимості морального прийняття самогубства, варіюються від сильної опозиції, яка вбачає у самогубстві неетичність та аморальність, до сприйняття суїциду як священного та недоторканого права кожного (навіть молодої та здорової людини), хто вірить, що здатний прийняти раціональне та сумлінне рішення щодо позбавлення себе власного життя. Опонентами суїциду, включаючи філософів християнства, вважають Аврелія Августина та Тому Аквінського, Іммануїла Канта та, спірно, Джона Стюарта Мілла – зосередження Мілла на важливості свободи та автономії означало, що він відхиляв вибір, який би попередив прийняття людиною майбутніх самостійних рішень. Інші уявляють суїцид як законну справу особистого вибору. Прихильники цієї точки зору дотримуються того, що ніхто не може бути примушеним страждати без власної згоди, особливо від таких обставин, які неможливо покращити, як то: невиліковна хвороба, психічні розлади та похилий вік. Вони не підтримують твердження, що самогубство - завжди ірраціональний вчинок, навпаки, вони прагнуть довести, що позбавлення себе життя - це дійсно крайня міра для тих, хто страждає від неймовірного болю чи травми. Більш рішуча точка зору доводить, що людям слід самим вирішувати, позбавляти себе життя чи ні, не беручи до уваги наявність страждань. Відомими прихильниками такої філософської школи є шотландський емпірик Девід Х’юм та американський біоетик Якоб Еппл.
2.5 Причини
Причини суїциду різноманітні, полягають не тільки в особистісних деформаціях суб'єкта і обстановці, яка травмує психічно, але й у соціально-економічній та моральній організації суспільства.
Сьогодні психологи виділяють такі основні мотиви суїциідальної поведінки серед молоді:
Переживання образи, самотності, відчуженості, неможливість бути зрозумілим.
Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання (кохання без взаємності), ревнощі.
Переживання, пов'язані із смертю одного з батьків, розлучення батьків.
Почуття провини, сорому, образи, незадоволеності собою.
Страх перед ганьбою, глузуванням, приниженням.
Страх перед покаранням.
Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.
Почуття помсти, погроз, шантажу.
Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.
Сімейні конфлікти спричинюють 60-80% суїцидів. Здебільшого це — несправедливе ставлення, образи, приниження, ревнощі, подружня зрада. А ще — розлучення, хвороба чи смерть близьких, нерозділене кохання, статева неспроможність. З іншого боку, за статистикою люди, які перебувають у шлюбі, вчиняють самогубство значно рідше, ніж холостяки або розлучені. Великий рівень суїцидів спостерігається серед людей, які втратили партнера — вони покінчують з життям утричі частіше, ніж сімейні.
На початку XX століття було з'ясовано, що на рівень суїцидальності впливають також нові технічні засоби передавання інформації: радіо, кінематограф. У час бурхливого розвитку ЗМІ, комп'ютерних ігор із поширеним у них некрофілією, садо-мазохістським смакуванням смерті, у тому числі й суїцидальної, ці тенденції поглибились. Розвиток науково-технічного прогресу, накопичення інформаційних ресурсів, поява соціальних інновацій далеко не завжди йдуть паралельно із зростанням задоволеності життям, гармонією з довкіллям.
Не сприяють зниженню рівня самогубств такі супутники науково-технічного прогресу у суспільстві, як загроза економічних і технологічних катастроф, екологічний дискомфорт від надмірного скупчення людей у забруднених, неестетичних, гнітючих містах, інтенсифікація контактів, надмірні емоційні навантаження тих, хто прагне зробити кар'єру.
Фахівці відзначають збільшення кількості самогубств після аварії на Чорнобильській АЕС: у так званій «зоні відчуження» та серед чорнобильців-ліквідаторів. Суспільні катаклізми безпосередньо впливають на рівень самогубств. Наприклад, після зведення Берлінської стіни рівень самогубств у східному секторі збільшився у 25 разів. Внаслідок економічних криз часто людина відчуває себе повною невдахою, звинувачуючи у першу чергу не зовнішні обставини, а саму себе. У такій ситуації майбутнє видається їй невизначеним, а самогубство — єдиним способом виходу із скрути.
Інша група дослідників стверджує протилежне — рівень життя і кількість самогубств не пов'язані між собою. Красномовним прикладом тому може служити Швеція — одна з високорозвинених і багатих країн Європи, вона протягом 10 років є одним із лідерів за кількістю суїцидів.
Життєві реалії й наукові дослідження засвідчують тісний взаємозв'язок між наркоманією, алкоголізмом, депресією і суїцидальною поведінкою. Статистика свідчить, алкоголь за життя вживали 60% самогубців, хоча безпосередньо перед самогубством алкоголь вживається тільки у 8% випадків, наркотики — у 4%.
