4. Система цивільного права. Цивільне законодавство

Право – це не лише сукупність правових норм, а й певна їх система. Правова система складається з галузей права, кожна з яких системно організована, має свій предмет і метод регулювання, свою структуру розподілу правових елементів. Елементами правової структури є юридичні норми та інститути.

Цивільне право, як і інші галузі права, має свою систему. Система цивільного права – це систематизована сукупність його елементів (цивільно-правових норм, інститутів, підгалузей або розділів), розташованих у певній послідовності й ієрархії, що визначаються внутрішньою логікою цієї галузі.

Структуризація цивільно-правових елементів здійснюється на основі вироблених наукою і практикою загальних підходів. Існують такі системи побудови цивільного права.

Інституційна система – передбачає розподіл правових норм за окремими інститутами. Під цивільно-правовим інститутом розуміють групу цивільно-правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини (найму, купівлі-продажу, спадкування тощо).

Пандектна система – передбачає виділення загальної частини цивільного права і відокремлення і відокремлення речового права від зобов’язального. Пандектна система відображає статику речового і динаміку зобов’язального права – основних майнових прав, що виникають у суспільстві.

Цивільне право України будується за пандектною системою. А тому система цивільного права складається із:

• загальної;

• особливої частин.

Загальна частина цивільного права називається так тому, що стосується всіх інститутів цивільного права. Вона включає норми щодо суб’єктів, об’єктів цивільних прав, правочинів, представництва і довіреності, строків та термінів, позовної давності.

Особлива частина цивільного права регулює спеціальні (особливі) суспільні відносини і складається з таких інститутів: особисті немайнові права фізичної особи; право власності та інші речові права; право інтелектуальної власності; зобов’язальне право; спадкове право.

Систему цивільного права слід відрізняти від систематизації цивільно-правових норм, формами якого є кодифікація та інкорпорація.

Зведення законів у ту чи іншу сис­тему без зміни їхнього змісту називається інкорпорацією. Так, за ос­танні роки видані збірники нормативних актів із страхового, тран­спортного, житлового законодавства, законодавства про інтелекту­альну власність тощо. Систематизація нормативного матеріалу, ко­ли чинні правові норми істотно доопрацьовуються, виключаються застарілі норми, усуваються прогалини та колізії в правовому регу­люванні і потім видається новий закон в систематизованому вигля­ді, називається кодифікацією, а її результат — кодексом. Кодекс — це законодавчий акт, в якому об'єднані і систематизовані норми права, що регулюють певну галузь суспільних відносин.

Головним кодифікаційним актом цивільного права є ЦК, один з найважливіших законів України.

Цивільне законодавство являє собою форму вираження цивіль­ного права як галузі права.

Цивільне законодавство – це сукупність нормативних актів, в яких містяться норми цивільного права.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. На основі її норм формуються та застосовуються різні формі цивільного законодавства.

Як випливає зі змісту глави 1ЦК України, цивільне законодавство може існувати в таких формах:

- акти цивільного законодавства (основний акт - ЦК України);

- договори суб'єктів цивільного права;

- звичаї;

- міжнародні договори.

Класифікація нормативних актів:

1) за юридичною силою нормативні акти можна поділити на:

— закони;

— підзаконні нормативні акти (укази Президента України, пос­танови уряду; галузевих міністерств, відомств, органів виконавчої влади);

— нормативні акти Союзу РСР та Української РСР (ті, що не втратили силу);

— норми міжнародного права і міжнародні договори.

Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нор­мативні акти приймаються на її основі.

В системі цивільного законодавства особливе місце посідає ЦК. Він має найвищу юридичну силу серед інших. Чинний ЦК — ре­зультат третьої республіканської кодифікації цивільно-правових норм вступив в дію з 1 січня 2004 р. Перший ЦК України був зат­верджений 16 грудня 1922 р. і введений у дію з 1 лютого І923 р. Другий ЦК УРСР був затверджений Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 р. і введений в дію 1 січня 1964 р. Зміст ЦК 2003 р. ста­новлять такі книги: "Загальні положення", "Особисті немайнові права фізичної особи", "Право власності та інші речові права", "Право інтелектуальної власності", "Зобов'язальне право", "Спад­кове право".

2) за сферою регулювання. (Крім вертикальної системи зв'язку нормативних актів (тобто класифіка­ції нормативних актів за їх юридичною силою) цивільне законо­давство має і так звану горизонтальну систему) можна виділити такі складові цивільного законодавства:

а) тран­спортне,

б) страхове,

в) торговельне,

г) будівельне,

д) орендне законодавство,

е) законодавство про інтелектуальну власність тощо.

Практичне значення має визначення дії цивільних законів у часі, просторі та за колом осіб.

Дія актів цивільного законодавства в часі визначається загальними правилами. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, що виникли з дня набрання чинності цими актами.

Дія актів цивільного законодавства в часі починається з моменту вступу їх у силу та продовжується до моменту, коли вони втрачають правову силу у встановленому законом порядку. Закон вступає в силу через 10 днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не перед­бачено власне законом, але не раніше від дня його опублікування.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує чи скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше та регулювалися актом цивільного законодавства, що втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Дія актів цивільного законодавства у просторі проявляється в тому, що Закони України діють на всій території нашої держави. Частина 6 ст. 4 ЦК України встановлює, що вимогою до актів цивільного законодавства є дотримати принципу однаковості регулювання цивільних відносин на всій території України.

Нормативні акти Автономної Республіки Крим діють на тери­торії Республіки, а постанови та розпорядження органів місцевої влади й місцевого самоврядування мають силу лише на території певної адміністративно-територіальної одиниці.

Дія актів цивільного законодавства за колом осіб полягає в тому, що цивільне законодавство в межах території своєї дії поширюється на всіх фізичних осіб і на всі організації.