Критерії соціальної стратифікації

Кожна страта включає тільки тих людей, які мають приблизно однакові доходи, владу, освіту і престиж. Нерівність відстаней між статусами - основна властивість стратифікації.

Дохід – кількість грошових надходжень індивіда або сім'ї за певний період часу (місяць, рік). Доходом називають суму грошей, отриману у вигляді зарплати, пенсій, допомог, гонорарів, відрахувань від прибутку. Дохід вимірюється в гривнях або доларах, які одержує окремий індивід (індивідуальний дохід) або сім'я (сімейний дохід).

Доходи найчастіше витрачаються на підтримку життя, але якщо вони дуже високі, то накопичуються і перетворюються на багатство. Головне надбання вищого класу - не дохід, а накопичене майно. Багатство дозволяє не працювати, а його відсутність змушує працювати заради зарплати. Багатства і доходи розподіляються нерівномірно і означають економічну нерівність. Соціологи інтерпретують його як показник того, що різні групи населення мають нерівні життєві шанси. Вони купують різну кількість і різної якості продукти харчування, одяг, житло і т.д. Люди, що мають більше грошей, краще харчуються, живуть в більш комфортних будинках, воліють особистий автомобіль громадському транспорту, можуть дозволити собі дорогий відпочинок.

Освіта вимірюється кількістю років навчання у державній або приватній школі або вузі. Якість освіти становить один із основних чинників, які визначають статус людини на шкалі соціальної ієрархії. В залежності від отриманої освіти, її ефективності особистість в інформаційному суспільстві має значні шанси опинитись на бажаному рівні стратифікаційної системи. Проте на сьогодні, отриманої у попередні роки освіти вже недостатньо. Актуальною є тенденція до отримання додаткових знань і впродовж всього трудового життя. Високотехнологічне середовище, нові тенденції у різних галузях народного господарства вимагають від людини постійно підвищувати свій освітній рівень з метою бути конкурентоспроможним на ринку праці і утримувати високі статусні позиції. Освіта стала ключовим чинником, який справляє безпосередній вплив на всі інші критерії соціальної стратифікації.

Влада вимірюється кількістю людей, на яких поширюється прийняте кимось рішення (влада – можливість нав'язувати свою волю або рішення іншим людям незалежно від їх бажання). Суть влади – у здатності нав'язувати свою волю всупереч бажанню інших людей.

Три шкали стратифікації – дохід, освіта і влада – мають цілком об'єктивні одиниці виміру: долари, роки, люди. Престиж стоїть поза цього ряду, оскільки він – суб'єктивний показник.

Престиж – повага, якою в громадській думці користуються та чи інша професія, посада, рід заняття.

Професія юриста престижніша професії сталевара чи сантехніка. Посада президента комерційного банку престижніше посади касира. Всі професії, заняття і посади, які існують в даному суспільстві, можна розташувати графічно зверху вниз на щаблях професійного престижу.

Історичні системи соціальної стратифікації за е. Гідденса

Англійський соціолог Е. Гідденс розрізняє чотири основні історичні типи стратифікованого суспільства: рабство, касти, стани і класи.

1. Рабство. Воно було граничною формою нерівності, за якої одні люди володіли іншими. Щоправда, і рабство було неоднорідним залежно від періоду чи культури: в одному випадку раб перебував поза законом (класична форма рабства), в іншому – йому відводилася роль слуги чи солдата.

2. Касти. У різних регіонах поділ на касти має різні форми. Особливо характерний він для Індії. Як правило, межі між кастами дуже різкі, що практично виключає будь-яку соціальну мобільність. Каста пов'язана з індуїзмом і з ученням про «переселення душі». Сподівання на те, що в «наступному» житті його каста підвищиться, спонукає індивіда суворо дотримуватися певних суспільних норм.

3. Стани. Властиві вони європейському феодалізмові. До найвищого стану належали аристократи і вельможі. До нижчого – духівництво, наділене значними привілеями. До третього стану – вільні селяни, чиновники недворянського походження, купці й ремісники. Межі між станами не були такими різкими, як за кастової системи, а соціальне переміщення було можливим, хоча й складним.

4. Класи. Цей тип стратифікованого суспільства є головним об'єктом соціології марксизму. Її основоположник К. Маркс вважав класову структуру суспільства основою

5