- •1 Хімічна термодинаміка 4
- •2 Дисперсні системи 32
- •3 Поверхневі явища 64
- •1 Хімічна термодинаміка
- •1.1 Основи фізичної хімії. Хімічна термодинаміка
- •1.1.1 Основні поняття і терміни хімічної термодинаміки
- •1.1.2 Перший закон термодинаміки
- •1.1.3 Теплові ефекти фізико – хімічних процесів
- •1.1.4 Висновки з закону Гесса
- •1.1.3.1 Розрахунки теплових ефектів
- •1.1.5 Залежність теплового ефекту процесу від температури
- •1.2 Напрямок перебігу фізико – хімічних процесів
- •1.2.1 Другий закон термодинаміки
- •1.2.2 Ентропія
- •1.2.3 Третій постулат термодинаміки
- •1.2.4 Зміна ентропії у фізико-хімічних процесах
- •1.2.5 Вільна енергія і напрямок хімічних реакцій
- •Приклади рішення задач
- •Розв’язок
- •Відповідь: 159,9 Дж/моль·к.
- •2 Дисперсні системи
- •2.1 Класифікація дисперсних систем
- •2.1.1 Основні терміни колоїдної хімії
- •2.1.2 Класифікація дисперсних систем
- •2.1.2.1 За характером дисперсності
- •2.1.2.2 За ступенем дисперсності
- •2.1.2.3 За агрегатним станом дисперсної фази і дисперсійного середовища
- •2.1.2.4 За характером взаємодії між частинками дисперсної фази і дисперсійним середовищем
- •2.1.2.5 За характером взаємодії між самими частинками дисперсної фази
- •2.1.2.6 За формою частинок дисперсної фази (за топографічною ознакою)
- •2.1.3 Одержання і очистка дисперсних систем
- •2.1.3.1 Основні методи одержання дисперсних систем
- •2.1.3.2 Очистка колоїдних систем
- •2.2 Молекулярно-кінетичні властивості дисперсних систем
- •2.2.1 Броунівський рух
- •2.2.2 Дифузія
- •2.2.3 Осмотичний тиск
- •2.2.4 Седиментація
- •2.2.4.1 Седиментаційно-дифузійна рівновага
- •2.2.4.2 Седиментаційний аналіз
- •2.2.5 Оптичні властивості дисперсних систем
- •2.2.5.1 Розсіяння світла
- •2.2.5.2 Оптичні методи дослідження дисперсних систем
- •Контрольні питання
- •Приклади розв’язку задач
- •3.1.2 Поверхневий натяг
- •3.1.3 Класифікація поверхневих явищ
- •3.1.4 Поверхневий натяг на межі двох рідин. Взаємне розтікання рідин
- •3.1.5 Адгезія і когезія. Явища розтікання та змочування
- •3.1.5.1 Поняття про когезію та адгезію
- •3.1.5.2 Змочування поверхні твердого тіла рідиною
- •3.1.5.3 Адгезія між твердим тілом і рідиною
- •3.1.5.4 Капілярні явища
- •Контрольні питання
- •3.2 Поверхневі явища на межі тверде тіло – газ, тверде тіло – рідина, рідина – газ, рідина – рідина, тверде тіло – рідина, тверде тіло – тверде тіло
- •3.2.1 Кількісна характеристика адсорбції. Величини адсорбції
- •3.2.2 Рівняння стану адсорбції
- •3.2.3 Теплота адсорбції
- •3.2.4 Залежність адсорбції від температури та природи газу
- •3.2.5 Фізична адсорбція газів і парів на гладкій твердій поверхні. Закон Генрі
- •3.2.6 Теорія адсорбції і рівняння Ленгмюра
- •3.2.7 Ізотерма адсорбції Фрейндліха
- •3.2.8 Рівняння бет (Брунауера,Еммета,Теллера)
- •Аналогічно
- •3.2.9 Швидкість адсорбції
- •3.2.10 Хімічна адсорбція газів на твердій гладкій і пористій поверхні
- •3.2.11 Капілярна конденсація
- •Отже, при сталій температурі
- •Контрольні питання
- •3.3 Електричні явища на межі тверде тіло – рідина. Будова міцели
- •3.3.1 Електрокінетичні явища
- •3.3.2 Утворення і будова подвійного електричного шару на межі тверде тіло – рідина
- •3.3.2.1 Механізм утворення пеш
- •3.3.2.2 Термодинамічне співвідношення між поверхневим натягом і електричним потенціалом
- •3.3.2.3 Теорія будови пеш Гельмгольца-Перрена
- •3.3.2.4 Теорія будови пеш Гуї-Чепмена
- •3.3.2.5 Теорія будови пеш Штерна
- •3.3.3 Вирази для дзета-потенціалу
- •3.3.4 Вплив різних факторів на дзета-потенціал
- •3.3.4.1 Вплив індиферентних електролітів
- •3.3.4.2 Вплив неіндиферентних електролітів
- •3.3.4.3 Вплив pH-середовища
- •3.3.4.4 Вплив концентрації колоїдної системи
- •3.3.4.5 Вплив температури
- •3.3.4.6 Вплив природи дисперсійного середовища
- •3.3.5 Міцелярна теорія колоїдних розчинів
- •3.3.6 Йонна адсорбція з розчинів на твердому адсорбенті
- •3.3.6.1 Йонообмінна адсорбція
- •3.4 Стійкість дисперсних систем
- •3.4.1 Види стійкості дисперсних систем
- •3.4.2 Процеси, обумовлені агрегативною нестійкістю
- •3.4.3 Фактори стійкості дисперсних систем
- •3.4.4 Коагуляція гідрофобних золів
- •3.4.4.1 Коагуляція під дією електролітів. Правило Шульце−Гарді
- •3.4.4.2 Гетерокоагуляція. Взаємна коагуляція золів
- •3.4.5 Теорії стійкості і коагуляції
- •3.4.5.1 Адсорбційна теорія коагуляції г.Фрейндліха
- •3.4.5.2 Електростатична теорія коагуляції г.Мюллера
- •3.4.5.3 Теорія стійкості систем длфо
- •3.4.5.4. Вплив концентрації електроліту на потенціальні криві взає-модії частинок
- •3.4.6 Швидкість коагуляції
- •3.4.7 Колоїдний захист
- •Контрольні питання
- •Розв’язок
- •Розв’язок
- •3.5 Характеристика мікрогетерогенних дисперних систем План
- •Металокерамічні матеріали
- •3.5.1 Дисперсні системи з газовим дисперсійним середовищем (аерозолі)
- •3.5.2 Дисперсні системи з рідинним дисперсійним середовищем
- •3.5.2.1 Суспензії
- •3.5.2.2 Емульсії
- •3.5.2.3 Латекси
- •3.5.3 Дисперсні системи з твердим дисперсійним середовищем (тверді золі, солідозолі)
- •3.5.3.1 Дисперсні системи з твердим дисперсійним середовищем і газоподібною дисперсною фазою (тверді піни)
- •3.5.3.2 Дисперсні системи з твердим дисперсійним середовищем і рідинною дисперсною фазою (тверді емульсії)
- •3.5.3.3 Дисперсні системи з твердим дисперсійним середовищем і твердою дисперсною фазою
- •3.5.4 Композиційні матеріали (композити)
- •3.5.4.1 Металокерамічні матеріали
3.1.5.3 Адгезія між твердим тілом і рідиною
Адгезія і змочування, як правило, супроводжують одне одного і відповідним чином характеризують міжфазну взаємодію.
Принципова відмінність між поверхневими явищами адгезії і змочування полягає в тому, що змочування має місце при наявності спряження трьох фаз: твердого тіла, газу і рідини, в той час як адгезія відбувається на межі двох фаз.
Роботу адгезії можна обчислити за рівнянням Юнга, наведеним в попередньому підрозділі:
.
Звідси
.
Підставляючи цей вираз у рівняння Дюпре
,
отримаємо
,
де
– робота адгезії;
– поверхня розділу фаз.
Маючи
на увазі, що робота когезії
і розділивши праву і ліву частини на 2,
отримаємо
.
Оскільки змочування кількісно характеризується косинусом краєвого кута, то у відповідності з одержаним рівнянням воно визначається відношенням роботи адгезії до роботи когезії для змочуючої рідини.
Із рівняння можна зробити такі висновки.
1.
При повному змочуванні
,
,
,
тобто робота адгезії в цьому випадку
дорівнює когезії змочуючої рідини.
2.
При незмочуванні
,
,
,
тобто робота адгезії у два рази менша
від роботи когезії змочуючої рідини.
3.
При повному незмочуванні
,
,
,
однак такий стан на практиці не
реалізується, оскільки деяка адгезія
завжди існує. Тому повного незмочування
в реальних системах також бути не може.
Оскільки
одне з найбільших значень краєвого кута
при змочуванні водою спостерігається
на поверхні тефлону (політетрафторетилену),
то для цієї системи характерна і найменша
адгезія, враховуючи, що краєвий кут
дорівнює 108,
а
Дж/м2
(при 25С).
З попереднього рівняння отримуємо
роботу адгезії, яка дорівнює
Дж/м2
(
).·
Наведені
рівняння мають велике практичне значення.
З них випливає, що для збільшення
змочування потрібно збільшити роботу
адгезії або зменшити роботу когезії
(поверхневий натяг) рідини, наприклад,
введенням ПАР, підвищенням температури.
Органічні рідини мають низькі поверхневі
натяги і тому змочують більшість
поверхонь різної природи. Так, вуглеводні,
що мають поверхневий натяг
Дж/м2,
змочують майже всі відомі тверді тіла.
Вода змочує тільки полярні речовини.
Ртуть погано змочує або не змочує
більшість (особливо неметалевих) тіл.
Розрізняють декілька механізмів (і відповідно теорій адгезії) залежно від природи взаємодіючих тіл і умов, при яких відбувається адгезія. Механічна адгезія здійснюється шляхом затікання в пори і тріщини поверхні твердого тіла рідкого адгезиву. Згідно з молекулярним (адсорбційним) механізмом адгезія протікає завдяки молекулярним Ван-дер-Ваальсівським силам і водневим зв’язкам. Для такої адгезії можна застосовувати правило подібності речовин за полярністю:
Чим ближче за полярністю адгезив і субстрат, тим міцніший контакт між ними.
Електрична теорія зв’язує адгезію з виникненням подвійного електричного шару між адгезивом і субстратом. Дифузійний механізм передбачає взаємне проникнення атомів і молекул в поверхневі шари взаємодіючих фаз. Процес дифузії призводить неначе до розмивання межі розділу фаз, взаємному їх розчиненню в місцях контакту.
Окремо розглядається хімічна взаємодія при адгезії. В конкретних умовах один з механізмів може переважати, але в більшості випадків механізм адгезії виявляється змішаним.
Теоретична оцінка адгезії в даний час дуже наближена, що пояснюється не тільки недосконалістю рівнянь, за якими розраховуються сили міжмолекулярних зв’язків, але й тим, що неможливо оцінити реальне число зв’язків, які припадають на одиницю площі (воно завжди менше теоретичного, що говорить про можливість збільшення міцності з’єднання). Крім того, важко оцінити справжню площу контакту, яка іноді є набагато більшою від тієї, яку спостерігають візуально, завдяки шорсткості поверхневого шару. Для забезпечення міцності з’єднань шорсткість часто спеціально збільшують спеціальною обробкою поверхні матеріалів.
Роботу адгезії та адгезійну міцність експериментально визначають при безпосередньому руйнуванні з’єднань. Роботу адгезії можна визначити непрямими методами, які є особливо зручними, якщо хоча б одна з взаємодіючих фаз є рідиною, що дає можливість виміряти, наприклад, краєвий кут змочування.
