А) завдання етапу:

1. Оцінювання змін, що відбулися у психологічному кліматі колективу.

2. Оцінювання змін в умінні попереджати конфлікти.

3. Оцінювання змін в установках членів групи на спілкування.

4. Оцінювання змін в умінні керувати емоціями.

5. Оцінювання ефекту психологічної корекції в цілому.

Б) методи та техніки:

Спостереження за діяльністю і функціонуванням колективу в повсякденній діяльності, індивідуальні бесіди з членами групи.

Зіставлення даних, що були до і після зас­тосування психокорекційної програми.

Зміст психокорекційної програми щодо запобігання виникнення міжособистісних конфліктів серед юнаків та дівчат (студентів коледжу) наведено в додатках (Додаток 5)

Тренінг щодо запобігання виникнення міжособистісних конфліктів серед юнаків та дівчат передбачав реалізацію вищевказаної програми психокорекції особистісних якостей індивіда. Відповідно до неї було організовано і проведено усі чотири етапи психокорекційної роботи.

В технології психокорекційної роботи з даною групою настановчий етап став визначним для успішності реалізації програми психокорекції. Ті заходи, які планувалися в межах програми передбачали, що люди, які прийматимуть участь в заняттях, не будуть знаходитися один з одним у стані відкритої ворожості і агресивності. Однак, попереднє вивчення студентів групи свідчило якраз про зворотне: тривале знаходження юнаків та дівчат в конфліктному стані закріпило в них стереотипи негативних взаємовідносин, які необхідно було подолати в ході настановчого етапу.

В деякій мірі роботі психолога з групою сприяв той факт, що самі учасники конфлікту вже втомилися від постійного протистояння і прагнули до позитивних змін. Цей колективний настрій і був використаний в проведенні роботи настанов­ного етапу. По-перше, з кожним студентом була проведена попередня індивіду­альна бесіда, в якій проводилось роз’яснення змісту і сутності психокорекційної роботи, її очікуваних позитивних наслідків для нього і для всього колективу вці­лому. Молодим людям пропонувалося на час занять сховати свої претензії до інших, особ­ливо ті, які не мали під собою достатньої соціально-психологічного підґрунтя. В подальшому, із бесід з усіма учасниками програми, виявилося, що серйозних підстав для ворожнечі і не було, а конфліктність накопичувалась за рахунок дрібних щоденних претензій, виявлення неспівпадінням смаків, інтересів. Не всі студенти адекватно реагували в ситуації збільшення навантаження у навчанні.

По друге, в ході першого (настановного) заняття вдалося створити атмосферу співпраці, змусити клієнтів відволіктися від щоденних повсякденних проблем, зосередитися на можливості отримати задоволення від вправ та ігор, віднестися до занять як до певного роду розваги. Саме тоді відбувся перший контакт учасників групи, створена атмосфера довіри і відкритості, яка в значній мірі була обумовлена проведенням спільних вправ "Відчуваючий простір", "Прорив", "Коло з підтримкою". Крім того учасникам було запропоновано вести щоденники самоспостереження, в яких студенти будуть фіксувати події свого життя, аналізувати свою поведінка, набутий досвід.

Відповідно програми психокорекції щодо запобігання виникнення міжособистісних конфліктів серед юнаків та дівчат комунікативних, психокорекційний вплив здійсню­вався в ході групових занять, якими керував автор цієї роботи та психолог навчального закладу. Одним із ресурсів психокорекційного впливу на клієнтів на даних заняттях вважався внутрішній потенціал кожної особистості, що була залучена до занять, метод прикладу та психологічна здатність наслідування людиною найбільш доцільних для неї зразків поведінки. Крім того, кожне заняття було спрямоване на розкриття молодою людиною власних психологічних можливостей. В ході навчальної взаємодії членів групи формувалося інше (позитивне) ставлення до людей, здійснювалася зміна системи внутрішніх установок.

Заняття проводилися двічі на тиждень у післяобідній час після закінчення навчання в приміщенні (кімнаті) для психологічного розвантаження. Структурно заняття складалися з двох основних частин: теоретичної і практичної. В ході тео­ретичної частини відбувалося обговорення дискусійних питань, обмін думками, групові бесіди. Практична частина була присвячена виконанню тренувальних вправ, проведенню рольових ігор. Кожна вправа і рольова гра закінчувалися обго­воренням результатів, висловленням клієнтів своїх думок, поглядів, оцінок.

Одним із важливих компонентів програми було виконання домашніх завдань. Клієнти отримували в більшості випадків завдання, над якими вони повинні були попрацювати вдома, а на наступному занятті репрезентувати його перед рештою учасників групи. Зміст цих завдань був різним: підготувати виступ, намалювати малюнок, потренувати виконання театральної дії.

Початок і кінець кожного заняття відводився для обміну думками клієнтів, надання можливостей висловити свою позицію з приводу проведеного тренування або гри.

Метою проведення тренінгів було зниження рівня конфліктності в студентському колективі. Психокорекції піддавалося ставлення членів групи один до одного, комунікативні, перцептивні та інтерактивні властивості студентів, вміння керувати своїми емоціями, вірно розставляти пріоритети, адекватно оцінювати себе та інших. Оцінювання ефекту психологічної корекції вцілому проводилося шляхом повторного тестування експериментальної та контрольної груп та зіставлення даних, що були до і після зас­тосування психокорекційної програми. Методики обрані на констатуючому етапі дослідження були обрані для проведення повторного (контрольного) психодіагностування на заключному етапі та порівняння результатів першого та другого тестування.