9. Виробниче випромінювання

Випромінювання, яке здатне при взаємодії з речовиною прямо чи посередньо створювати в ній атоми і молекули-іони, називається іонізуючим [5].

Іонізуючі випромінення являють собою α-, ß- і ý-випромінювання, випущенні радіоактивними ізотопами при їх самодовільному (спонтанному) розпаду; потоки заряджених частинок, прискорених до великих енергій у спеціальних прискорювачах; потоки вторинних випромінювань, виникаючих при взаємодії радіоактивних випромінювань і штучно прискорених заряджених частинок із речовиною [2].

На даному проекті виробництва вплив іонізуючого випромінювання відсутній.

Фізіологічні процеси в організмі людини проходять нормально при тепловому балансі людини з навколишнім середовищем. Особливо несприятливо впливає на самопочуття людини надлишкова теплота навколишнього середовища. Тривала дія високої температури повітря посилює діяльність серцево –судинної  та дихальної систем, спричиняє втрату значної кількості вологи та мінеральних солей, а в окремих випадках і тепловий удар. Низькі та знижені температури можуть бути причиною охолодження та переохолодження.

Рівень випромінювання нормується за ГОСТ12.1.005 –ДСН3.3.6.042 –“Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”.

При виробництві «Колібактерину» створюються виробничі теплові випромінювання  під час роботи автоклава.

Основні методи захисту:  

1. підвищення тепловіддачі від тіла людини за допомогою встановлення вентиляційних систем;

2. додаткова ізоляція джерела випромінювання.

10. Електробезпека

Електробезпека — система організаційних і технічних заходів та засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної. Едектробезпека на підприємстві повинна відповідати ГОСТ – 12.1.019 – 79 ССБТ.

Електроустановки поділяються на:

• відкриті, зовнішні, що не захищені від атмосферного впливу;

• закриті або внутрішні, захищені спорудою від атмосферного впливу.

Залежно від умов виробничі приміщення бувають:

• сухі – відносна вологість повітря буває до 60%;

• вологі – це умови з вологістю повітря від 60% до 75%;

• сирі – вологість перевищує 75%;

• гарячі – де температура повітря перевищує 350С;

• запилені – де така кількість пилу, що він осідає на проводах і попадає в машини і апарати;

Згідно з ПУЕ всі виробничі умови за рівнем небезпеки поділяються на три категорії:

І – з підвищеною небезпекою;

ІІ – особливо небезпечні;

ІІІ – без підвищеної небезпеки.

До першої категорії належать умови, які характеризуються однією з умов, що викликає підвищену небезпеку:

• відносна вологість повітря понад 75%;

• струмопровідний пил;

• температура понад 350С або короткочасно 400С незалежно від пори року;

• можливість одночасного дотикання людини до металевих корпусів електрообладнання і заземлених металевих конструкцій будівлі;

• наявність струмопровідних підлог земляних, залізобетонних, цегляних і ін..

До ІІ категорії, що характеризується особливо небезпечними умовами належать такі, що мають одну з таких ознак:

• дощ, сніг або у приміщення вологість близька до 100% (обладнання, підлоги і стіни постійно вкриті вологою);

• хімічно активне середовище з їдкими парами і газами, що руйнують ізоляцію;

• одночасно наявні дві або більше умов з ознаками приміщень І категорії.

До ІІІ категорії відносяться сухі, без пилу приміщення, де відсутні ознаки І і ІІ категорій [5].

Найнебезпечнішими є умови ІІ категорії. За ступенем небезпеки роботи на зовнішніх установках прирівнюються до робіт особливо небезпечних (ІІ кат.)

Згідно з ПУЕ в електроустановках використовують такі системи заходів:

• захисне заземлення;

• замулення;

• ізоляція струмопровідних частин;

• захисне вимикання;

• малі напруги;

• недоступність до неізольованих провідників та ін..

Ці засоби захисту не є універсальними , тому для створення безпечних умов праці необхідно застосовувати не один, а кілька засобів одночасно [5].