2. Методики непрямої оцінки міжособистісних переваг.

Методичні прийоми дослідження міжособистісних взаємин зас­новані на виявлених у соціальній психології закономірностях впливу емоційного відношення на невербальну поведінку, паралінгвістичні параметри.

Найбільш відомі методики, засновані на закономірностях проксемічної поведінки людей. Головна їхня передумова полягає в тому, що вибір суб'єктом положення в просторі щодо іншої особи або групи осіб залежить від його міжособистісних взаємин: позитивне емоційне підношення виявляється у виборі більш близької відстані.

Засоби дослідження, засновані на феноменах «особистісного про­стору», можна розділити на три категорії:

а) методики спостере­ження реальної ситуації;

б) методики символічного моделювання реальної ситуації;

в) проективні засоби.

Вважається, що методики спостереження реальної ситуації дають найбільш достовірну інформацію про міжособистісні взаєми­ни. Класичною, найбільш типовою процедурою є схема досліджен­ня, у якій проксемічна поведінка двох людей фіксується спостеріга­чем або ж, у більш складних схемах, проксемічна поведінка членів групи записується на відеоплівку з наступним аналізом поведінки кожного.

Ілюстрацією еле­ментарної процедури може служити наступний варіант: у кімнаті знаходяться стіл і два стільці, розташова­ні на досить великій відстані один від одного. Експериментатор, що сидить на одному зі стільців, просить обстежуваного сісти. Вільний вибір дистанції, що виявляється у виборі місця для розташування стільця (відстань між ним і експериментатором згодом вимірюється), пов'язується з психологічною ситуацією міжособистісних взаємин.

Методики символічного моделювання реальної ситуації досить різноманітні. В одній з них обстежуваному пропонується набір фо­тографій, на яких зафіксовано різне розташування столу і стільців. Обстежуваного просять вибрати з них ту, у якій відображено най­більш комфортне для нього розташування.

Інші варіанти моделюван­ня припускають велику активність обстежуваного, у яких він сам повинен цілком структурувати ситуацію, самостійно розташовуючи символи або іграшки, що зображують людей і об'єкти певним чи­ном у просторі. Відповідно до методики, описаної Дж.Кют, дитина складає вирізані фігури різних людей на оксамитовій дошці. При порівнянні даних оцінюються лінійні відстані між роз­ташованими фігурами з відповідними даними досліджень за інши­ми психологічними методиками. При цьому емоційні відстані між людьми виражаються через лінійні відстані в символічній ситуації.

Проективні засоби істотно не відрізняються від методичних прийомів моделювання, однак за своєю процедурою і стимульним матеріалом вони спрямовані на визначену сферу пізнання.

Скажімо, методика Петерсона (1980) спрямована на вивчення сімейних взає­мин. До неї входять: модель кімнати (підлога кімнати маркірується поперечними лініями для зручності виміру відстані), іграшкові фі­гури членів родини. Дитина, граючи в «сім'ю» і розташовуючи пев­ним чином її членів, дає дослідникові матеріал для інтерпретації. У більшості випадків оцінка відстані між фігурами складає лише не­велику частину пояснювального матеріалу проективної методики, один його параметр. Він використовується в методиках, заснованих на ігровій діяльності, при інтерпретації малюнка сім'ї, при структуризації відображених міжособистісних ситуацій. Валідність проективних засобів у вимірі міжперсонального простору підтверджується в роботі Д.Едвардса (1980).

Також для досліджування соціометричної структури колективу використовуються малюнкові проби (ДДЛ, «Малюнок родини», тощо); тест Люшера (модифікація, при якій за результатами кольорових асоціацій аналізують емоційне сприйняття членів групи); модифікація психографічного тесту.