Розділ 1 феномен імплікації

1. Визначення терміну імплікація

В першу чергу, варто зазначити, що імплікація стала відома в булевій логіці. За булевою логікою імплікація ‒ це це функція двох змінних (вони ж ‒ операнди операції, вони ж ‒ аргументи функції). Змінні можуть приймати значення з безлічі   . Результат також належить безлічі   . Обчислення результату проводиться по простому правилу, або за таблиці істинності. Замість значень   може використовуватися будь-яка інша пара відповідних символів, наприклад   або   або "брехня", "істина". Цікавою є таблиця істинності імплікації:

пряма імплікація (від a до b) (матеріальна імплікація, матеріал кондіціонал)

якщо   , То істинно (1), 

"Життєвий" сенс імплікації. Для легшого розуміння сенсу прямий імплікації і запам'ятовування її таблиці істинності може стати в нагоді життєва модель: А - начальник. Він може наказати "працюй" (1) або сказати "роби що хочеш" (0). В - підлеглий. Він може працювати (1) або байдикувати (0). У такому випадку імплікація - не що інше, як послух підлеглого начальнику. По таблиці істинності легко перевірити, що послуху немає тільки тоді, коли начальник наказує працювати, а підлеглий ледарює.

Сутність лінгвістичної імплікації в тому, що у крайнього заходу одне з глибинних предикативних одиниць не отримує вербального оформлення в поверхневій структурі висловлювання чи має опосередкований вираз через мовні маркери, що впливають на її розкриття.

У зв'язку з тим, що загальне поняття імплікації немає в лінгвістиці однозначного розуміння, у цій роботі необхідно розглянути різні погляди в цьому плані.

Багато вчених пропонують різні визначення цього поняття, розглядаючи його передачі під різним кутом зору. У найбільш загальному вигляді термін імплікація сприймається як припущення [1 с. 174].

Звісно ж, що припущення відбиває сутність імплікації. За всіх різночитання у визначенні імплікації більшість учених поділяють цю думку. Опираючись на це розуміння імплікації, лінгвісти конкретизують (доповнюють, розширюють) поняття припущення на матеріалі різних аспектів мови.

М. В. Нікітін трактує імплікацію як «тип концептуальних зв'язків, заснований на відображенні у свідомості реальних лінійних зв'язків, залежностей; розумовий аналог зв'язків дійсності». О.И.Москальская засновує явище імплікації «на ситуативних зв'язках або ж на відношенні частини й цілого» [37 c. 121].  А.В.Бондарко звертає увагу на семантичні елементи, «не виражені прямо певними мовними засобами, а які з ясно виражених семантичних елементів, з їхньої співвідношення і впливу» [4 с. 105]. На думку В.А. Кухаренка, основу імплікації лежить «розуміння додаткового смислового чи емоційного змісту, який не проявляється безпосередньо з синтагматично реалізованих значень одиниць тексту» [36 с. 72].

Слід особливо звернути увагу на думку І.В. Арнольд, яка оперує поняттям текстовій імплікації визначає її як «додатковий котрого уявляємо сенс, заснований на синтагматичних зв'язках елементів антецедента» [20 с. 88].

На думку автора [20 с.88, 89], імплікація характеризується наявністю специфічних відмінностей: «варіативністю, рематичністю і обмеженою рамками мікроконтекста».

Слід зазначити, що підхід І.В.Арнольдa представляється коректним і

його використовують у теперішньому дослідженні, тобто імплікація розглядається саме у рамках висловлювання мікроконтекста.

За Оксфордським тлумачним словником імплікація це:

 1 [countable, usually plural] implication (of something) (for something)a possible effect or result of an action or a decision. They failed to consider the wider implications of their actions. The development of the site will have implications for the surrounding countryside.

2 [countable, uncountable] something that is suggested or indirectly stated (= something that is implied) The implication in his article is that being a housewife is greatly inferior to every other occupation. He criticized the Director and, by implication, the whole of the organization.

3 [uncountable] implication (of somebody) (in something) the fact of being involved, or of involving somebody, in something, especially a crime. Що в перекладі означає:

1 Імплікація – це можливий вплив або результат дії чи рішення.

2 Імплікація – те, що пропонується і про що безпосередньо заявляють.

3 Імплікація – це факт причетності або залучення когось до чогось, особливо, якщо йдеться про злочин.

Ахманова О. С. вважає, що імплікація – це:

1. Сущ. по знач. прил. имплицитный.

2. Форма наклонения в языках банту, обозначающая, что содержанием данного глагола предусматривается некоторое последующее состояние

или действие [ 1 c.58]. Що в перекладі означає:

1. Іменник із значення прикметника імпліцитний.

2.Імплікація ‒ форма відмінювання в мовах банту, яка означає, що зміст даного дієслова передбачає деякий подальший стан або дію.

Як зазначалося вище, в лінгвістиці крім терміна імплікація часто вживається термін «иімпліцитність».

Є.І.Шендельс свідчить про імпліцитності як «загальним об'єктивному властивості мовної системи, що відкривається суб'єкту у мові як імплікації». О.Н. Старикова трактує імпліцитність як «формальну невиразність елементів глибинної структури висловлювання». [ 38, c. 53].  На думку О.П.Старковой, імпліцитність поширюється «лише з висловлювання» не може виявлятися у сфері «морфем, слів, словосполучень». С.С.Карцевский вважає імпліцитність проявом «асиметричного дуалізму мовного знака, сутність якого у тому, що знак і значення не покривають одне одного повністю» [21 с. 85].

Суть зазначеної проблеми залежить від недиференційованого вживання ключових понять. Запозичені з логіки поняття імплікації імпліцитності втратили в лінгвістиці визначеність: граматична неповнота, іскритість, і відсутність лінгвістичного розвитку [24, c. 120].

Отже, аналогами імплікації у природній мові є слова "якщо А, то В", "А тоді, коли В", "у випадку А, має місце В", "В, якщо А", "для В достатньо А", «для А необхідно Б».

Важливо зазначити, що однією з особливостей імплікації як логічного терміна є те, що прості висловлювання, поєднані імплікацією, не можна переставляти місцями, бо це змінить логічне значення складного висловлювання [5 c. 95].