2. Історія дослідження політичної імплікації

Вперше тема традицій у своїх політичних імплікаціях актуалізується в період визрівання нових тенденцій у розвитку суспільства. Саме в протиставленні нового старому виникає розуміння традиції як окремої – традиційної – форми суспільної свідомості [ 35, c.46 ]. Під впливом раціоналізму примітивний традиціоналізм трансформується в ідеологічний традиціоналізм. Пошук національних традицій державобудівництва притаманний молодим націям. Наприклад, в Україні пошук традицій державобудівництва розпочинається в другій половині ХІХ – початку ХХ ст.– Т. Шевченко, М. Грушевський, Д. Донцов та ін.

На рубежі ХХ-ХХІ століть тема традицій в контексті інституалізації політичної системи розробляється в працях сучасних українських вчених – В.Бабкіна, А. Білоуса, Є.Бистрицького, В.Горського, Я. Грицака, П.Гнатенка, В Євтуха. О.Забужко, Ю. Калиновського, М. Кармазіної, Ф.Кирилюка І. Кресіної А. Колодій, І. Кураса, А.Пахарева, М. Примуша, М. Розумного, О.Рудакевича, Ф. Рудича, Ю.Сурміна, В. Солдатенка, О.Токовенка, А. Чемшита, Г. Щедрової, О. Ярош та ін..

У ХХ ст. тема традицій розробляється в контексті процесів модернізації. Традиційні суспільства протиставлялися сучасним суспільствам. У зв'язку з проблемою традиційних суспільств особливий інтерес становлять роботи К. Маркса, М. Вебера, Е. Дюркгейма, Л. Леві-Брюля, а також К. Блека, Д. Лернера, Д. Левіна, Дж. Гасфілда, С.Хантінгтона, Б. Хіггінса, С. Ейзенштадта, Е. Шилза, Б. Шварця, А.Кантлі, Б. Хезеліця, А.Зубова, М.Вакуленка, Є. Головахи, В. Горбатенка, С.Катаєва, О. Новикової та ін.

Ще одна політична імплікація традицій поширюється на політичну культуру. Виявлено, що політичним традиціям у політичній культурі відводиться одне з провідних місць, але спеціально, саме як самостійний феномен, вони залишаються недостатньо дослідженими [ 35 , c. 57]. У рамках проблематики політичної культури тему традицій активно розробляли А. Лейпхарт, С. Патнем, Л. Пай, а також Л.Буцевицький, Л.Сморгунов, І. Козліхін, Б. Кухта, Л. Нагорна В. Бебик М. Головатий , В.Ребкало та ін.

Практично поза уваги дослідників залишена важливіша предметна сфера політичної науки – сфера власне політичних традицій. Вони не є відображенням жодної з перерахованих політичних імплікацій традицій, хоча й мають спільну з ними природу – не можна забувати, що будь-які традиції, у тому числі й політичні, – це ментальні утворення [35, c. 88]. Політичні традиції є результатом функціонування політичної системи й складають основу її трансформаційного механізму.

Розділ 2 Особливості перекладу

2.1. Перекладацькі трансформації

Як відомо, процес перекладу не є простою заміною одиниць однієї мови одиницями іншої мови. Навпаки, це складний процес, що включає ряд труднощів, які необхідно долати перекладачеві. Одним із прийомів, які допомагають перекладачеві, є трансформації. Перекладацькі трансформації (заміни) відбуваються через неповної спільності чи відмінності англійської та російської мов. Спільність між граматичними властивостями російської та англійської мов задається загальній приналежністю до індоєвропейської сім'ї та проявляється в наявності спільних граматичних значень, категорій та функцій, наприклад: категорій числа в іменників, категорій ступенів порівняння у прикметників, категорії у дієслова і т.п. У той же час відмінність відображається в несхожих граматичних категоріях: артиклі в англійській мові, дієприслівник в російській мові; повнозначне узгодження в російській мові, фіксований порядок слів в англійській мові і т.д.

Базовим поняттям перекладацької теорії є поняття еквівалентності. Коли говорять, що фраза на ІЄ і її переклад еквівалентні один одному, мається на увазі, перш за все, їх семантична еквівалентність, тобто співвіднесеність з однією і тією ж предметної ситуацією. А. Д. Швейцер розрізняв два види семантичної еквівалентності - компонентний і денотативний. Враховуючи, що при перекладі ми маємо справу зі змістом, тобтоодним із семантичних компонентів мовної одиниці, можна сказати, що семантична еквівалентність досягається завдяки наявності в тексті ІЄ і тексті ПЯ одних і тих же се. У цьому випадку тексти перебувають у відношенні компонентної семантичної еквівалентності. Другий вид семантичної еквівалентності, іменований денотативним, пов'язаний з явищем мовної вибірковості. Суть її полягає в тому, що один і той самий предмет і предметна ситуація можуть бути описані з різних сторін за допомогою різних ознак: наприклад, "Картина висить на стіні" (предикат стану), "Картину повісили на стіну" (предикат дії) і " Я бачу картину на стіні "(предикат сприйняття). Різні семантичні предикати перехрещуються і є взаємозамінними завдяки тому, що описують одну й ту ж ситуацію. На відміну від компонентного рівня семантичної еквівалентності, на рівні денотативного еквівалентності спостерігається семантичне розбіжність між вихідним текстом і текстом перекладу. Відношення еквівалентності тут засновано на прирівнювання різних, але співвіднесених з однією і тією ж предметної ситуацією семантичних компонентів.

Таким чином, для досягнення семантичної еквівалентності потрібні різноманітні перекладацькі перетворення (трансформації або заміни). На рівні компонентної еквівалентності в основному використовуються трансформації, що зачіпають граматичну структуру висловлювання. Рівень денотативної еквівалентності вимагає більш складних лексико-граматичних трансформацій, що тягнуть за собою зміни у семантичній структурі висловлювання.

У першу чергу важливо уточнити зміст, вкладений в поняття "перекладацька трансформація". Існують визначення, запропоновані Л. С. Бархударова, Р. К. Міньяр-Белоручевим, Я.І. Рецкер, А. Д. Швейцером, В. Є. Щетінкін, Л. К. Латишевим, В. Н. Комісарова, В. Г. гаком та іншими.Різні вчені по-різному визначали перекладацькі трансформації. Так, наприклад, Р. К. Міньяр-Белоручев дав наступне визначення: "Трансформація - основа більшості прийомів перекладу. Полягає у зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі" .

Я. І. Рецкер ж визначає трансформації як "прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення слова ІЄ в контексті і знаходимо йому відповідність в ПЯ, не збігалася зі словниковим".

Швейцер А. Д.: «Перекладацькі трансформації - це міжмовні операції перевираженія сенсу».

Архипов А. Ф. під перекладацькими трансформаціями розумів «технічні прийоми перекладу, що складаються в заміні регулярних відповідностей нерегулярними», а також «самі мовні вирази, одержувані в результаті застосування таких прийомів».

Латишев Л. К., беручи до уваги два критерії адекватного перекладу - рівноцінність регулятивного впливу вихідного і переказного текстів та їх семантико-структурний подібність, - описує перекладацькі трансформації як «відступ від структурного і семантичного паралелізму між вихідним іперекладним текстом на користь їх рівноцінності в плані впливу ».

Однак основним прийнято вважати визначення Л. С. Бархударова, оскільки він найточніше відображає суть питання. У цілому, виходячи з визначень, робимо висновок, що перекладацькі трансформації - це міжмовні перетворення, перебудова елементів вихідного тексту, операції перевираженія сенсу або перефразування з метою досягнення перекладацького еквівалента. Отже, перекладацькі трансформації ‒ це міжмовні перетворення з метою досягнення перкладацької еквівалентності. Це навмисні відступи від від структурного та семантичного паралелізму між текстом оригінал (ТО) і текстом переклад (ТП)на користь їх рівноцінності. Трансформація – основа більшості прийомів перекладу. Полягає в зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі. Рецкер Я. І. називає два типи трансформацій. Мова йде про такі прийоми їх втілення, як:

‒ Граматичні трансформації у вигляді заміни частин мови або членів речення.

‒ Лексичні трансформації полягають у конкретизації, генералізації, диференціації значень, антонімічний переклад, компенсації втрат, що виникають в процесі перекладу, а також у смисловому розвитку і цілісному перетворенні.