12. Відмінювання числівників

13. Зв'язок числівників з іменниками

Зв'язок числівників з іменниками

1. Після числівника один, навіть якщо він входить до складених числівників, іменник ставиться в однині: 31 день, 71 кілограм, 1191 кілометр.

2. Після числівників два, обидва, три, чотири іменник стоїть у множині в тому самому відмінку, що й числівник: два хлопці, три роки, чотири ясени (називний множини); двох хлопців, трьох років, чотирьох ясенів (родовий множини); двом хлопцям, трьом рокам, чотирьом ясенам (давальний множини). Прикметники після числівників два, три, чотири мають переважно форму називного відмінка множини (як і іменник): два рідні брати, три цікаві книжки. Однак при іменниках середнього роду прикметник у цій позиції частіше вживається у формі родового відмінка множини: два нових (нові) відра, три гірських (гірські) озера.

3. Після числівників двоє, троє, четверо, п'ять і більше, вжитих у називному відмінку, іменник стоїть у родовому відмінку множини (кого? чого?): двоє хлопців, четверо братів, п'ять днів, дванадцять місяців.

Але якщо числівник стоїть у непрямому відмінку, то й іменник стоїть у цьому самому відмінку: п'яти днів, п'яти дням, п'ятьма днями, у п'яти днях.

4. Після числівників тисяча, мільйон, мільярд та після дробових числівників іменник незмінно стоїть у родовому відмінку: тисяча тонн, тисячею тонн, тисячами тонн; сім десятих процента, семи десятим процента, сьома десятими процента; півтора місяця, півтора року (але: два з половиною місяці, три з половиною роки).

5. У датах назви місяців вживаються тільки в родовому відмінку: перше (число місяця) лютого, першого лютого, першому лютого, з першим лютого, з Восьмим березня, з Першим вересня.

6. Після дробових числівників іменники вживаються у родовому відмінку однини: одна друга метра, три цілих чотири десятих гектара, одна четверта земної кулі.

7. Після числівників півтори, півтора іменники мають форму родового відмінка однини, а після півтораста – родового множини: півтора відра, півтори хвилини, півтораста телят.

8. Зі збірними і неозначено-кількісними числівниками іменники вживаються у формі родового відмінка множини: кілька днів, кільканадцять олівців, троє незнайомих людей.

9. Зі збірними числівниками поєднуються:

1) іменники чоловічого роду, що означають назви істот: двоє товаришів, семеро учнів, троє киян;

2) іменники, що вживаються тільки у множині: двоє саней, четверо окулярів, троє обценьок;

3) іменники середнього роду: двоє відер, четверо вікон, семеро козенят.

14. Правопис службових частин мови

Правопис прийменників

Разом пишуться складні прийменники, утворені поєднанням одного чи кількох непохідних прийменників із самостійною частиною мови або поєднанням двох непохідних прийменників: довкола, назустріч, поблизу, наприкінці, попід, посеред, напередодні, задля, заради.

Окремо із самостійними частинами мови пишуться прийменники, що входять до складу прийменникових сполук: згідно з, незалежно від, відповідно до, у розріз із, з огляду на, стосовно до, у відповідь на, у напрямку до, в результаті (але внаслідок).

Через дефіс пишуться складні прийменники, які починаються на з, із: з-за, із-за, з-понад, з-попід, з-над, з-під, з-проміж, з-посеред.

Правопис сполучників

Разом пишуться усі складні сполучники: притому, причому, аніж, начеб, начебто, тобто, зате, затим.

Окремо пишуться складені сполучники, які мають при собі частки та сполучникові звороти: адже ж, або ж, хоч би, хоча б, але ж, бо ж, все ж, замість того щоб, з тим щоб, в міру того як, з тих пір як.

Через дефіс пишуться складні сполучники, які мають при собі підсилювальні частки: тільки-но, тим-то, тому-то, якби-то, отож-бо, тож-то

Правопис часток

Разом пишуться частки як, що, чим, аби, де, ані, же(ж), би(б), то, чи, які стали префіксами, суфіксами або постфіксами, частки ся (сь) у зворотних дієсловах та частка сь у складі займенників і прислівників: абихто, анітрішечки, чимдужче, щосили, дедалі, мовби, ніби, начеб, аякже, чималенький, дивиться, піднявсь, якийсь, хтось, десь, кудись.

Окремо пишуться частки, які надають різних емоційних та смислових відтінків висловлюваному: навіть, тільки, невже, ну, лиш, хоч.

Окремо пишеться частка що у сполученнях із прислівниковим значенням: поки що, хіба що, тільки що.

Також окремо пишуться частки хай, нехай, що вживаються для творення форми наказового способу дієслова (хай зробить, нехай прийде) та частки би (б), що вживаються для творення форми умовного способу дієслова (зробив би, піднявся б).

Через дефіс пишуться частки -бо, -но, -от, -то, -таки, які підсилюють значення слова (прийшов-таки, тому-то, сідай-бо, давай-но).

Також через дефіс пишуться частки будь-, казна-, хтозна-, які виконують функцію префіксів та частка -небудь, що виконує функцію суфікса або постфікса, якщо вони входять до складу прислівників і займенників (будь-хто, казна-де, хтозна-чого, що-небудь, який-небудь).