6. Адаптація студента до навчання у вищій школі, види адаптації, умови ефективності.

Адаптація – результат (і процес) взаємодії індивіда і навколишнього середовища, який приводить до оптимального його пристосування до життя і діяльності.

Адаптація – це зміна самого себе (настанов, рис характеру, стереотипів поведінки тощо) відповідно до нових вимог діяльності, соціальних умов і нового оточення. Це входження в нову соціальну позицію і нову систему взаємин.

О.Г. Мороз розрізняє такі форми адаптації студентів-першокурсників:

Адаптація формальна, яка стосується інформаційної обізнаності з новими реаліями студентського життя. Адаптація соціально-психологічна як процес внутрішньої інтеграції груп студентів-першокурсників і інтеграція цих груп зі студентським оточенням загалом; пристосування до нового соціального оточення (викладачі, однокурсники, сусіди в гуртожитку, соціальна структура великого міста тощо); перебудова наявних соціальних навичок і звичок; різкий перехід до самостійного життя.

Дидактична адаптація, яка пов’язана з готовністю студента опанувати різноманіттям нових методів і змісту навчально-професійної діяльності у вищій школі.

Залежно від активності студента, є активне та пасивне, конформне адаптування

7. Типологічні особливості сучасних студентів.

За рівнем професійної спрямованості М. І. Дьяченко, Л. А. Кандибович розглядають таку типологію студентів: Перший тип – студенти з позитивною професійною спрямованістю, яка зберігається протягом усього періоду навчання. Ці студенти характеризуються високим рівнем активності. Другий тип – студенти, які остаточно ще не визначилися у своєму ставленні до професії. Третій тип – студенти з негативним ставленням до професії. У фаховій сфері приваблює матеріальна винагорода, соціальні можливості, що надаються професією. Показники активності невисокі й дуже нестійкі.

Типологія, яку розробили студенти щодо самих себе: Відмінники - «зубрили» – ті, хто постійно відвідують заняття і через наполегливу працю (не завжди раціонально організовану) добиваються гарних результатів. Відмінники - «розумні» – ті, хто володіють високим інтелектом, великою шкільною базою і своїми запитаннями можуть поставити деяких викладачів у складне становище. Дехто з них вважає: «Навіщо відвідувати кожне заняття, адже ми й так розумні». Студенти - «трудівники» – ті, хто постійно навчається, але з огляду на їх розумові здібності їхнім успіхам у навчанні не позаздриш. «Випадкові» –дівчата, які бажають стати дипломованими дружинами; юнаки, що «косять від армії»; хулігани, яких батьки «всунули» до університету, аби вони хоча чимось займались. Студент – «трутень» – той, хто живе за рахунок інших, використовує чужі знання, матеріал як власний; нікому не допомагає, але сам постійно потребує допомоги; здебільшого невдячно «використовує» інших

8. Навчально-професійна діяльність як провідна в студентському віці

Поняття «діяльність студента» є інтегрованим, бо його зміст поєднує в собі різні види діяльності студента: учбову, пізнавальну, професійно-трудову, фізкультурно-оздоровчу, художню, науково-дослідну, громадсько-політичну, спілкування, побутову та ін.

Особливості учбової діяльності студента:

- засвоєння наукової інформації і набуття практичного досвіду; - предметом діяльності студента є вивчення науки, оволодіння процесом формування наукових знань і методами самої науки, ознайомлення з її проблемами, завданнями і підходами до їх розв’язання, а також засвоєння способів професійної діяльності і змісту соціальних ролей дорослої людини, яка працює; - діяльність студента відбувається в заздалегідь запланованих умовах; - у навчанні студента суттєво збільшується питома вага самостійної роботи; - поєднання навчального і наукового процесів, самостійна учбово-пізнавальна діяльність студентів протікає разом із дослідницькою їх роботою; - навчання у вищій школі; - складність завдань і змісту навчально-професійної діяльності може призводити до психічного перевантаження, психофізіологічного напруження, виникнення стресових ситуацій.

9. Формування професійної спрямованості особистості студента

10. Складові та функції Я-концепції студента.

Я-концепція – стійка система уявлень людини про себе, яка лежить в основі поведінки людини. Складається з 1)Я-образ (знання про себе); 2)Я-ставлення (самооцінка); 3)Я-вчинок (поведінка).

11. Психологічні особливості студентської групи та її структура

Студентська група формально-логічно характеризується як первинна, реальна, мала група, офіційно створена (зовнішньо організована), яка може вміщувати в себе й неформальні мікрогрупи. Вона створюється у вищому навчальному закладі, що обумовлюється потребами управління .

Студентів у групі поєднує: - спільна мета; - спільна навчально-професійна діяльність; - зв’язки ділового та особистісного характеру; - однорідність складу групи за віком; - висока поінформованість один про одного (і про успіхи, і про особисте життя); високий рівень самоврядування; - обмежений час існування.

У структурі студентської групи є дві підструктури:

1)офіційна: характеризується цільовим призначенням – професійна підготовка, сприяння становленню майбутнього фахівця, ґрунтується на відношенні поваги 2)неофіційна: у групі виникають неофіційні угрупування на основі інтересів один до одного або симпатії – антипатії Варіанти соціально-психологічної структури студентської групи: - відсутність структури взагалі (кожен сам собою або наявні лише попарні зв’язки («діади»);

- структура, що формується (є мікрогрупи з декількох членів, інші залишаються самі по собі);

- конкуруюча структура (наявність 2-3 конкуруючих між собою мікрогруп);

- взаємодіюча структура (наявність декількох мікрогруп, що активно взаємодіють при організації та здійсненні спільної діяльності).

12. Проблема лідера та лідерства в студентській групі. Психологічні особливості студентського самоврядування

Лідерство – це здатність окремої особистості спонукати інших діяти, «запалювати», надихати їх на певну активність і діяльність. Лідер (від лат. Leader – ведучий, керівник) – член групи, який спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в умовах певної, специфічної та досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацію спільної діяльності людей для найбільш швидкого й успішного досягнення спільної мети. Між лідерством і керівництвом є суттєва різниця.

Самоврядування студентською групою (управління групою офіційним і неофіційним лідером) має бути спрямоване як на виконання кожним членом групи своїх прямих обов’язків, які пов’язані з навчально-професійною діяльністю, на підтримання позитивних тенденцій у професійному зростанні, так і на коригування групових настанов і позицій, які впливають на взаємини членів групи та окремих мікрогруп, покращує настрій, підтримує позитивний мікроклімат, облагороджує групові традиції.

Функції студентського самоврядування: Забезпечення нормальної навчальної роботи, виконання щоденних завдань із врахуванням інтересів студентів. Підготовка студентів як фахівців із вищою освітою до управлінської діяльності. Забезпечення в роботі кожного члена органу самоврядування соціальної спрямованості, готувати до активної діяльності в суспільстві як організатора.