20. Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів .

Поняття «педагогічна техніка» містить дві групи складових. Перша група пов'язана з умінням педагога керувати своєю поведінкою - технікою володіння своїм організмом, друга - з умінням впливати на особистість і колектив: техніка організації контакту, управління педагогічним спілкуванням. Складові першої та другої груп педагогічної техніки допомагають відобразити власну особистість викладача, рівень його педагогічної культури.

Для успішної взаємодії студента слід адекватно оцінювати свою особистість. Особливої уваги вимагає уміння керувати емоційним станом. Завжди треба розуміти, що саме привноситься до конфліктної ситуації самим педагогом. Педагогічно доцільні стосунки ґрунтуються на взаємоповазі педагога і студента.

21. Протиріччя, конфліктні ситуації та конфлікти у педагогічній взаємодії .

Проведені дослідження в школі, свідчать про те, що вчителі не завжди відповідають вимогам сучасності.

Навчально-виховний процес у школі зберігає офіційно-авторитарний характер (68% вчителів здійснюють взаємодію зі школярами на основі формальних, дистанційних, авторитарних стосунків). Близько половини учнів не задоволені рівнем отриманих знань, кожний п'ятий не бажає відвідувати школу.

22. Умови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту у взаєминах викладачів та студентів.

23. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача.

Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» одним із напрямів реформування освіти визначає підготовку нової генерації вчителів з високим загальним рівнем педагогічної культури, які б втілювали в життя основні принципи перебудови освіти, а саме: гуманізації, гуманітаризації, демократизації, етнізації, диференціації, індивідуалізації. Вимогою студентів є наявність педагогічного такту, який проявляється у зовнішньому вигляді викладача, в тоні спілкування, у самовладанні, в умінні без грубощів досягти бажаних результатів.

Педагогічний такт - це педагогічне грамотне спілкування в складних педагогічних ситуаціях, вміння знайти педагогічне доцільний і ефективний спосіб впливу, почуття міри, швидкість реакції, здатність швидко оцінювати ситуацію і знаходити оптимальне рішення, вміння керувати своїми почуттями, не втрачати самовладання, емоційна урівноваженість, у поєднанні з високою принциповістю та вимогливістю, з чуйним людяним ставленням до студента, критичності і самокритичності в оцінці своєї праці та своїх вихованців, у нетерпимості до шаблону, формалізму, застою думки і справи, до бюрократизму і пихи, повазі в студентах особистості, розвитку їх людської гідності. Педагогічний такт реалізується через мову.

24. Авторитет викладача. Типологія викладачів.

Сьогодні .відомі кілька класифікацій стилів діяльності педагогів. М.В.Сорока-Росинський виділяє «теоретиків», «реалістів», « утилітаристів », «інтуїтивістів »; в основу цієї класифікації покладено ставлення до виконання своїх обов'язків та особливості характеру педагога. Е.Г.Костяшкін за рівнем професійної етики й особливостями діяльності визначає такі чотири типи: «інтелектуальний», «вольовий», «емоційний», «організаторський». В.О.Кан-Каликом абстраговані негативні моделі поведінки педагогів на заняттях: «Монблан» - учитель як гірська вершина над учнем; «Китайська стіна» - дистанція, обмежене спілкування; «Локатор» - будує взаємини вибірково, з тими, хто подобається; «Гамлет» -постійно вагається у власних діях; «Глухар» - чує тільки себе. А.Бойко, аналізуючи поведінку вчителя у поєднанні з його педагогічною діяльністю та її результатами, виділяє обґрунтовані моделі виховуючих взаємин педагогів і учнів. Образно вони названі так: «Оптиміст», «Об'єктивіст», «Ерудит», «Талант», «Умілець», «Душа», «Артист».

1. Дати характеристику поняттю "едукація". Основні компоненти едукаційного середовища у вищому навчальному закладі.

Едукаційне, тобто інформаційно насичене середовище, що забезпечує виховання і різносторонній (фізичний, моральний, естетичний, розумовий, професійний та ін.) розвиток особистості, вже завдяки своїй багатофункціональності передбачає багатокомпонентність. Структура едукаційного студента:

1. Людина –істота біологічна, а тому все, що пов’язане з природним середовищем є першою групою компонентів едукаційного середовища.

2. 2)Людина є істотою мислячою. Цим обумовлена друга група компонентів едукаційного середовища, куди входить інформаційне, мовне, наукове, гуманітарно зорієнтоване освітнє і навіть віртуальне середовище.

3. 3) Людина –соціальна істота, а отже, вона перебуває й сприяє вдосконаленню соціально зорієнтованого суспільного середовища, середовища культури.

Для повноцінного професійного розвитку майбутньому вчителю потрібне професійно сприятливе для педагогічної діяльності середовище. Навчання у вищому педагогічному навчальному закладі має бути періодом перебування майбутнього вчителя не лише в едукаційному, а й, неодмінно, в професійно сприятливому для педагогічної діяльності середовищі. Історичні чи культурні пам’ятки, музеї, мистецькі галереї будь-якого міста, де розташований педагогічний ВНЗ, при мудрій постановці виховної роботи на факультетах можуть стати справді едукаційним, професійно зорієнтованим середовищем. Отже, всі напрямки оточуючого вищий педагогічний навчальний заклад середовища можуть мати едукаційну і професійну спрямованість лише за тієї умови, що вони продумано включені в систему загального розвитку студентів і їх фахової підготовки.