3.4 Винос проекту в натуру (на місцевість)

Затверджений проект формування або зміни меж територій сільських, селищних чи міських рад переносять у натуру (на місцевість), якщо ці межі нечітко виражені в натурі або спірні.

На кресленні перенесення проекту в натуру виписують натуральні геодезичні виміри, показують місця встановлення межових знаків, порядок виконання робіт. Межові знаки встановлюють у таких місцях, де є можливість забезпечити їх надійне збереження.

Способи перенесення проекту в натуру мають бути простими і забезпечувати потрібну точність робіт. Роботи, пов'язані з перенесенням меж, виконують за окремим договором із замовником.

На тих відрізках меж, де проектні межі збігаються з природними, їх закріплюють лише кілками (дерев'яними або металевими) завдовжки 0,3-0,4 м. При цьому 0,08-0,1 м їх довжини має бути над землею. Окопують такі межові знаки курганом діаметром 1,0 м висотою насипу 0,2 м. Такі знаки, як правило, є тимчасовими на період виконання польових геодезичних робіт.

Межові знаки встановлюють на тих відрізках меж населеного пункту, де нечітко виражена межа і є можливість самозахоплення земель. Потрібно забезпечити встановлення межових знаків довгострокового користування через 1,5-2,0 км, по периметру межі з метою їх подальшого використання для поновлення окремих відрізків межі села, вирішення земельних спорів, проведення робіт, пов'язаних з упорядкуванням земель землевласників і землекористувачів у населених пунктах.

Місця встановлення межових знаків мають бути легкодоступними, добре розпізнаватися на місцевості, забезпечувати їх збереження, техніку безпеки та зручність використання при наступній експлуатації.

Не дозволяється встановлення центрів тривалого зберігання на ріллі та болоті, проїжджій частині доріг, поблизу русел річок, що розливаються, поблизу берегів водосховищ та обривів на ярах і крутосхилах.

Допускається замість двох-трьох сусідніх точок ходу закріплювати тільки одну точку за умови визначення дирекційного кута (азимута) із закріпленої точки на характерні, що легко розпізнаються, постійні місцеві предмети - орієнтири, як то флюгери, радіо і телевізійні щогли, антени, заводські труби, куполи церков тощо.

На всі закладені центри межових знаків складаються абриси з прив'язкою до постійних предметів місцевості не менше ніж трьома промірами та приводиться опис місцеположення знака в картках установленої форми.

Постійні межові знаки здаються під охорону та на збереження селищним, сільським радам по акту.

Акт складається у трьох примірниках, один з яких залишається у проектній організації, другий передається селищній, сільській раді, третій - районній раді.

Прив'язка межових знаків провадиться, як правило, за допомогою прокладки теодолітних ходів. Теодолітні ходи прокладаються за допомогою оптичних теодолітів, світлодалекомірів та електронних тахеометрів. Координати межових знаків передаються від державної геодезичної мережі або границь землеволодінь та землекористувань.

Довжина теодолітних ходів між твердими пунктами, а також периметр полігонів не повинні перевищувати:

1. 13 км - при середній довжині сторін між точками 500 м і більше;

10. м - при середній довжині сторін між точками 250 м;

3. 7 км - при середній довжині сторін між точками 150 м і менше.

Виконуючи роботи з точністю 1:5000, довжини теодолітних ходів слід зменшити в 1,5 рази.

У системі з вузловими точками довжину теодолітних ходів можна збільшити на одну третину.

Діагональні ходи слід прокладати вздовж існуючих лінійних об'єктів (бажано по одній зі сторін смуги відведення або контуру) або в місцях розміщення ділянок землевласників і землекористувачів, межі яких підлягають наступному обміру або уточненню.

Горизонтальні кути в теодолітних ходах вимірюють теодолітами одним повним прийомом з допустимим розходженням між напівприйомами – 1'. Кути вираховують із заокругленням до 0,1'.

Відносні значення лінійних неув'язок не повинні перевищувати 1:2000. В окремих місцях гірських та заболочених територій допускається зниження точності до 1:1000.

Роботи виконують у державній системі координат 1942 року,1963 року, УСК 2000 або місцевій системі координат, яка має зв'язок з державною. Складається каталог координат межових знаків довгострокового зберігання, встановлених при прокладанні діагональних ходів.

Перенесенню проекту в натуру передує його геодезична підготовка: складання розбивочного креслення, на якому вказують місця закладання межових знаків, прив'язування теодолітних ходів до меж землеволодінь або землекористувань, пунктів тріангуляції або інших геодезичних знаків, координати яких обчислені в системі координат 1942 року, 1963 року або УСК 2000.

На кресленні наводять потрібні геодезичні дані (міри ліній, кути, румби або дирекційні кути), порядок виконання робіт.

За результатами виконаних робіт складають креслення меж сільських населених пунктів у масштабі 1:10000, 1:5000 або 1:2000. Масштаб планового матеріалу визначають залежно від характеру контурності в населеному пункті з тим, щоб таке креслення стало основою для горизонтальної зйомки населеного пункту й упорядкування.