Розділ 2. Характеристика нітрофуранів та сульфаніламідних препаратів, їх вміст в продукції тваринництва

2.1.Нітрафуранові засоби та їх дія

Нітрофуранові препарати - похідні фурфуролу, які на фурановому кільці в п'ятому положенні містять нітрогрупу.

Механізм  антимікробної    дії нітрофуранів полягає в гальмуванні асиміляції  кисню бактеріальними  клітинами. Нітрофуранові препарати є сильними  акцепторами  водню, тому  вступають  в конкурентні  зв'язки з флавоновими  ферментами  дихальної системи бактерій за кисень і порушують окисно-відновні  процеси в мітохондріях. Нітрофурани активізують еритропоез, підвищують в крові рівень цукру, білка та залишкового азоту, активізуючи захисні механізми тваринного організму [8].

Нітрофурани мають широкий спектр протимікробної дії. Вони викликають загибель бактерій, стійких проти антибіотиків і сульфаніламідів, впливають на великі віруси, трихомонади, лямблії, кокцидії, спірохети. На грампозитивнї бактерії діють сильніше. Особливо високу активність до стафілококів проявляє фуракрилін, фурагін, фуразолідон. Нітрофурани мають високу протигрибну активність, а за фунгіцидною дією нітрофурилен перевершує навіть такі специфічні протигрибні препарати, як ністатин. Слабку антимікробну дію нітрофурани проявляють на збудників дизентерії. Стійкими проти них є синьогнійна паличка, гриби та більшість вірусів. Сумісне застосування нітрофуранових препаратів з антибіотиками і сульфаніламідами підвищує антибактеріальну активність, зменшуючи при цьому вірогідність утворення резистентних штамів бактерій.

Антимікробні властивості нітрофуранових препаратів залежать від активності перебігу дихальних процесів у бактеріальних клітинах: чим вони вищі, тим сильніше і швидше проявляється протимікробна дія нітрофуранових препаратів. Антимікробна дія залежить від концентрації нітрофурану в клітині.

У малих дозах нітрофурани проявляють бактеріостатичну, у великих - бактерицидну дії. Резистентність до нітрофуранів у бактерій проявляється повільніше, ніж до сульфаніламідів і антибіотиків, зберігаючись протягом двох років.

Нітрофуранові препарати погано розчиняються у воді (1 г на 1л, деякі -на 5 л води). При підвищенні температури розчинність деяких препаратів підвищується, тому для приготування розчинів їх можна кип'ятити, а для стерилізації застосовувати автоклавування. Термостабільні фурацилін, фурагін і фурадонін, фуразолін і фуразолідон при нагріванні руйнуються.

Під впливом прямого сонячного світла розчини нітрофуранів  руйнуються і втрачають бактерицидні властивості. Солі цинку і заліза також руйнують нітрофурани. Кров, жовч, сеча, гнійні маси не зменшують бактерицидної активності нітрофуранових препаратів. У лужному середовищі протимікробна дія фурациліну, фуразолідону не зменшується, фуразоліну та фурадоніну - послаблюється.

Більшість нітрофуранів швидко всмоктується з шлунково-кишкового каналу. Після перорального введення через 30 - 60 хв у тонкому кишечнику рівень нітрофурану зменшується в 2 рази, через 3 - 6 год - залишається 25 % від початкового рівня, через 12 год – 6 %  і через 24 год – 1 %.     У крові терапевтична концентрація нітрофуранів створюється через 4-5 год, утримуючись протягом 10 - 16 год. Нітрофурани з організму виводяться з сечею, забарвлюючи її в жовтий колір, і лише незначна частина - з жовчю та молоком. Препарати, погано розчинні у воді (фуразолідон, фурагін), всмоктуються в травному каналі в малих кількостях і основна маса їх виводиться з калом [9].

Нітрофурани швидко та легко надходять в різні тканини, рівномірно розподіляючись у внутрішніх органах. Вони легко проникають через тканинні бар'єри, в тому числі і плацентарний, потрапляючи в плід, де концентрація їх буває більшою, ніж в крові матері.

Ці препарати застосовують для лікування гнійно-запальних процесів у хірургічній та акушерській практиці, кишкових інфекцій, дизентерій, коліентеритів, сальмонельозу, трихомонозу, трипанозомозу та деяких інших протозойних захворювань, а також для промивання слизових оболонок ротової порожнини, сечовивідних шляхів, молочної цистерни, при лікуванні ран, опіків і пошкоджень шкіри.

При хворобах шлунково-кишкового каналу нітрофурани застосовують перорально з кормом, водою або молоком, при септичних процесах їх вводять внутрішньовенно. У зв'язку з поганою розчинністю нітрофуранових препаратів у воді для збільшення загальної - концентрації активної речовини розчиняють одночасно кілька препаратів. Полірозчини ефективніші від монорозчинів, що забезпечує їх кращу антимікробну дію [10].

Нітрофурани малотоксичні, але можуть викликати побічну дію, що проявляється алергічними реакціями. У жуйних тварин вони зменшують виділення хлористоводневої кислоти і сповільнюють моторну функцію передшлунків. Фурадонін і фурацилін подразнюють слизові оболонки, інколи викликаючи запальну реакцію. Тому перорально нітрофуранові препарати дають після годівлі і не довше 7 - 10 днів. Повторний курс лікування призначають не раніше як за 10 днів. При тривалому лікуванні препаратами нітрофуранів виникає нефрозо-нефрит, токсична диспепсія, метгемоглобінемія, пошкоджується печінка. Вони проявляють  і ембріотоксичну дію, пригнічують імунні реакції, однак не впливають на утворення поствакцинального імунітету.

До нітрофуранових препаратів більш чутливі підсисні телята і курчата до 10-денного віку. Легко їх переносять собаки, свині та кури. За токсичністю нітрофуранові препарати розміщуються в такому порядку: фурацилін, фурадонін, фуразолін, фуразолідон, фуракрилін, фурагін [11].