2.2. Мета і основні елементи методології комп’ютерного аудиту.

Як зазначалося раніше, в умовах комп'ютерної обробки даних зберігається мета та основні елементи методології аудиту. Проте середовище комп'ютерної обробки інфор­мації суттєво впливає на процес вивчення аудитором си­стеми обліку та засобів внутрішнього контролю суб'єкта господарювання. Тому аудитору слід визначити, як впли­вають на організацію та проведення аудиту використання системи комп'ютерної обробки даних у суб'єкта господа­рювання, в тому числі на вивчення системи бухгалтер­ського обліку та внутрішнього контролю.

Щоб скласти висновок щодо фінансової звітності або інших аспектів діяльності клієнта, аудитор повинен ви­значити конкретні цілі проведення аудиту, досягнення яких дасть йому можливість підтвердити або спростувати (виявити неузгодженість) в фінансових документах клієнта. Встановивши конкретні цілі аудиту, аудитор прагне одержати докази на користь кожної конкретної цілі перевірки або всупереч їй. Таким чином, аудитор визначає процедури, які дають йому можливість досягти конкретних цілей перевірки і підготувати позитивний висновок або виявити неузгодженість фінансових доку­ментів.

Основна мета аудиторських процедур — зібрати достатню кількість підтверджень (аудиторських доказів) на користь формування того чи іншого типу аудиторського висновку.

Термін "аудиторські докази" означає інформацію, одержану аудитором для вироблення і підтвердження думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються з первинних документів та облікових записів, що кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджу вальної інфор­мації з інших джерел. Поняття аудиторських доказів та основні шляхи їх отримання наводяться в Міжнародному стандарті № 500 "Аудиторські докази".

Цікаво, що проф. Ф.Ф. Бутинець зі співавторами вва­жають недоцільним використання терміна "докази" в аудиті, стверджуючи, що докази — це суто юридична ка­тегорія58. Можна з цим погодитися, оскільки аудитор справді не здійснює збору певної належним чином оформ­леної інформації, яка може бути використана в суді. Анг­лійський термін "evidence" має декілька перекладів — може українською перекладатись не тільки як доказ, а й як свідчення. Втім, як перший, так і другий переклад ма­ють як юридичне, так і загальне значення. Можливо, най­кращим варіантом перекладу було б "підтвердження", про­те термін "докази" в російській та українській науковій літературі з аудиту вже набув значного поширення і вико­ристаний в офіційному перекладі міжнародних стандартів аудиту. Ті самі автори зазначають: "Якщо аудитор сумні­вається у достовірності даних, то замовник аудиту пови­нен надати аудитору докази того, що такі факти відобра­жені у фінансовій звітності відповідно до вимог, а аудитор на підставі наданої інформації формулює власну думку про достовірність фінансової звітності". Знову йдеться про "докази", але які має надавати аудитору замовник. Тут вже, напевно, автори монографії не мали на увазі юридично значимих доказів для подання в суді.

Аудиторські докази одержуються в результаті належ­ного поєднання тестів систем контролю та процедур пере­вірки по суті, які складаються з перевірок докладної інформації про операції і залишки та аналітичних процедур.

Тести систем контролю — це перевірки, що виконують­ся для одержання аудиторських доказів щодо відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього контролю. Проте за деяких обставин до­кази можуть бути одержані тільки в результаті процедур перевірки по суті.

При плануванні та проведенні аудиторських процедур аудитор використовує певні методи (рис. 2.3.).

Кажучи про методи в аудиті, необхідно розрізняти за­стосування методів в різних площинах та класифікувати їх відповідно до цього, оскільки кожен підручник з аудиту дає свою класифікацію методів аудиту, при цьому не зав­жди уточнюється, про які саме методи йдеться. Напри­клад, Л.П. Кулаковська називає такі загальнонаукові мето­ди, як індукція та дедукція. Вони використовуються як діалектичний підхід дослідження складних систем, до яких належить аудит.

Рис. 2.3. Класифікація методів аудиту

Саме тому можна розглядати застосуван­ня дедуктивних та індуктивних прийомів в аудиті. При першому — дослідження здійснюють від загального до кон­кретного, при другому — від конкретного до загального. В аудиті мають значення обидва прийоми. Дедуктивний використовують при вивченні фінансово-господарської діяльності підприємства, оцінці напрямку та ефективності системи управління, в межах якої діє об'єкт. Його також застосовують для характеристики системи внутрішнього контролю, яка включає систему внутрішнього обліку, про­цедури внутрішнього контролю, середовище контролю тощо. Індуктивний метод дає змогу зосередити всю увагу на окремих групах процесів, як правило, з найбільшим ступенем ризику. Вивчивши недоліки окремих процесів та проаналізувавши частоту їх виникнення, можна перенес­ти результати цієї перевірки на загальну сукупність інфор­мації, побачити цілісну проблему і сформулювати об'єктивні висновки щодо вибудованої інформації. Окрім цього, можна виділити методичні прийоми проведення збору аудиторських доказів. їх класифікацію можна знайти у роботах Бутинця Ф.Ф., Н.М. Малюги61, Б.Ф. Усача, Л.П. Кулаковської. Методичні прийоми збору аудиторсь­ких доказів в англомовних джерелах мають назву audit procedures, тобто аудиторських процедур.

Найбільш повний перелік методичних прийомів збору аудиторських доказів наводять Ф.Ф. Бутинець та Н.М. Малюга. До них належать фактична перевірка, підтверджен­ня, документальна перевірка, спостереження, опитування, перевірка арифметичної точності, аналітичні процедури, сканування, обстеження, спеціальна перевірка, зустрічна перевірка тощо.

Під фактичною перевіркою розуміють огляд або підрахунок аудитором матеріальних активів (виробничих за­пасів, грошових коштів, цінних паперів, основних засобів тощо), тобто інвентаризацію.

Підтвердження — отримання письмової відповіді від клієнта або третіх осіб для підтвердження точності інфор­мації (наприклад, за дебіторською заборгованістю).

Документальна перевірка — перевірка документів та записів. У практиці аудиторів використовуються такі ме­тоди документальної перевірки:

• формальну перевірку документів (правильність запов­нення всіх реквізитів, наявність необумовлених виправ­лень, підчищень, справжність підписів посадових та мате­ріально відповідальних осіб);

• арифметичну перевірку (правильність підрахунків в документах, облікових регістрах та звітних формах);

• перевірку документів за змістом (законність та доцільність господарської операції, правильність зараху­вання операції на рахунки та включення до статей звітів).

Спостереження — отримання загального уявлення про можливості клієнта на основі візуального спостереження.

Опитування — отримання письмової або усної інфор­мації від клієнта.

Аналітичні процедури — метод порівнянь, індексів, коефіцієнтів.

Сканування — безперервний перегляд інформації за елементами (наприклад, бухгалтерськими первинними документами) з метою знайти будь-що нетипове.

Обстеження — особисте ознайомлення з проблемою.

Спеціальна перевірка — залучення спеціалістів з вузь­кої спеціалізації.