2.1 Якщо враховувати лише токсичні забруднення повітря, то у розвинених країнах розподіл "вини" має такий вигляд:

- всі види транспорту - 59 %;

- спалювання викопного палива і дерева - 28 %;

- чорна і кольорова металургія - 13 %;

- інші джерела - 10 %.

Загальна кількість викинутих у біосферу шкідливих і отруйних речовин невідома. Більш-менш близьке до істини значення можна навести для промисловості: 338 млн т потенційно небезпечних викидів у 1991 р. Від решти джерел (транспорт, сільське господарство тощо) загальні викиди отрути і напівотрути досягають, очевидно, 500 млн т щороку. Однак через значні зміни в промисловості показники забруднення перестали підвищуватися, а часто й зменшуються.

Унікальними джерелами забруднення є людські поселення. Без шуму, диму і блискавок, характерних для вулканів, великі міста впливають на довкілля ще негативніше, ніж "вогняні гори". Інколи вже за сотню кілометрів від промислового міста (типу нашого Кривого Рогу) прилади фіксують підвищений вміст пилу і газів. "Парфуми" деяких хімічних заводів Сходу України "свіжі" носи відчували з відстані багато кілометрів (у місцевих жителів багаторічна адаптація зуміла-таки знизити захисну реакцію організму, вони навіть дивуються невдоволенню приїжджих повітрям їхнього рідного міста). Для детальнішого ознайомлення з усіма особливостями впливу наочніше свідчать про обсяг і "глибину" впливу типових великихєвропейських міст на довкілля (міське забруднення середовища), ніж кількість у тоннах окремих викидів.

Список використаної літератури

Адаменко О. М., Квятковсъкий Г. Й. Екологічна геофізика: Підруч. для студ. екол. спец. — Ів.-Франківськ: Полум'я, 2003. — 428 с.

Андерсон ДУК. М. Экология и науки об окружающей среде: биосфера, экосистемы, человек: Пер. с англ. Гидрометеоиздат, 1985. — 159 с.

Баблоянц А. Молекулы, динамика и жизнь. Введение в самоорганизацию материи: Пер. с Мир, 1990. — 375 с.

Баранцев Р. Г. Синергетика в современном естествознании. Эдиториал УРСС, 2003. — 144 с.

Бигон М., Харпер Дж., Таунсенд К. Экология. Особи, популяции и сообщества: В . Мир, 1989. — 667 с.; — 477 с.

Биология и современность А. В. Яблоков, Н. Ф. Реймерс и др.

Бойчук Ю. Д., Солошенко Е. М., Бугай О. В. Екологія і охорона

навколишнього середовища: Навч. посіб. — 2-ге вид., стереотип. — Суми:

Сытник К. М., Брайон А. В., Городецкий А. В., Брайон А. Д. Слов.-справ. по экологии. — К.: Наук, думка, 1994.

Просвещение, 1990. — 208 с. (Библиотека учителя биологии).

Биология охраны природы. .: Мир, 1983. — 430 с.

Боков В. А., Лущик А. В. Основы экологической безопасности:

Вид. "Унів. книга", 2003. — 284 с.

Рейтере Н. Ф. Природопользование лов.-справ. Мысль, 1990.

Учеб, пособие. — Симферополь: СОНАТ, 1998. — 224 с.