2. Особливості українських національних традицій харчування.

Сучасна освіта має бути спрямована на формування в учнів умінь і навичок здорового способу життя. Україна не стоїть осторонь тенденцій модернізації систем освіти розвинутих країн світу у напрямі формування у дітей і молоді потреби бути здоровими. З 1994 р. у школах запроваджено курс валеології (цього ж року було запроваджено курс українознавства), а 1995 року Україна взяла участь у Міжнародному проекті «Європейська мережа шкіл сприяння здоров'ю». На сьогодні з 1 по 11 клас школярі вивчають інтегрований курс «Основи здоров'я». У «Концепції валеологічної освіти педагогічних працівників» зазначено, що її стратегічна мета може бути реалізована за умов, серед яких визначено такі: поступове реформування валеологічного виховання і освіти на нових наукових та духовних принципах з урахуванням національного менталітету, національних традицій та світового досвіду; відродження національних традицій українського народу, спрямованих на формування і збереження здоров'я. Означена мета досягається за рахунок вирішення освітніх виховних завдань національного спрямування: відродження кращих традицій української педагогіки, зокрема родинної педагогіки, спрямованих на збереження і зміцнення здоров'я дитини та генофонду нації.

Загально відомо, що раціональне, збалансоване харчування є складовою здорового способу життя, тому освіта учнів в цьому питанні має враховувати національно-культурні традиції, пов’язані з харчуванням.

З давніх-давен українці сіяли жито, ячмінь, пшеницю, просо, овес, гречку. Прислів'я свідчить: « Коли є хліба край, то й під вербою рай»; «Хліб та вода - то козацька їда». Кашу варили з усіх злаків. Вона є однією з найдавніших страв, що широко виготовлялася усіма слов'янськими народами. Святкова їжа яскраво відбиває народні традиції харчування українців. На Харківщині кутю на Різдво варили переважно з ячної крупи, на Київщині з пшениці. З середини XIX ст. набуває значного поширення картопля. Найбільш поширеним овочевим продуктом була капуста, яку їли свіжою восени, а на зиму шаткували і квасили у діжках. На зиму також заготовляли квашені червоні буряки для борщу, солили огірки. Молоко, сир, масло були улюбленими продуктами тваринного походження. М'ясні страви селяни готували переважно з м'яса свиней, домашньої птиці (найпоширеніші - кури, гуси, качки), рідше вживали м'ясо овець, кіз, телят. Що стосується напоїв, найбільш поширеними були кваси, узвар, напари з трав. Була в пошані чиста джерельна вода - «Будь багатий, як земля, і здоровий, як вода».

Борщ, юшка, капусняк, куліш, каша, локшина, холодець, вареники, галушки, голубці, млинці, кисіль та багато інших страв і сьогодні є улюбленими стравами нашої національної кухні. В харчовому раціоні українців багато овочевих та молочних страв, які містять чимало вітамінів та мікроелементів. Саме про такі аспекти складової національної кухні і здорового способу життя навчає програма «Абетка харчування».

Сьогодні ставлення до харчування учнів потребує перегляду. Ми вважаємо, що харчування сучасної дитини не може не враховувати елементи національних традицій, воно має стати складовою національного виховання. Саме у шкільні роки дітям потрібно усвідомити важливість регулярного, збалансованого харчування, заснованого на традиціях народної кулінарії і моральних засадах національної культури.