23. Чинники, що визначають еластичність пропозиції

Оперуючи поняттям еластичність пропозиції за ціною, економісти беруть до уваги чинники, від яких вона залежить. Одним із визначальних складових еластичності пропозиції будь-якого продукту є мобільність факторів його виробництва. В цьому випадку термін "мобільність" має виражати ту легкість, з якою необхідні фактори виробництва можуть бути залучені з інших галузей, а також і їхню зворотну трансформацію. Класичним прикладом мобільних ресурсів є вантажний транспорт. Під час жнив і доставки урожаю на ринок постачальники сільськогосподарської продукції конкурують між собою, підвищуючи ціни на вантажоперевезення на місцевих ринках. Транспортні компанії і незалежні водії уважно стежать за кон'юнктурою - таким чином навіть відносно маленьке підвищення тарифів на вантажоперевезення в одному місці здатне залучити туди необхідну кількість транспорту.

Навпаки, цілі групи товарів виробляються за допомогою значно менш мобільних ресурсів. Характерним у цьому відношенні є ринок нафти і нафтопродуктів. На початку 70-х років у зв'язку з різким зростанням цін на нафту у виробників з'явилися додаткові стимули для буріння нових нафтових свердловин. Однак при обмеженій кількості бурових вишок та іншого високо спеціалізованого обладнання (не кажучи вже про незначну кількість місць, придатних для цих цілей) десятикратне підвищення цін на нафту за десятиліття викликало лише відносно невелике збільшення її видобутку.

Другим важливим чинником, що визначає еластичність пропозиції, є час. Як і у випадку з попитом, еластичність пропозиції за ціною має тенденцію збільшуватися в довгих часових інтервалах. Частково це випливає із мобільності економічних ресурсів. У коротких часових проміжках випуск багатьох видів продукції може підвищуватися, в першу чергу, шляхом залучення структурно найгнучкіших факторів виробництва - наприклад, збільшення чисельності зайнятих у певній сфері або ж збільшення тривалості робочого часу (запровадження замість однієї, скажімо, двох змін). Однак такі заходи, по суті, ведуть, у першу чергу, до збільшення витрат на одиницю продукції, що випускається. Тобто ці заходи, не підкріплені залученням інших ресурсів, малоефективні. Якщо ж фірми очікують, що зберігатиметься тенденція до збільшення обсягів продажу якогось продукту в довгій перспективі, то доцільно вкладати у виробництво такого продукту менше мобільних і спеціалізованих ресурсів - реконструювати технологічні лінії, обладнання тощо. Після відповідних заходів можливо налагодити випуск значно більшого обсягу певної продукції, причому за нижчими цінами. З плином часу адаптація виробників до нових ринкових умов - навчання персоналу в процесі роботи, вивчення ринку - поліпшує кон'юнктурні можливості щодо відповідності випуску продукції попиту, що зріс. Усе це сприяє збільшенню еластичності пропозиції.

24. Особливості сільського господарства як сектора нац. Економіки

^{Аграрний сектор національної ринкової економіки має деякі особливості, серед яких варто виділити такі:}

^{1) Особливості виробничої структури. У виробничій структурі сільського господарства країн Західної Європи та Північної Америки переважають сімейні ферми. Виробнича кооперація застосовується рідко в невеликих масштабах і без особливого успіху. Разом з тим збутова кооперація в деяких країнах, наприклад, у Швеції, відіграє значну роль. Всі ферми Західної Європи, за величиною їх земельної площі, зайнятості та бізнесу, можна поділити умовно на великі, середні та малі. Найбільше великих ферм розміщено в Голландії, Великобританії та Данії. В цих країнах частка таких ферм є високою (55-70%). У Німеччині та Франції розподіл ферм за цими трьома групами є рівномірним: третина на кожну групу. В Італії й Іспанії суттєвий процент припадає на малі ферми (70-80%). Отже, у Південній Європі за типом господарювання переважають малі ферми, а у Північно-Західній - великі.}

2) Найбільша відповідність теоретичної моделі ринкової ситуації, яку називають досконалою конкуренцією, властива саме ринкам фермерської продукції. У деяких країнах є досить великі ферми, але жодна з них не спроможна самостійно впливати на умови ринку (попит, пропозицію, ціну). Так, у США нараховується понад 2 млн ферм. Із них 6 тис - це ферми-корпорації, на які припадає понад 1% сільськогосподарських угідь і близько 6% річного продажу.

3) Вплив природних умов. Зміна погоди (повені, шквали, бурі, град, спека, ранні заморозки, холоди тощо), спалахи хвороб (сибірська виразка, сказ, ящур, туберкульоз і бруцельоз ВРХ тощо), напади шкідників (сарана, колорадський жук, медведка, слимаки, гусінь тощо) - роблять сільськогосподарське виробництво певною мірою неконтрольованим і не передбачуваним. У зв'язку з цим сільське господарство можна віднести до галузей із високим економічним ризиком, оскільки прогнозовані обсяги виробництва, ціни та доходи можуть істотно змінюватись.

4) Забезпечення людей базовими продуктами харчування. Кажуть: хліб і до хліба. Більшість населення України понад половину своїх доходів витрачає на придбання продуктів харчування. І саме за станом ринку продовольства оцінюють здоров'я економіки в цілому.

Розглянемо рівні споживання різних продуктів харчування та світові тенденції їх зміни. Основними продуктами харчування є: хліб, картопля, цукор, овочі, фрукти, молоко, масло, яйця, м'ясо. Споживання цих продуктів у Західній Європі змінюється відповідно за країнами.

Хліб (борошно). В Європі найбільше хліба споживають італійці. Це тому, що в їхньому раціоні велика кількість макаронних виробів. У цілому Європа смакує білим хлібом, а у німців і датчан популярним є житній хліб.

Картопля. Середній показник споживання картоплі за країнами ЄС: 80 кг на людину в рік. Спостерігається тенденція до зменшення споживання картоплі. Можливо найвищий рівень споживання картоплі у Великобританії (100 кг на людину в рік). Причому споживають її у формі "хруставок" і "чіпсів". Італійці споживають картоплі у 3 рази менше, ніж англійці.

Цукор. Споживання цукру зменшується у всіх країнах через небезпеку карієсу та надмірної ваги. Однак в Україні цукру використовують багато, і не тільки для тістечок, але Й для самогоноваріння. Факт: 35 кг на людину в рік.

Овочі. В середньому споживається 120 кг на людину в рік і спостерігається тенденція до зростання, причому за рахунок продуктів переробки. У Південній Європі (Італія, Іспанія) високий рівень овочів у харчовому раціоні пояснюється значним споживанням помідорів: гострі приправи, соуси тощо.

Фрукти. Обсяг споживання фруктів зростає і нині складає в Європі понад 60 кг на людину в рік. Зростає також попит на якісні фруктові соки.

Молока. Традиційно багато молока споживають у Великобританії, Нідерландах, Данії, Швеції, Норвегії, Фінляндії. Однак нині помітно більше споживають молока у Південній та Центральній Європі. В середньому 100 кг свіжого молока на людину в рік.

Масло. Тваринне масло містить багато жирів, і тому європейці, турбуючись про своє здоров'я, споживають Його відносно менше. Південні народи рідко намазують масло на хліб, а для приготування їжі, як правило, використовують оливкову олію. У Голландії також мало споживають масла, але використовують багато маргарину. Пригадаємо, що в

Голландії діє "Юнілевер" - основний виробник маргарину в Європі. Реклама фірми впливає на попит на маргарин, адже фірма доводить, що він корисніший для здоров'я, ніж масло.

Яйця. Яєць споживають в Європі менше, бо в цьому продукті високий вміст холестерину.

М'ясо. В цілому загальне використання м'яса у країнах ЄС зростає, але структура споживання (90 кг на людину в рік) за видами м'яса сильно відрізняється в різних країнах. Помітно зменшується споживання яловичини і натомість зростає споживання м'яса птиці. Останніми роками значно зросло споживання свинини у Данії, Голландії і Німеччині. Жителі цих країн залюбки вживають ковбаси та блюда зі свинини. Загалом попит на свинину зріс майже у всіх країнах Європи, крім Англії.

На обсяги та структуру ринку продуктів харчування впливають такі важливі демографічні фактори:

зменшення природного приросту населення та його старіння. У Європі у 2000-у році очікувалось, що частка осіб старших 60 років становитиме 22% (старші люди відносно менше їдять);

зменшення кількості сімей. Люди пізно вступають у шлюб, відкладають народження першої дитини, планують дітонародження. Зростає кількість домогосподарств із однієї особи, що частково пояснюється високим коефіцієнтом розлучень;

збільшується частка працюючих жінок. Ця тенденція сприяє збільшенню попиту на "зручну їжу": готові до споживання страви, глибоко заморожені продукти для приготування їжі у мікрохвильових печах тощо.

Усі ці фактори разом із зростанням доходів населення формують попит на предмети споживання та продукти харчування зокрема.

5) Обмеженість землі та залежність виробництва від неї. У кожній країні земельні площі більш-менш є фіксованими. Можливості для розширення сільськогосподарських угідь незначні або взагалі відсутні. Будівництво споруд і доріг постійно зменшує площу сільськогосподарських земель. (Проект будівництва автобану: Берлін - Львів - Київ - один з багатьох можливих прикладів). Крім того, земля втрачає свою родючість внаслідок ерозії ґрунтів. А чорнобильська аварія вилучила з сільськогосподарського обороту 6% земель України. Зазначимо" що в Голландії останнім часом було отримано деяку площу земель для сільського господарства шляхом відпоювання їх від моря.

Отже, якщо не брати до уваги нетиповий приклад Голландії, загальна пропозиція землі в межах національної економіки € абсолютно нееластичною (Еs = 0). На рівні окремої ферми землі також обмежені, принаймні у короткостроковому періоді. В довгостроковому періоді кількість землі можна збільшити, якщо є можливість купити її у фермера, який іде на пенсію чи добровільно відмовляється від сільськогосподарської діяльності.

Що стосується якості землі, то вона безумовно з часом може бути покращена. Для цього потрібні, інвестиції та раціональне, належне господарювання. У ринковій системі земля має ціну. На ціну землі впливає родючість і розміщення її відносно ринків збуту. Щодо останнього фактора, то розвиток сучасних методів транспортування сільськогосподарської продукції, особливо рефрижераторами, послабили його значення. Сільське господарство - це рослинництво і тваринництво. Від родючості землі залежить продуктивність рослинництва; а тваринництво також успішно розвивається лише на основі ефективного використання землі. Для сільськогосподарських галузей земля є просторовим базисом, коморою корисних копалин і ресурсів.

б) Різні форми власності; державна, приватна (в Україні кажуть, ще й колективна).

У країнах ЄС у приватній власності перебуває 2/3 земельних угідь. У США 40% землі - у державній власності. Отже, має місце співіснування приватної та державної власності на землю. В Україні законом визначено три форми власності на землю: державна, колективна і приватна. У світі фермери, крім власної землі, широко використовують оренду землі, у Бельгії вони орендують приблизно 70% земель, Франції - понад 50%, США - 20%.

Порівняно з приватною власністю на землю оренда мас деякі переваги:

а) орендарю не треба шукати грошей для придбання землі. Гроші, які він має, можна зосередити на купіллю обладнання та поточні витрати. Інколи орендна плата становить 5% від ціни землі;

б) оренда полегшує початок фермерської діяльності для молодих людей, які мають добру кваліфікацію, але не мають достатньо грошей;

в) дехто вважає, що необхідність регулярно платити орендну плату сприяє більш ефективному веденню господарства. Однак це твердження можна заперечувати. З огляду на доступ до кредитів перевагу має приватна земля, бо її можна заставити, а орендовану землю - ні.

7) Попит на сільськогосподарську продукцію, особливо на продукти, харчування, с нееластичним за ціною (Еd < 1)

Люди не можуть жити без їжі, тому величина попиту мало змінюється під впливом цін. Це - перше.

Друге. Продукти харчування є, як правило, замінниками один одного, тому коефіцієнт перехресної еластичності попиту, зазвичай, додатний (cross Еd > 0).

Третє. На продукти харчування коефіцієнт еластичності попиту за доходом Income Ed < 1.

Збільшення доходу на душу населення призводить до менш, ніж пропорційного зростання видатків на продукти харчування. Ця закономірність вперше була відкрита у XIX ст. німецьким статистиком Ернстом Енгелем І названа "Законом Енгеля".

8) Відносно низька мобільність фермерської праці.

Для сім'ї фермера - і навіть для його найманих працівників ферма - це і дім, і робоче місце. Необхідність постійного догляду за тваринами і рослинами прив'язують селян до господарства. Немобільними є також й інші фактори виробництва аграрного сектора - реальний капітал та земля.

9) Отримання достатнього для сім "і прибутку - мета дрібного фермера

Багато фермерів ставлять за мету отримати не максимальний прибуток, а прибуток достатній для задоволення поточних потреб сім'ї. Ця особливість помічена в теорії. У 20-ті роки про це говорив А. Чаянов, а у 60-ті - Дж. Гелбрейт. Введено навіть поняття "само експлуатація", тобто фермер сам себе змушує до тяжкої, надривної, двожильної праці, щоб задовольнити потреби сім'ї та господарства.

Отже, основною метою багатьох фермерів є дохід, достатній для існування сім'ї, тому вони і виживають у трудні часи.