2. Аналіз стану та ефективності використання основних засобів

Основні засоби підприємства є його матеріально-технічною базою, яка використовується для виробництва товарів і надання послуг. Їх експлуатація може здійснюватись екстенсивно та інтенсивно. Вибір напрямку розвитку залежить від стадії життєвого циклу підприємства. Так нарощування виробничого потенціалу (екстенсивний розвиток) характерне для стадії створення підприємства та його розширення (“дитинство”, “юність”).

Завдання економічного аналізу матеріально-технічної бази підприємства – це:

• оцінка забезпеченості підприємства у достатній мірі основними засобами за складом, структурою та відповідністю оптимальним параметрам виробництва і вимогам технічного прогресу;

• вивчення стану та руху основних засобів;

• дослідження ефективності використання основних засобів та її впливу на зміну обсягу випуску продукції та на фінансові результати діяльності підприємства;

• виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності використання основних засобів та розробка напрямів мобілізації виявлення резервів.

Джерелами даних для аналізу є бізнес-план підприємства, план технічного розвитку, фінансова звітність, баланс виробництва, дані аналітичного бухгалтерського обліку, інвентарні картки обліку основних засобів, інша інформація.

На першому етапі аналізу вивчаються зміни в обсязі, структурі і складі основних засобів, визначається частка активних основних засобів в їх загальному обсязі.

Для характеристики вікового складу і морального зношення основні засоби групують за тривалістю експлуатації (до 5 років, 5-10 років, 10-20 років і більше 20 років) і визначають середній вік устаткування.

На другому етапі аналізу оцінюється стан і рух основних засобів за допомогою коефіцієнтів:

коефіцієнта зносу основних засобів (Кзн):

Кзн=Сума зносу/ОЗп,

де ОЗп – первісна вартість основних засобів,

коефіцієнта придатності основних засобів (Кприд):

Кприд=ОЗз/ОЗп або Кприд=1–Кзн,

де ОЗз – обсяг основних засобів за залишковою вартістю.

Коефіцієнти порівнюються за декілька періодів часу, а їх тенденція дозволяє зробити висновки про необхідність оновлення чи ремонту основних засобів при перевищенні значення коефіцієнта зносу – 0,5.

В процесі аналізу руху основних засобів слід порівняти між собою та визначити динамічні напрямки зміни коефіцієнтів оновлення (Коновл) і вибуття (Квиб) основних засобів:

Коновл=ОЗ нов/ОЗк,

ОЗнов – вартість основних засобів, введених в експлуатацію; ОЗк – вартість основних засобів на кінець року,

Квиб=ОЗвиб/ОЗп,

ОЗвиб – вартість вибувших основних засобів; ОЗп – вартість основних засобів на початок року.

Визначають також термін оновлення основних фондів (Тонов) та коефіцієнт приросту основних засобів (Кпр):

Тоновл=ОЗп/ОЗнов,

де ОЗп – вартість основних засобів на початок року; ОЗнов – вартість основних засобів, введених в експлуатацію,

Кпр=ОЗ/ОЗп,

де ОЗ – приріст основних засобів за аналітичний період; ОЗп – вартість основних засобів на початок року.

Порівняння зазначених коефіцієнтів між собою дозволяє оцінити організаційно-технічний рівень підприємства, стратегію його розвитку, на скільки підприємство модернізує свою матеріально-технічну базу, як використовує наявні основні засоби.

Забезпеченість підприємства основними засобами оцінюється за відповідністю їх фактичної наявності (ОЗ₁) плановій потребі (ОЗ₀) для виконання виробничої програми:

Кзабезп=ОЗ₁/ОЗ₀.

Узагальнюючим показником забезпеченості праці основними засобами є фондоозброєність (ФО):

ФО=ОЗпв/СОЧ,

де ОЗпв – середньорічна вартість промислово-виробничих основних засобів; СОЧ – середньооблікова чисельність працівників

та технічна озброєність (ТО):

ТО=ОЗв/СОЧ,

де ОЗв – середньорічна вартість виробничого обладнання.

У процесі аналізу визначають відповідність зміни досліджуваних показників підприємства загальноприйнятій позитивній тенденції, коли темп зростання продуктивності праці (Тпп) випереджає темпи фондоозброєності (Тфо) та технічної озброєності (Тто):

Т_ППТ_ФО(Т_ТО).

Для загальної характеристики інтенсивності та ефективності використання обладнання використовуються показники:

1. Відносна економія основних фондів:

ВВ=ОФ₁–ОФ₀*Івп,

де ОФ₀, ОФ₁ – середньорічна вартість основних виробничих фондів базисного та звітного періодів (визначається за середньою арифметичною або за середньою хронологічною).

Івп=ВП₁/ВП₀

де Івп – індекс випуска продукції, ВП₀ та ВП₁ – випуск продукції базисного та звітного періодів.

Якщо ВВ0, то відбувся перерозхід ресурсу, якщо ВВ0 – його відносна економія.

2. Фондовіддача (ФВ) та фондомісткість (ФМ):

ФВ=ВП/ОФ;

ФМ=ОФ/ВП, тобто ФМ=1/ФВ,

де ВП – випуск продукції, ОФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Фондовіддача показує, який обсяг продукції, що випускає підприємство, припадає на 1 грн. основних засобів. Фондовіддача може визначатися не тільки у вартісних, але і у натуральних вимірниках, тоді в чисельнику наведеної формули показується випуск продукції в натуральному (умовно-натуральному) обсязі – у тоннах, центнерах, тисячах умовних банок (туб) і т. ін.

Розраховують також показник фондовіддачі активної частини основних засобів (ФВа):

ФВа=ВП/ОЗа,

де ОЗа – середня величина активної частини основних засобів; ВП – загальний випуск продукції.

До активних основних засобів відносять вартість усіх промислово-виробничих основних засобів (власних та орендованих) за вирахуванням вартості основних засобів, що знаходяться на консервації, у резерві та здані в оренду.

Вплив факторів використання основних засобів на зміну обсягу випуску продукції визначається на основі детермінованої залежності:

ВП=ОЗ*ФВ,

де ВП – обсяг випуску продукції, ОЗ – середній розмір основних засобів за первісною вартістю за період дослідження, ФВ – фондовіддача.

Фондовіддача може бути представлена залежністю від інших факторів, які входять в наступну розрахункову формулу:

ФВ=ВП/ОЗ=(ВП/СОЧ)/(ОЗ/СОЧ)=ПП/ФО,

де СОЧ – середньооблікова чисельність персоналу, ПП – продуктивність праці; ФО – фондоозброєність працівника.

Показником ефективності використання основних засобів є їх рентабельність (ФР – фондорентабельність), яка характеризує прибутковість задіяних основних засобів і визначається за формулою:

ФР=П/ОЗ,

де П –прибуток (валовий, від операційної діяльності чи чистий); ОЗ – середня величина основних засобів за період дослідження.

Фондорентабельність можна визначити як залежність від фондовіддачі (ФВ) і рентабельності виробництва (Рвп):

ФР=П/ОЗ=(ВП/ОЗ)*(П/ВП)=ФВ*Рвп,

де П – прибуток валовий, від операційної діяльності чи чистий; ОЗ – середня величина основних засобів за період дослідження; ВП – обсяг випуску продукції.

Вплив зміни величини основних засобів та їх фондорентабельності на зміну прибутку визначається будь-яким з відомих способів факторного аналізу за залежністю:

П=ОЗ*ФР,

де П –прибуток (валовий, від операційної діяльності чи чистий); ФР –фондорентабельність підприємства; ОЗ – середня величина основних засобів за період дослідження.

Інтегральний показник ефективності використання основних засобів (Іоз):

І_ОЗ= .

Завдання аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами:

• перевірка обґрунтованості потреби у матеріальних ресурсах і норм виробничих запасів;

• вивчення обґрунтованості договорів на поставку матеріальних ресурсів, умов постачання та їх виконання;

• визначення стану матеріальних запасів, їх структури, динаміки;

• виявлення перевитрат матеріалів і простоїв виробництва через їх відсутність;

• виявлення можливостей зниження потреби в матеріальних ресурсах та зменшення виробничих запасів;

• оцінка інтенсивності та ефективності використання матеріальних ресурсів у виробництві, впливу організації постачання і використання матеріалів на обсяг випуску продукції, собівартість та прибуток;

• виявлення резервів економії матеріальних витрат та розробка заходів щодо їх мобілізації.

Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто обсяг виробленої продукції з кожної гривні використаних матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії і т.д.).

Матеріаломісткість продукції — це відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції – показує, скільки матеріальних витрат необхідно зробити чи фактично приходиться на одну гривню виробленої продукції.