2.10. Індивідуально-авторські епітети, метафори, порівняння та перифрази як стилістичні маркери іронії

Яскравими репрезентантами іронічного смислу слугують епітети. О. Калита зазначає, що тропеїчна сутність епітета – вносити суб’єктивно-оцінний компонент у значення денотата – робить його продуктивним засобом реалізації іронічного смислу. У сполученнях з іронічним епітетом уживаються денотати певної семантики. Найчисельнішу групу становлять іменники на позначення особи та різних її характерологічних ознак, яким ужитий при них епітет надає іронічну характеристику. Серед таких лексем функціонують іменники, які позначають особу за професією чи родом занять, особу за ідеологічними переконаннями, особу за соціальним статусом [18, с. 10]. Напр..: Сподіваюся, вони не помітять його президентської лексики (1, с. 164). Тут автор натякає на ненормативну лексику, яку вживає верхівка державного управління, прихований підтекст і створює іронічність. Епітет, як засіб вираження іронії, може бути лексемою з негативним значенням у поєднанні із позитивним означуваним: В цілому ж дійшли висновку, що патріоти у нас є, але вони дуже затюкані (1, с. 168). Іронія може послуговуватись і такими способами вираження як метафоричні епітети. Напр.: Огидне явище – депутатська линька (1, с. 385). Тут є прихований натяк на метушню депутатів перед виборами. Автор насміхається з того, як поважні чини стають схожими на звірів, мечуться від однієї партії до іншої, як у клітці.

Іронічні епітети можуть створювати парадокси. Г. Яновська тлумачить цей термін як судження, в яких присудок суперечить підмету або означення означуваному [44, с. 2]. Напр.: Наших не зачепило, у наших імунітет. Чорнобильський (1, c. 59). Автор утворює парадоксальне поєднання чорнобильський імунітет. У загальному значенні імунітет – це здатність організму виробляти антитіла для боротьби із мікроорганізмами, а радіація – це фактор, що призводить до руйнування імунітету. Таке поєднання є насмішкою над тим, що увесь світ переймається через підвищений рівень радіації та хворих через це людей, а Україні байдуже. Інші приклади також демонструють парадоксальні іронічні епітети: У нас прийшов нетиповий Прем’єр-міністр і заходився робити реформи (1, с. 10); Сьогодні в єдиному оргазмі злилися комуністи і олігархи. Отакий політичний секс (1, с. 124).

Образні індивідуально-авторські порівняння і метафори –конструктивний засіб гумору, іронії і сатири. Їм властива оказіональність, незвичність у зіставленні предметів чи явищ. Чим більша невідповідність між об’єктами, що зіставляються, тим більша їх полярність у семантичному і стилістичному планах, тим більший потенціал порівняння і метафори у реалізації комічного ефекту. Якщо об’єкти зіставлення взаємовиключають один одного, порівняння і метафори можуть актуалізувати іронію [22, с. 5].

Н. Гуйванюк описує стилістичну функцію порівняння, яка полягає у створенні додаткового навантаження, тобто іронічного ефекту, що через свою поширеність стає естетично цілеспрямованою смисловою лінією оповіді [12, с. 542]. Напр.: Партій тих розвелося, вискакують, як прищі, на незрілому обличчі демократії (1, c. 56). Це порівняння вказує на негативну оцінку автора великої кількості партій у країні, що виникають і швидко зникають, про їхню недоречність і навіть шкідливість, адже прищі є проявами гниття клітин організму, так автор висловлює свою позицію про «загнивання» демократії. Ще один приклад використання порівняння демонструє абсурдність і показовість проведення параду на честь 10-ліття Незалежності: Все обліпила ґрона блакитних і жовтих кульок, наче якась велетенська риба наметала патріотичну ікру (1, c. 172).

Одним із типів іронії О. Походня виокремлює метафоричну, де, на його думку, уявлення береться з кола думок, що не має видимого зв’язку з означуваним [25, с. 127]. Напр.: Торкнуся до неї жінки – вона магніт. Але втомлена жінка під вечір – це вже ступа. А коли ще й задубіла в роздратуванні, то це вже ціла мегера (1, с. 24).

Досить поширеним засобом творення комічного є вияв оцінної семантики через метафоричні й метонімічні образи. Творення комічної оцінки ґрунтується на зіставленні поведінки людей з поведінкою тварин. Напр.: Я надійна одиниця електорату, по таких, як я, ще не одна мавпа видереться на верхні гілки влади (1, с. 55); Диктат приматів (1, с. 95); У ставленні цієї влади до людей є щось зоологічне (1, с. 96); А у нас тут люди гавкають. (…) У нас тут такі персонажі, хоч намордник одягай (1, с. 136); Я ніколи не чув, щоб десь у світі прим’єр-міністрів відносили до класу непарнокопитних (1, с. 139); Дехто просто вивертається шерстю наверх (1, с. 222); Огидне явище – депутатська линька (1, с. 385). Політики тут ототожнюються з тваринами, що символізує деградацію, зворотній процес еволюції.

Найпродуктивнішими в створенні іронічного смислу в ілюстрованому тексті є антропоморфна метафора, у якій перенесення ознак здійснюється за моделлю “людина – нежива істота”. Напр.: У старої техніки ревматизм, не працюють суглоби (1, с. 169). Автор висловлює у кумедному вигляді трагічні наслідки несправності техніки, через застарілість якої гине велика кількість шахтарів. Або насмішка над всепоглинаючою рекламою, що супроводжує людину на кожному кроці: Махають крильцями гігієнічні прокладки. Пританцьовують пральні машини. Співає арію бутерброд (1, с. 210).

Зустрічається й антропоморфна метафора, у якій перенесення ознак здійснюється за моделлю “людина – людина”. Напр.. : Ще немає офіційного результату, ще не названо легітимного переможця, а провладного кандидата вже визнали президентом в законі (1, с. 391). Тут автор натякає на кримінальне минуле кандидата в президенти.

О. Калита виокремлює найпродуктивніші тематичні групи іронічних перифразів, які вживаються для передачі іронічного смислу. Ілюстрований матеріал дає змогу виділити серед них групу перифразів на позначення реалій радянської доби. Напр..: Вони скрізь разом, якісь взаємно доповнені, навіть носять шлюбні обручки, в совкові часи це було не прийнято, ми з дружиною так і не зібралися, а вони носять (1, с. 62). Найбільш продуктивними у аналізованому тексті для реалізації іронії є перифрази на позначення негативних реалій періоду незалежності. Напр..: Це ж не Україна, – каже Лев інвертований на пустелю. – Це пень розпаденого Союзу. (1, с. 197). Або інший приклад іронічного вияву негативної оцінки щодо статусу Украни у світі: Інакше й справді залишається тільки зняти фільм “Відбраковані світом”, як “Віднесені вітром”, і заспокоїтись (1, с. 225). Мають місце і перифрази, які дають емоційно-експресивну іронічну характеристику особі. Напр..: Словом, із усього видно, приходить сильна політична фігура (1, с. 252). Так автор говорить про нового прем’єра, натякаючи на його судимості за розбійний напад та нанесення тілесних ушкоджень. Про цю ж особу автор говорить так: Центральна виборча комісія залягла, як за порохову бочку, щось плутала, зволікала і. врешті, оголосила, що переміг спадкоємець влади. (1, с. 384). Знаходимо й приклад реалізації іронії у перифразі, де автор дає оцінку людині через показ тварини. Напр.: Я надійна одиниця електорату, по таких. Як я, ще не одна мавпа видереться на верхні гілки влади (1, с. 55). Політики тут ототожнюються з тваринами, що символізує деградацію, зворотній процес еволюції.