3. Механізм правового регулювання

Механізм правового регулювання – це система всіх державно-правових (юридичних) засобів, за допомогою яких держава здійснює владний вплив на суспільні відносини.

Елементи механізму правового регулювання:

Обов'язкові на відповідних стадіях регулювання:

• норми права (моделюють, регламентують суспільні відносини);

• нормативно-правові акти («організовують» зміст правових норм, виражають їх зовні, забезпечують набуття ними чинності);

• юридичні факти (породжують, змінюють або припиняють суб'єктивні юридичні права і обов'язки персоніфікованих суб'єктів);

• правовідносини (конкретизують взаємні юридичні права та обов'язки персоніфікованих суб'єктів);

• акти тлумачення (з'ясування) змісту правових норм;

• акти реалізації суб'єктивних юридичних прав і обов'язків.

Обов'язкові протягом усього регулювання:

• правосвідомість (ідеологічно, духовно забезпечує процес правового регулювання);

• законність (гарантує реальність здійснення регулятивного процесу).

Факультативні:

• інтерпретаційно-правові акти (забезпечують однакове розуміння змісту правових норм);

• акти застосування правових норм (забезпечу­ють владну організацію правовідносин між правореалізаторами).

4. Техніка правовою регулювання (юридична техніка)

Юридична техніка – це сукупність способів і прийомів, умінь і навичок формування всіх елементів механізму правового регулювання та ефективного оперування ними у право-регулятивній практиці.

Види юридичної техніки. Юридична техніка відповідно, зокрема, до основних стадій правового регулювання та видів юридичної діяльності поділяється на правотворчу, право-тлумачну, правозастосовну та право-реалізаційну. До кожного з цих видів юридичної техніки входять як загальні, так і особливі, специфічні способи, прийоми, вміння право-регулятивної діяльності.

Усі вони мають бути розділені на:

• соціологічно-дослідні (використовуються, наприклад, при з'ясуванні волі населення, різних соціальних груп, яка має бути втілена у закони та інші нормативно-правові акти, або ж при визначенні доцільності, своєчасності, ефективності правового регулювання);

• мовні (використовуються щодо юридичної термінології, стилю викладу змісту правових актів);

• логічні (використовуються, зокрема, при побудові юридичних моделей, «конструкцій», при тлумаченні правових норм, при систематизації законодавства);

• психологічні (використовуються, наприклад, у правозастосовній діяльності, зокрема, при притягненні правопорушників до юридичної відповідальності);

• педагогічні (використовуються, для прикладу, з метою впливу на правосвідомість суб'єктів при застосуванні і реалізації юридичних норм);

• організаційні (зокрема, щодо забезпечення процедурного аспекту право-регулятивної діяльності);

• економічні (наприклад, при визначенні «собівартості», витрат на певні право-регулятивні акції, дії);

• технічні (використання сучасних технічних засобів, електронно-обчислювальної техніки в юридичній діяльності).