18. Організаційна структура страховика

Під структурою компанії розуміються насамперед зв’язки, що існують між різними частинами організації для досягнення її мети. Це поділ роботи на окремі завдання, що виконуються керівництвом, галузевими та функціональними управліннями (департаментами), відділами, секторами й іншими підрозділами центрального офісу та регіональної мережі компанії.

Організаційна структура набирає таких форм, як поділ праці, створення спеціалізованих підрозділів, ієрархія посад, внутрішньоорганізаційні процедури.

Формування організаційної структури страхової компанії здійснюється на основі таких принципів:

• централізації (децентралізації);

• географії (території);

• функціональної побудови;

• спрямованості послуг;

• спеціалізації за групами клієнтів.

Принцип централізації (децентралізації) визначає структуру компанії, виходячи із розмежування відповідальності між рівнями управління. Цей принцип тісно пов'язаний з географічним принципом побудови страхової компанії. Це означає, що багато компаній мають декілька регіональних управлінь, які контролюють роботу філій, відділень на їх території. Принцип функціональної побудови припускає формування підрозділів страхової компанії за напрямками діяльності: андеррайтинг, постачання, збут, фінансування, врегулювання збитків та ін. Іноді таку структуру визначають як орієнтовану на конкретний страховий продукт. Збільшення ємності страхового ринку (ріст кількості потенційних страхувальників) обумовлює зміни в організаційній структурі страхової компанії. З метою надання комплексного страхового захисту страхова компанія у своїй організації враховує групи, які обслуговують клієнтів.

Структура компанії повинна будуватися таким чином, щоб забезпечувати досягнення мети своєї діяльності з максимальною ефективністю. Структура управління компанією може будуватись за такими принципами:

1. Принцип лінійного підпорядкування. Це означає, що вищі керівники наділяються правом давати розпорядження підлеглим співробітникам з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності.

2. Принцип функціонального підпорядкування. право давати розпорядження надається щодо виконання конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує.

3. Принцип лінійно-штабного підпорядкування. Це, здебільшого, “мозкові” центри (штаби), які виконують консультаційні функції у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії.

Страхові компанії, формуючи свої організаційні структури, використовують, зазвичай, усі три принципи. Важко уявити, наприклад, Національну акціонерну страхову компанію (НАСК) “Оранта” без урахування можливостей раціонального поєднання лінійного та функціонального підпорядкування підрозділів, їх співробітників. Що ж до принципу лінійно-штабного підпорядкування, то він у багатьох компаніях довго недооцінювався.

Найважливішим структурним підрозділом компанії є управління (відділ, департамент) продажу страхових продуктів та контролю виплат, який реалізує поточну політику страхової компанії на ринку і розробляє довгострокову перспективу. Тактика реалізується шляхом функціонального управління філіями (страховими агентами) компанії. У великих фірмах можуть бути два та більше подібних відділів: з майнового страхування, особистого та ін.

Важливим підрозділом є фінансове управління, що забезпечує облік (бухгалтерія), аналіз (відділ економічного аналізу) і контроль (відділ внутрішнього аудиту) фінансових потоків, які надходять і виходять, страхових внесків і виплат, та ін., а також формування і розміщення страхових резервів.

Адміністративно-господарське управління й управління захисту інформації і безпеки відіграють важливу роль у забезпеченні життєдіяльності компанії, зберіганні економічної таємниці, а в окремих випадках і захисту здоров'я та життя співробітників, особливо при організації масових страхових виплат застрахованим, наприклад, при колективному страхуванні життя.

Юридичний відділ відіграє роль штабу, забезпечуючи юридичний захист діяльності компанії, особливо відносно несумлінних страхувальників.

Відділ кадрів веде облік персоналу і сприяє керівництву в його перепідготовці та розміщенні в компанії.