3. Аналіз результатів

Було встановлено, що при повній відсутності зубів на нижній щелепі мінімальна кількість імплантатів у дистальних відділах щелепи, де з’являються найбільші напруження, повинна бути як мінімум по два імплантати довжиною 10,0 мм або три імплантати довжиною 7,0 мм. Збільшення довжин бічних імплантатів призводить до зниження рівня напружень в кістковій тканині, отже якщо є можливість, варто використовувати довші імплантати.

Якщо розглядати модель з двома імплантатами в бічній ділянці, то при зменшенні довжини імплантатів, наприклад до 7,0 мм математична модель показує руйнацію кісткової тканини. При використанні трьох імплантатів довжиною по 5,0 мм теж спостерігається руйнація кісткової тканини.

Використання 1-го імплантату у бічних відділах щелепи викликає напруження кісткової тканини, що перевищують допустимі норми і є дуже велика ймовірність руйнації, навіть при збільшенні кількості імплантатів у фронтальній частині від 3-ох до 4-ох. При переході з 1-го до 2-ох імплантатів на кожному кінці щелепи відбувається суттєве покращення результатів і відсутня руйнація кісткової тканини чи імплантатів.

Якщо напруження у бічних відділах щелепи з 1-м імплантатом суттєво більші від напружень у бічних відділах щелепи з 2-ма чи 3-ма імплантатами, то напруження у бічних відділах щелепи з 2-ма імплантатами не суттєво відрізняється від напружень у бічних відділах щелепи з 3-ма імплантатами.

Мусимо зазначити, що різниця у напруженнях при використанні циліндричних та гвинтових імплантатів є незначною, бо хоча при використанні гвинтових імплантатів і досягається зменшення напружень в губчастій кістці та під імплантатом в порівнянні з циліндричним, але при цьому в кортикальній кістковій тканині і в зоні контакту гвинта напруження є більшими.

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що для нормального функціонування протезної конструкції необхідно хоча б два імплантати довжиною 10 мм в бічному відділі щелепи. В такому випадку напруження кісткової тканини не перевищують допустиму норму. Проте при збільшенні кількості та довжини імплантатів ми отримаємо покращення в напруженнях.

Прерогатива вибору циліндричних та гвинтових імплантатів залишається за стоматологом.

Висновки

Дипломна робота присвячена вивченню напружено-деформованого стану конструкцій з використанням пакету Femlab 3.3 А саме, моделюванню та розрахунку пружних систем типу „Імплантат – протезна конструкція – кісткова тканина щелепи людини”.

Основні результати роботи полягають в наступному:

1. Розглянуто питання математичного опису процесу взаємодії протезної конструкції з опорою на імплантати та кісткової тканини щелепи людини, як просторової задачі теорії пружності.

2. Для задачі було сформульовано варіаційну постановку і побудовано відповідну систему лінійних алгебраїчних рівнянь.

3. Проведено аналіз сучасного математичного пакету Femlab 3.3для розв’язування крайових задач просторової теорії пружності.

4. Розглянуто числові приклади відшукання напружень в зоні кісткової тканини під імплантатом при конкретних значеннях параметрів задачі. Для цього побудовано ряд моделей системи „Імплантат – протезна конструкція – кісткова тканина щелепи людини” в пакеті Femlab.

5. Проведено аналіз отриманих результатів, та визначено кількості та довжини імплантатів для нормального функціонування протезної конструкції.

6. Проведено порівняльний аналіз пунктів 4 та 5 при моделюванні поставленних проблем за допомогою циліндричних та гвинтових імплантатів.