Дослідження подібного плану мають наукове, практичне та пізнавальне значення:

• розширюються й удосконалюються уявлення про вплив клімату на стани ландшафтів, процеси ландшафтогенезу;

• з’являються нові знання про особливості місцевих кліматів, умови місцевого кліматотворення;

• інформація, яку можна застосувати для з’ясування особливостей окремих ландшафтних утворень, оцінок кліматичних умов і ресурсів у цілях удосконалення систем раціонального природокористування, розроблення програм регіонального кліматичного моніторингу для освітніх цілей.

Проблемність питання полягає у його геофізичній сутності, що потребує застосування специфічних методів досліджень, комплексності, потребі в репрезентативних даних, відсутності достатнього попереднього досвіду, практичних доробків тощо.

Ландшафтознавче вивчення клімату ускладнене низкою невирішених питань методологічного змісту. До них першочергово належать:

• а) проблема сутнісних понять підрозділів клімату, відносно якої у фізичній географії та кліматології немає чітких позицій;

• б) питання розроблення методів ієрархічної систематики метеорежиму за територіальними природнокліматичними (орокліматогенними, аквакліматогенними) комплексами – в цілях різномасштабного кліматичного районування;

• в) проблема актуальності, практичної значимості вивчення кліматичного різноманіття як однієї з найважливіших (у т. ч. й кліматоресурсних) характеристик ландшафтних регіонів.

Результати вивчення автором питань про історію та зміст вітчизняних і, частково, зарубіжних кліматологічних досліджень ландшафтознавчого змісту (у ХХ – на початку ХХІ ст.), дали підставу для таких висновків:

• більшість наукових публікацій, які містять корисну інформацію, належить геофізикам, метеорологам і кліматологам – науковцям провідних ВНЗ, спеціалістам науково-дослідних установ;

• суто ландшафтно-кліматологічних досліджень вкрай мало, для сучасних досліджень найбільш доцільним є використання досвіду деяких з них;

• в Україні останні публікації кліматологічного плану стосуються переважно суто геофізичних досліджень атмосфери та змін клімату, левова частка наукового доробку належить науковцям УкрНДГМІ;

• взірці окремих елементів ландшафтно-кліматологічного аналізу (головно ті, що стосуються гірських ландшафтів) містять праці К. Геренчука та Г. Міллера;

• сьогодні означеної теми торкаються дослідження окремих науковців;

• кліматичне різноманіття ландшафтних регіонів України вивчене недостатньо.

У своїх дослідженнях автор спирається на теоретичні основи фізичної географії, сучасного ландшафтознавства та геофізики ландшафтів зокрема [1, 3], кліматології та концепції мезоклімату й мікроклімату, геофізичні концепції теорії клімату та окремі теоретичні положення фізики атмосфери і намагається творчо використовувати досвід попередників.

Основна мета дослідження – це з’ясування сутнісних аспектів ландшафтознавчого вивчення клімату та перспектив прикладного застосування результатів. Це потребує розроблення нових методичних засад, критичного аналізу результатів досліджень закономірностей формування кліматів окремих ландшафтів, оцінки сучасного стану проблеми та визначення перспектив на майбутнє. Головною ціллю для автора є вироблення логічних схем вивчення й оцінки кліматичного різноманіття як фізико-географічної, ландшафтної характеристики території.