Заслуговують на увагу окремі дослідження безпосередньоголандшафтно-кліматологічного, ландшафтно-геофізичного змісту.

Так, на думку автора, в останнє десятиліття найпомітнішими є дослідження: біокліматичних властивостей ландшафтів Українських Карпат Н. Михайленко (Київ), впливу біотичних чинників гірсько-карпатських геокомплексів на розподіл метеовеличин (ландшафтно-мікрокліматичні дослідження на Чорногірському географічному стаціонарі) П. Шубера (Львів), станів рівнинних ландшафтів у різні кліматичні сезони В. Чехнія (Київ). Вони свідчать про можливості й результативність творчого наукового пошуку в галузі вивчення кліматів ландшафтів, де багато питань чекають свого вирішення.

Започатковане нами вивчення кліматичного різноманіття рівнинних ландшафтів України дає цікаві результати. Так, безперечною є наявність помітного впливу локальних особливостей поверхні на розвиток мезомасштабної діяльності атмосфери в регіональних межах, що сприяє формуванню мезокліматичних систем. Тому доцільним є дослідження мезомасштабного взаємовпливу поверхні та приземного шару повітря, аналіз розподілу кліматичних характеристик у просторі й часі.

Апробована нами специфічна методика визначення кількісних характеристик кліматичного різноманіття і моделі просторового розподілу таких показників свідчать, що ландшафтним неоднорідностям різного масштабу відповідають ареали різної складності розподілу метеовеличин. Позитивні результати дає застосування понять про орокліматогенний вплив гірського чи рівнинного типу.

На цій основі нами виділені ОКК рівнинного, гірського, передгірського, акваторіального впливу в межах рівнинних ландшафтів. Зважаючи на різні погляди щодо орокліматогенної теорії ландшафтотворення, автор схильний вважати, що регіональне кліматоформування – наслідок функціонування особливих комплексів орографічно-кліматичного походження. В їхніх межах особливості природи, її характерні місцеві риси залежать від кліматичного впливу рельєфу. ОКК суттєво впливають на компоненти ландшафту, ландшафтні комплекси загалом.

Сучасними завданнями є виявлення орокліматогенних властивостей ландшафтних комплексів, розроблення схем аналізу та оцінки кліматичних умов на мезомасштабному рівні, розрахунки геофізичних характеристик ландшафтів з кліматичними складовими. Тому в найближчій перспективі постає потреба в удосконаленні методів досліджень кліматичного різноманіття та його ландшафтних передумов, у нових підходах до питань ландшафтно-кліматичного аналізу.

Для цього пропонуються такі шляхи вирішення проблеми:

• з’ясувати ландшафтознавчу сутність кліматологічних досліджень;

• вирішити проблеми щодо категорій клімату, зокрема, диференціації поняття "клімат" (часу й простору проявів його ознак) та ієрархії кліматичних підрозділів (мезоклімат, місцевий клімат, мікроклімат);

• розробити систематику й типологію локальних кліматів, знайти способи виявлення кліматичних границь ландшафтних комплексів;

• розробити методики різномасштабного кліматичного районування.

Окрім цього, необхідно всебічно вивчати питання про різноманіття форм впливу ландшафтів на процеси мезо-, мікрокліматотворення, про роль геофізичних властивостей поверхні у формуванні властивостей кліматів, про генетичні зв’язки між структурою ландшафтних комплексів і структурою місцевих кліматів (мезокліматів), а також критично опрацювати й творчо використовувати наукові доробки спеціалістів різних галузей, дотичні до сутності проблеми. З таких позицій доцільно проводити сучасні ландшафтознавчі й кліматознавчі дослідження.