2. Амуро-Сахалінська країна охоплює Приамуря, Приморя, пн.-сх частину Китаю, пн. Корю та о.Сахалін. Природні умови різноманітні. Спільна риса – мусонний клімат помірних широт. В основному територія сформувалась у мезозої, а на сх. – у кайнозої. Характеризується рівнинами та середньовисотними горами. Рівнин и – Середноьамурська, Північносахалінська, Манджурська. Серед гір найбільші – Сіхоте-Алінь, Великий Хінган, Становий хребет. Клімат формується під впливом континентальних умов Сибіру і мусонної циркуляції з Тихого океану. Взимку панує Сибірський антициклон. Холодна суха погода, -32 у глибині, на узбережжі -6-12. На Корейському п-ів 0. Улітку мусонні дощі, t-ри +16+19 на пн. і +23+28 на пд. Опади 350-500мм. на пн.-зх і до 1000мм на сх. Влітку часті зливи. На пн. і зх. заходить вічна мерзлота. Ріки переважно дощового живлення. Часті паводки. Найбільша ріка – Амур, 2/3 якої дощове живлення. Найбільше озеро – Ханка. Рослинний і тваринний світ різноманітний. Тут зустрічаються сх. сибірські флористичні елементи (модрина,ялина), степова даурська рослинність на зх. і рівнини Манджурії. Охотська флора в пн.-сх частинах. Манджурські елементи – це хвойно-широколистяні і широколистяні ліси на пн.-сх Китаї, півночі п-ів Кореї, Приамурї , Сахаліні. Багато рослин і тварин – релікти. У фауні різні види – бурий та уссурійський ведмеді, єнотовидна собака, уссурійський тигр.

3. Сх. Китай і п-ів Корея

Розміщені між 38 град. пн. ш. і доходить до пд. узбережжя Китаю. Зх. межа – лесове плато і пустині Внутрішньої Азії. На пд. країні належать 2 о-ви: Тайвань і Хайнань. Близько 70% - низовини. Найбільша – Велика Китайська. В основі докембрійська платформа. Висота до 45м. На зх. лесове плато висотою до 2000м. На пд. – гірські умови, середньовисотні хребти. Південніше Янцзи – Південнокитайські гори висотою до 2000м. Острів Тайвань гористий (до3000м.), Хайнань – горбистий. П-ів Корея має хребти до 1700м. і рівнини. Панує мусонна циркуляція. Взимку переважають континентальні маси, погода ясна, суха, прохолодна. Влітку мусонне повітря t-ри +22+29. Взимку 0, у Пекіні - 4.Часті тайфуни. Опади 400-500мм. на пн. і до 1700мм. на пд. На ріках повені. Найбільші ріки – Хуанхе і Янцзи. Тут є такі природні зони, пов’язані зі зміною грунтів та рослинності. На пн. бурі лісові грунти і на пд. червоноземи і жовтоземи. Ліси збереглися мало (15%). На пн. широколистяні ліси (дуб,вя’ з, клен), південніше – субтропічні (кипарис, туя, китайська сосна). Дуже багата рослинність південніше Янцзи: пд. сосни, криптомерія, релікт неогенового періоду – китайська секвоя. 40 видів бамбука. В пд. окраїні – зона тропічних лісів: фікуси, алойні, сандалові дерева, цукрова пальма. В горах висотна поясність.

4. Японські о-ви

Є 4 великих (Хоккайдо,Хонсю, Сікоку і Кюсю) і багато малих о-вів. Їх на пд. продовжують архіпелаг Рюкю. Розміщені у помірному та субтропічному поясах. Поєднують риси континентальності та острівні. Входять до зони сучасної геосинкліналі. Це молоді о-ви які сформувались наприкінці мезозою в кайнозої. Найінтенсивніше формувався рельєф в неогені. Для о-вів характерні сейсмічність, землетруси, вулканізм. 150 вулканів. Гористі о-ви. Рівнини лише 20%. На о. Хоккайдо є Центральний масив з висотою 2290м. На о. Хонсю висоти 3000м. Гора Фудзіяма - 3776м. Острови Рюкю є як вулканічного так і коралового походження. Взимку на зх. узбережжях переважають опади у вигляді снігу. Східні узбережжя з меншою кількістю твердих опадів. В січні на пн. -10, в середній частині +3, на пд. +8. Влітку морське повітря, мусони. На пн. +17, на пд.+27+27. Влітку тайфуни. Опади 1000-3000мм. На пн. клімат помірний, південніше 38 град. пн. ш. – субтропічний. На о-вах Рюкю – вологий тропічний. Ріки короткі, порожисті з паводковим режимом. Озера невеликі. Японські о-ви на 68% вкриті лісами. Є такі природні зони: хвойні ліси тайгового типу( пн. Хоккайдо); широколистяні - дуб, бук, клен, ясен (пд. Хоккайдо, пн. Хонсю); субтропічний ( південніше 38 град. пн. ш.) з багатоярусними лісами – вічнозелені дуб, лавр, кипарис,тис; на о. Кюсю і Рюкю - тропічні ліси. В горах висотна поясність. Фауна Японії бідна у зв’язку з острівним положенням.

Центральна Азія

Має 3 фізико-географічні країни.1)Давні гори і рівнини Середньої Азії і Казахстану. Природа контрастна. На зх. рівнини, на сх. відроджені гірські масиви. Це область внутрішнього стоку. Панує континентальний, а на більшій частині пустинний клімат. Характеризується вбогістю рослинного світу за винятком гір де є висотна поясність. Тут поєднуються рівнини, плато, дрібносопковики і відроджені гори. В основі лежать герцинські структури. У крейді і палеогені центр опускався і з зх. і пд. на територію проникли моря, які залишили морські відклади. У неогені відбулися підняття і утворилися потужні гірські ланцюги – брилові гори (Тянь-Шань, Джукгорський Алатау). На пн. лежить Казахський дрібносопковик з висотами 900-1500м. Є рівнини із незначними підняттями і хвилястий рельєф із горбами понад 1000м. Між Каспієм і Аральським морем – плато Устюрт. Основна частина – Туранська низовина. На сх. гори Саур і Тарбагатай, Джуарський Алатау і Тянь-Шань. Вони дуже подібні за природою. Тянь-Шань має висоти до 7000м. клімат різко континентальний, арідного характеру. Тому формуються пустині. Взимку панують холодні помірні маси. Влітку повітря трансформується у тропічні; t-ри зростають з пн. на пд. Досить часто вторгаються повітряні маси з Арктики, а влітку з пд. вітер афганець. Взимку t-ри досить низькі -32-40. Літо жарке і спекотне. Середні t-ри +26+32. Абсолютний максимум +50. Значні коливання t-ри. Опадів мала кількість, менше 200мм. На значній території опади менше 100мм. влітку дуже сухо. Вологість опускається до 29-25%. На сх. проявляється висотна зональність. В нижній частині гір клімат відповідає прибережним територіям, а з висотою t-ри знижуються і збільшуються опади. Місцями випадає до 1600мм. на навітряних західних схилах. Тут виділяють такі кліматичні області: помірного поясу, континентальна степова(пн. частина), континентальна північнотуранська (середня частина), гірська і субтропічна. Територія характеризується рідкою гідрографічною мережею. Головне джерело живлення рік – льодовики і снігове живлення. Найбільші ріки Амудар’я і Сирдар’я. багато озер тектонічного походження: Аральське море, Балхаш, Іссик-Куль. Підземні води залягають дуже глибоко.

Виділяють такі природні зони: на пн. степова з підзоною різнотравно злакових степів на пн. і злакових на пд.; напівпустинна – середня частина. Світло-каштанові грунти; пустинна зона займає Туранську низов., Прибалхашшя. Є такі типи пустинь: піщані (Кизилкум) з барханами. В передгір’ях є лесові глинисті пустині з ефемерною рослинністю. Є пустині такир- глинисті які під час посухи розтріскуються. По долинах рік – деревно-чагарникові зарості. В горах висотна поясність. На Саурі і Тарбагатаї внизу напівпустині і степи, вище луки і ліси, ще вище субальпійські, альпійські і гольцеві ландшафти. На Тянь-Шані внизу напівпустиня, гірсько-степові, гірсько-лучні умови. З 1700м росте ліс. Вище субальпійські і альпійські луки.

Внутрішні рівнини Центральної Азії. Це територія Китаю і Монголії. Пн. сягає гір Пд. Сибіру, пд. частина йде до хребта Кунь-Лунь, сх. – Великого Хінгану і лесового плато. Переважають високі рівнини, які оточені кільцем високих гір. Це одна з найдавніших частин суші. Ніколи не зазнавала трансгресії моря. Арідний клімат. Область внутрішнього стоку. Еолова діяльність. Найбільші частини представлені Джунгарією – це рівнина з висотами від 250 до 800м. У ландшафті – кам’яні і солончакові пустині. Є барханні піски і оазиси. На пд. Кашгарія між Тянь-Шанем і Кунь-Лунем із пустинею у центрі Такла-Макан. У центрі висоти 800м. є озеро Лобнор. На сх. величезні площі займає пустиня Гобі з висотами 800-1800м. Це плоскогір’я. Є рівнина Алашань, плоскогір’я Ордос. Клімат різко континентальний. На пн. помірна зона , взимку із Сибірським антициклоном. Холодно -25, були морози і –52. Південь субтропічна. Зима холодна. У липні на пн. +18-19, на пд. до +28. У Турфані +33. Опади невеликі. 70-80% випадає влітку. По території змінюються від 10 до 400мм. Більша частина отримує менше 200мм. Більша частина рівнин безстічна. Річки впадають в озера або губляться у пісках. Найбільша річка – Тарім. Грунти пустинні, сіроземи. Панує Центральноазіатська флора яка представлена ксерофітними чагарниками і напівчагарниками. Значні площі не мають рослинності. Основні види рослинного світу – саксаул, верблюжа колючка, ефемери. Багато ковили і полину. У фауні копитні і гризуни: дикий верблюд, кулан,кінь Пржевальського, тушканчики, ховрахи,вовки. Досить багата орнітофауна.

Висока Азія. Це Памір,Гіндкуш,Каракорум, Кунь-Лунь, Тібетське нагір’я. Основні риси природи такі: 1) це гірські системи як Альпійського горотворення або раднішого що омолодилися у неотектонічний час. 2) належать до найбільш високих систем світу. Хребти 4000-8500м. 3) різкоконтинентальний сухий клімат з опадами 50-200мм. на пн. і 50-700мм на сх. і пд. 4) значна висота снігової лінії 5000-6000м. 5) це країна є гідрографічним рубежем Азії, ріки беруть витоки на сх., зх. і пд. 6) убогістю рослинного світу. Панують пустині, напівпустині, сухі степи. Лише на ділянках які повернуті на пд. куди проникає мусон з Індійського океану, зустрічаються невеликі ділянки лісу. Х-ка основних орографічних областей. Памір – гори герцинського віку, омолоджені у неогені. На сх. Паміру у рельєфі збереглася рівнина, піднята на значну висоту. Висоти 5000-6000м. Сх. Памір молодий і сухий. На зх. тепліше. Висота снігової лінії на зх. 3600м, на сх. 5200м. Великі льодовики. Життя у долинах рік. Гіндкуш та Каракорум. Гіндкуш 4000-7000м. Опади від 300мм, а на пд-сх 100мм. Мало льодовиків. Каракорум – гори висотою понад 6000м. Тут знаходиться друга за висотою вершина світу – Джгорі(К-2) 8616м. В обох системах переважають напівпустині і степи. Система Кунь-Луню одна з найдовших у світі. Тягнеться на 2700км. ширина 150-600км. складається із кількох хребтів. На пн. пасма Нань-Шаню (4500-6000м) і Алтинтагу (5000м). Між ними є Цейдамська западина висотою 2600-3000м. зайнята ландшафтами пустинь з пісками де є досить цікаве озеро Кукунор. Клімат різко континентальний. Опади на зх. 50, на сх. 500мм. Гірські пустині, степи. Лише на сх. є хвойні ліси. Висота снігів – 4500м. Тібетське нагір’я найвище і найбільше у світі. На пн. межує з Кунь-Лунем, на пд. з Гімалаями. Є структури палеозою, мезозою і кайнозою. Неоднорідне. Центральний і Зх. Тібет – одноманітна поверхня. Висоти 4500-5000м. ділянки між хребтами рівнинні, заповнені пухкими осадовими відкладами. Є багато безстічних озер. Сх. Тібет розчленований. Є ряд ущелин звідки беруть витоки ріки. На пд. хребти Трансгімалаїв висотою до 7000м. Від Гімалаїв вони розділені ріками Інд і Брахмапутра. Клімат важкий у зв’язку із розрідженим повітрям і його сухістю. Опади на зх. до 250мм. Випадають улітку переважно у вигляді снігу. Температури влітку +10+16. Може прогріватись до +30. Вночі близькі до 0. Зима тривала і морозна до -35. Сніг відсутній. На сх. і пд. умови кращі, тому що тут заходять теплі маси. На пд.-сх t-ри зростають і опади збільшуються навіть до 1000мм. На зх. і у центрі рік не має. Висота снігової лінії 5500-6000м. Багато льодовиків. Центральний і Сх. Тібет має вбогу рослинність. Переважають сухі степи і пустині. А у Пд. у долинах рік луки, зарості верби, тополі, тису. В Улхасі уже є фруктові сади. У напрямку на сх. появляються хвойні ліси і навіть проникають субтропічні види.

Зх. Азія

13)Кавказ. На пн. Кумо-Маницька западина, пд. межа виражена слабо. Є такі природні одиниці: Передкавказзя, Великий Кавказ, Колхідська і Куро-Араксинська низовини, Малий Кавказ. Передкавказзя – це платформ енна будова, Скіфська платформа герцинського віку, при піднята. Зверху перекрито все мезо-кайнозойськими відкладами. Великий Кавказ - це величезний мегаантикліналій. Породи палеозойські, а також юрські,крейдові. Колхідська западина – це синклінорій. Малий Кавказ складений юрськими, крейдовими, палеогеновими, а також вулканічними породами. Також складчасто-брилової будови. В альпійську епоху відбулось його підняття. Великий Кавказ – це хребти довжиною біля 1100км, найбільша ширина – 18км. Добре виділяються 3 відрізки гір: Центральний Кавказ висотою 5000м, Зх. Кавказ – 4000м, Сх. Кавказ вищий ніж Зх. Колхідська рівнина висотою 150м., заболочена. Малий Кавказ має висоти 2800-3900м. Складається з ряду хребтів. Клімат. Регіон лежить на межі помірного і субтропічного кліматів. Межа – гребені Кавказу. У Передкавказзі середні річні t-ри +10, а у Закавказзі +16. Гірські підняття зумовлюють висотну зональність клімату. Найзволоженіша Колхідська рівнина 1200-3200мм. У Передкавказзі опади 400-600мм., у Прикаспії 200-300мм., у Баку зменшуються до 200мм. На Великому Кавказі зледеніння. Ріки впадають у Чорне, Каспійське, Азовське моря. Ріки здебільшого гірські. Ріки Колхідської низовини мають паводковий режим. На пн. у Передкавказзі чорноземи, у Прикспії світло-каштанові. На Великому Кавказі гірсько-лісові. На Колхідській низовині болотні і субтропічні. Велике видове багатство рослин, понад 6000 видів. У Передкавказзі степова рослинність. У Великому Кавказі висотна поясність. Унизу широколистяні ліси, потім мішані(до1500м), хвойні, букове і березове рідколісся з 2000м. і субальпійські, альпійські пояси. Дуже пишна рослинність, волога, субтропічна на Колхідії: дуб,бук, ясен, лаврові, є ліани. На Куро-Араксинській низовині – сухі степи. У Талийських горах реліктові ліси.

14) Передньоазіатське нагір’я. входять плоскогір’я і гори Малої Азії, Вірменське нагір’я і на сх. Іранське нагір’я. Це субтропічний пояс. Це Альпійська геосинкліналь. У природі сухі степи, напівпустині і пустині. Основні області характеризуються такою природою: Мала Азія - у внутрішній частині плоскогір’я, оточені гірськими хребтами. На пн. Понтійські гори до 2000-3500м. Молоді. Внутрішня частина – плоскогір’я з висотами 800-1200 і 1500м на сх. На пд. гори Тавр з висотами до 3700м. Поширені вапняки і карст. Клімат субтропічний середземноморський. Посушливість зростає із зх. на сх. У центрі опади 200мм., в горах 1000мм., t-ри мінливі: в січні на березі Середземного моря +10, Чорного і Егейського +6+8. У центрі бувають нижче 0. У липні на узбережжях +24+29. На плоскогір’ях +22. Ріки маловодні. Є озеро Туз. Є солоні озера. В горах висотна поясність. До 300м широколистяні ліси (клен, дуб, граб, платан) вище мішані і ще вище ялинові. Вище субальпійські, альпійські. Зустрічаються чагарникові зарослі – маквіс, шибляк. В горах Тавр це хвойні породи (соснові). У внутрішніх частинах рослинність пустинна: чагарники, злаки, верблюжа колючка, ефемери. Багатий тваринний світ. Вірменське нагір’я розміщене східніше. У палеогені відбулося найбільше горотворення. В антропогені вилились потужні лави. Переважають лавові вулканічні плато. Між ними тягнуться хребти, висотою до 5000м. Клімат континентальний: холодна зима, жарке літо. Опадів найбільше на зх. схилах – до 1000мм. У внутрішніх районах 500-750мм. Узимку сніг. У січні t-ри -13-15, в липні +19. Тут беруть витоки Єфрат, Тигр, дуже мінливого живлення з максимумом стоку вкінці весни. Є озера – Ван, Резейє. Солоні, глибокі, судноплавні. На пн. лежить прісноводне озеро Севан. На Вірменському нагір’ї майже не має лісів. Поширені сухі степи і напівпустині. На гірських схилах є лісоподібні угрупування. Іранське нагір’я – найбільше і найсухіше в Зх. Азії. Переважають внутрішні плоскогір’я. Гірські пасма і гори висотою 2000-4000м. На пн. гори Ельбрус (5000м). На зх. гори Загрос. На пд. Південноіранські гори. На пн. хребет Копетдаг. Ці гори невисокі 1500-2500м. Лише в Загросі 4000м. В центрі плоскогір’я. Поширені кевіри (Деште-Кевір, Деште-Лук). Це пустині. На сх. піщана пустиня Реюстан. Клімат континентально-субтропічний, на пд. – тропічний. Опади у внутрішніх районах 125-130мм. найбільше в горах. Місцями 500мм, а на Ельбрусі з боку Каспію 1300мм. Січень 0. Морози бувають -20. На пд. +13+15 (біля Перської затоки). У липні +30+32. Місцями +50. Ріки не мають виходу до моря. Впадають у солоні озера. Лісів мало. Є лише на Ельбрусі і Загросі. Основна частина - напівпустині і пустині. 15) Месопотамія. Це западина, заповнена алювіальними відкладами. Ділиться на 2 частини. Верхня Месопотамія з висотами 200-450м., горбисте плато яке на пд. закінчується уступом висотою 100м. Пісковики, вапняки, мергелі. Є хребти до 1000м. Нижня Месопотамія (Ірак-ель-Араб). Утворилася на наносах рік Тигру і Єфрату. Клімат у пн. частині субтропічний , пд. тропічний. Опади переважно зимові до 300мм. Максимум 500-700мм. На пд. мізерні 100-200мм. Т-ри січня +7+9. Можуть бути морози до -18. Але до Перської затоки не доходять. Липень дуже жаркий. Т-ри +30 і можуть бути +45+50. Основні водні артерії Тигр і Єфрат. Характеризуються великим весняним стоком. Несуть велику кількість мулу. Улітку міліють. Рослинність у Верхній Месопотамії напівпустинна, місцями сухі степи. У горах можуть бути чагарники. У Нижній Месопотамії тропічні пустині, лише у долинах рік заплавні степи. У дельті є гаї фінікової пальми. 16) Аравійський п-ів. Із Сірійською пустинею та Левантом. Ця територія є частиною Африканської платформи. Відокремилась вона від Африки в палеогеновий період грабеном Червоного моря. В основі докембрій. В неогені були інтенсивні вертикальні рухи що супроводжувалися розломами з виливами лав. Найбільші виливи були в Ємені. Таму більша частина Єменських гір вкрита лавовими полями. Тут і найбільші висоти до 3700м. на пд.-зх Оманські гори до 3000м. внутрішні частини Аравії – це високе плато з пустинями. Найвищий із них Неджд з висотами 1500м. Північніше є пустиня Великий Нефуд – дюни до 100м. Сирійська пустиня – столове плато. На пд. Аравії знаходиться одна з найбільших пустинь світу - Руб-ель-Халі і вона знижується із зх. на сх. від 500 до 100м. Висоти дюн до 150м. Сухі русла. Клімат континентально-тропічний. В липні t-ри +25+30 і більше. Максимум +50+55. У внутрішніх районах вологість повітря падає до 10%. В січні t-ри +10+15 на пн. і на пд. +20+25. Опади мізерні до 100мм. лише в горах Ємену до 750мм. і Оману 500мм. Постійних рік не має. 95% - напівпустині і пустині. Рослинність ксерофітна. Можуть появлятися ефемери після дощів. Багата рослинність в оазисах. В горах Ємену на висотах 1000-2000м є колючі ліси: акація, фікуси. Окремою областю виділяється територія Леванту – це азіатське Середземномор’я. переважають на зх. середземноморські ландшафти, оточені на сх. пустинями. На кристалічному фундаменті крейдові і палеогенові відклади. Дуже багато складок. Є розломи. Вздовж узбережжя рівнина. Східніше – гори Лівану висотою понад 3000м. На сх. вони обриваються грабенами. На сх. грабен зайнятий озерами. Найбільше – Мертве море. Клімат середземноморський. Опади зменшуються з пн. на пд. і з зх. на сх. Найбільше опадів у Лівані – понад 1000мм. До Мертвого моря зменшуються до 200мм. В січні t-ри на узбережжі +13, в горах +5. В липні і серпні на узбережжі +27, біля Мертвого моря +30, інколи +50. На узбережжях бризи. Більша частина території безстічна. Найбільша ріка Йордан яка протікає у грабені. Середземноморська рослинність. Ліси переважають у Лівані на висоті 2000м. Вище 2000м – луки. В горах є маквіс. У напрямку на сх. і пд. рослинність стає більш ксерофітна.

Пд. Азія.

Включає 5 фізико-географічних країн: Гімалаї, Індо-Гангську низовину, Індокитай, Індостан, Малайський архіпелаг і Філіппінські о-ви. 17) Гімалаї – найвища на Землі гірська система. Віокремлює плоскогір’я Тібет від Індо-Гангської низовини. Тягнеться на 2500км. знаходиться між поперечними долинами Інду на зх. і Брахмапутри на сх. ширина Гімалаїв 250-300км. площа 650 тис. км. кв. В тектонічному відношенні вони виникли у геосинкліналі басейну Тетіс під час Альпійського гороутворення. Найбільш сильне складкоутворення було наприкінці палеогену. На початку антропогену відбувся новий поштовх який зумовив сучасний висотний стан. Виділяються такі частини: Передгімалаї (висоти до 1000м) нависають над Індо-Гангською низовиною; Малі Гімалаї (шириною до 100км, висота до 4000м.); за Малими Гімалаями - міжгірні улоговини; Великі Гімалаї (Високі) (шириною до 90 км і висотою 6000м і більше – 11 вершин з висотами більше 8000м.). За Високими Гімалаями хребет Ладакх (4000-4500м). Клімат на пн. – сухі континентальні маси. На пд. схилах – тропічні маси і мусонна циркуляція. Опади на пн. схилах 90-100мм., а пд. значно вологіші – 1000-3000мм. 85% - це літні мусонні опади. В січні t-ри на 2000м +6+7, в липні +18+19. В січні 0 на висоті 3000м. , а у липні 0 на висоті 4000м. Багато льодовиків. Південь багатий на ріки. Живлення їх сніг, льоди, дощі, літні повені. Рослинність багата і різноманітна. Вертикальна поясність на пд. схилах: унизу смуга терраїв – болотисті джунглі; вище (до1000м) вічнозелені тропічні ліси; 1000-1200м субтропічні вічнозелені (лаври, сосни, магнолії); 2000-3000м – листопадні помірного поясу (дуб, клен, каштан); 3000-3500м – хвойні ліси(ялиця, ялина, сосна); понад 3500м – субальпійські і альпійські луки; вище – вічні сніги. З Тібетського боку на пн. схилах – напівпустині і пустині. 18) Індо-Гангська низовина розміщена між Індостаном і Гімалаями. Це одна з найбільших алювіальних долин Азії. Висоти до 100м, є до 250м. В основі докембрійська платформа. Це прогин. Утворилася в третинний період. Під час Альпійського горотворення була заповнена продуктами руйнування гір. На сх. є найбільша у світі дельта Гангу і Брахмапутри ( Бенгалія – 80 тис. км.кв.). У підніжжі Гімалаїв рівнина Ассаль, у верхів’ї Інду – Пенджаб. У нижні і середні течії Інду – сухі низовини ( пустиня Тар). Переважає мусонна циркуляція. Найбільше опадів на сх. Тут знаходиться і Чарапунджі. 80% випадає у літній період. Найвищі t-ри в травні до +29. Це вологий тропічний клімат. У сх. частині, у долині Гангу – заболочені ділянки з джунглів. Зх. частина (басейн ріки Інд) – сухіша. Арідний клімат. Опади 150-500мм. Є штучне зрошення. 19) Індостан . Докембрійська платформа. В основі гнейси, граніти, сланці зверху перекриті базальтовими породами вулканічного походження. Більша частина – це плато 400-1000м. розчленоване річковими долинами. Центр зайнятий плоскогір’ями висотою 700-800м. На зх.- Західні Гати до 1300м. Між цими Гатами і океаном – піщана низовина Малабарський берег. На сх. Індостану – Східні Гати до 1000м. Узбережжя називається Каремандельським берегом. Клімат субекваторіальний. Взимку переважають сухі і теплі маси із суші. В січні +24 (Мумбаї), на пд. +27+29. Улітку мусон з океану. Випадає до 90% опадів. Найбільше в Західних Гатах – понад 2000мм. У внутрішніх районах 500-1000мм. Улітку t-ри +28+33, можливі і +40. Головний вододіл проходить по Західних Гатах. Рослинність – це саванові паркові ліси та типова савана. Під час зимової посухи дерева скидають листя. На Малабарському березі і Західних Гатах ростуть вологі тропічні ліси. До пд.-сх. частини Індостану прилягає острів Шрі-Ланка. Це продовження півдня Індостану. В центрі гори (20%) оточені низовинами. Висоти у горах до 2100м. на пд.-зх. екваторіальний клімат, решта – субекваторіальний. Температурний режим більш-менш стабільний протягом року +26+30. На пд.-зх. опади 4000-5000мм. Вологі екваторіальні ліси. На решті території – савани з опадами до 1900мм. 20) Індокитай має почленовану берегову лінію, складну структуру і різноманітний рельєф. Пн. доходить майже до пн. тропіка. На пн. кристалічний масив оточений мезозойськими складчастими спорудами. Є також палеогенові і неогенові структури. У неогені і антропогені Індокитай зазнав підняття. Для Індокитаю характерне меридіальне простягання хребтів між якими на пн. розташовані нагір’я, а на пд. алювіальні низовини. На зх. півострова система Аранальських гір які продовжуються на Андаманські о-ви. Східніше алювіальна низовина ріки Іраваді. На пн. Шанське нагір’я висотою 2000-2500м. Вздовж сх. узбережжя тягнеться Аннамський хребет висотою 2000м. На зх. від нього - низовини (Камбоджійська, Меннамська). На більшій частині переважає клімат екваторіальних мусонів, лише пд. Малакки має екваторіальний. На пн. частину вторгаються холодні материкові маси. Південніше 15град. t-ри перевищують +21. На пд. t-ри більше +28+29. Опади на зх. до 3000мм, на сх. 1500-2000мм. У внутрішніх низовинах і нагір’ях менше 1000мм. Ріки Індокитаю численні, мусонного режиму. Беруть витоки в Гімалаях і Східнотібетських горах. Індокитай дуже багатий на флору. 50% - ліси. На узбережжях – мангрова рослинність. На рівнинах і гірських схилах до 750м. – багатоярусні вологі тропічні ліси, вічнозелені (червоне дерево, бамбуки, пальми). Пн. і внутрішні райони з листопадними лісами. Зустрічаються савани. В середньогірних місцевостях породи субтропічних і помірних поясів ( дуб, каштан, магнолія, лавр). Вище – хвойні дерева, ще вище – соснові види. 21)Малайський архіпелаг і Філіппінські о-ви. Виділяють 2 фізико-географічні області. а) Малайський архіпелаг – це область з найбільшим у світі скупченням о-вів до яких належать: Великі Зондські ( Суматра, Ява, Калімантан, Сулавесі), Малі Зондські (Балі, Флорес, Тімор, Сумбава), Молуккські о-ви і острів Серра. Площа 2 млн. км. кв. Розміщена між 6 град. пн. і 10 град. пд. широти. Тут сходяться два геосинклінальні пояси: Альпійсько-Гімалайський і Тихоокеанський. Інтенсивна вулканічна діяльність, висока сейсмічність. О-ви материкового походження, роз’єднані глибоководними океанічними западинами. Багато о-вів вулканічного і коралового походження. Рельєф переважно гірський. Найбільші о-ви Суматра ( 435 тис. км. кв.). Зх. гірський, сх. низовинний. О. Ява ( 136 вулканів, 28 діючих). Між Суматрою і Явою є вулкан Кракатау. О. Сулавесі лопатевого вигляду (тому що тут сходяться 2 геосинклінальні області). О. Калімантан (734 тис. км. кв.). Клімат екваторіальний, морський. Висока вологість (до 80%) і стабільні протягом року t-ри +25+27. Опади 2000-3000мм. найбільше опадів на зх., місцями майже до 7000мм. Річкова мережа дуже розвинена. Рослинність надзвичайно багата. Велика кількість видів, особливо ендемічних. Переважають вологі екваторіальні ліси. Вздовж берегів мангрова рослинність. Внизу вологі тропічні ліси (до1500м); вище субтропічна і помірна рослинність, вічнозелена(з1500до 3000м.); з 3000м – низькорослий ліс і чагарники. б) Філіппінські о-ви. Понад 1700 о-вів. Найбільші: Лусон, Мінданао. Площа 300 тис. км. кв. Неогенова геосинкліналь із горизонтальним і вертикальним розчленуванням. 75% - гори. На Лусоні до 2000м. Є багато вулканів. Часті землетруси. Взимку панують вологі тропічні пасати, влітку екваторіальні маси. Протягом року волога погода 2000-4000мм. Стабільні t-ри +25+27. Але часті тайфуни. Збереглось багато лісів (70%). Вздовж узбережжя мангрові зарості. Вище – пальмові гаї. Ще вище – вологі тропічні ліси. Понад 1000м. – широколистяні і хвойні. Вище 1200м - зарості чагарників.