- •31. Дайте загальну характеристику хімічної промисловості України
- •32. Що відноситься до мінеральних добрив і який вплив вони здійснюють на рослини?
- •33 Приведіть класифікацію мінеральним добривам
- •34. Дайте характеристику фосфатним добривам, а також поясніть технологічну сутність процесів виробництва фосфатних добрив.
- •35. Зробіть технологічну систему виробництва суперфосфату безперервним способом та дайте до неї характеристику.
- •36. Поясніть суть технологічних процесі виробництва азотних добрив.
- •37. Назвіть де використовується сірчата кислота і опишіть властивості цієї кислоти.
- •38. Зобразіть технологічну схему вирбництва сірчаної кислоти і дайте до неї пояснення
- •39. Які ви знаєте особливі способи і методи переробки нафти у нафтопродукти
- •40.Що представляє собою процес дистиляції нафти і яке обладнання при цьому використовуєьбся?
38. Зобразіть технологічну схему вирбництва сірчаної кислоти і дайте до неї пояснення
Виробництво сірчаної кислоти з серусодержащего сировини включає декілька хімічних процесів, в яких відбувається зміна ступеня окислення сировини і проміжних продуктів. Це може бути представлено у вигляді такої схеми:
де I - стадія отримання пічного газу (оксиду сірки (IV)),
II - стадія каталітичного окислення оксиду сірки (IV) до оксиду сірки (VI) та абсорбції його (переробка в сірчану кислоту).
У реальному виробництві до цих хімічних процесів додаються процеси підготовки сировини, очищення пічного газу та інші механічні та фізико-хімічні операції. У загальному випадку виробництво сірчаної кислоти може бути виражене в наступному вигляді:
Сировин------ підготовка сировини -------- спалювання (випалення) сировини--------
очищення пічного газу --------------- контактування абсорбція ------------
контактировавшего газу-------------- Сірчана кислота .
Конкретна технологічна схема виробництва залежить від виду сировини, особливостей каталітичного окислення оксиду сірки (IV), наявності або відсутності стадії абсорбції оксиду сірки (VI).
У залежності від того, як здійснюється процес окислення SО 2 у SО 3, розрізняють два основні методи отримання сірчаної кислоти.
У контактному методі отримання сірчаної кислоти процес окислення SО 2 у SО 3 проводять на твердих каталізаторах.
Триоксид сірки переводять в сірчану кислоту на останній стадії процесу - абсорбції триоксид сірки, яку спрощено можна представити рівнянням реакції:
SО 3 + Н 2 О Н 2 SО 4
При проведенні процесу по нітрозному (баштові) методу в якості переносника кисню використовують оксиди азоту.
Окислення діоксиду сірки здійснюється в рідкій фазі і кінцевим продуктом є сірчана кислота:
SО 3 + N 2 О 3 + Н 2 О Н 2 SО 4 + 2NО
В даний час в промисловості в основному застосовують контактний метод отримання сірчаної кислоти, що дозволяє використовувати апарати з більшою інтенсивністю.
Розглянемо процес отримання сірчаної кислоти контактним методом з двох видів сировини: сірчаного (залізного) колчедану і сірки.
1) Хімічна схема отримання сірчаної кислоти з колчедану включає три послідовні стадії:
- Окислення дисульфіду заліза піритової концентрату киснем повітря:
4FеS 2 + 11О 2 = 2Fе 2 S 3 + 8SО 2,
- Каталітичне окислення оксиду сірки (IV) надлишком кисню пічного газу:
2SО 2 + О 2 2SО 3
- Абсорбція оксиду сірки (VI) з утворенням сірчаної кислоти:
SО 3 + Н 2 О Н 2 SО 4
39. Які ви знаєте особливі способи і методи переробки нафти у нафтопродукти
Основні нафтопродукти
На НПЗ із нафти виробляють:
індивідуальні парафінові, олефинові й ароматичні сполуки, котрі є сировиною органічного синтезу;
пальні і мастильні матеріали;
моторні палива (авіаційні, автомобільні бензини, керосин, лігроїн),
дизельне паливо;
тверді і напіврідкі суміші парафинів (парафін, вазелін);
бітуми,електродний кокс, розчинники;
мастила.
Розрізняють первинні і вторинні методи переробки нафти.
Первинні (фізичні) методи засновані на різних температурних інтервалах кипіння окремих фракцій
нафти - це прямий відгін нафти.
У промислових умовах перегонка нафти здійснюється одноразовим випаром з подальшою ректифікацією, при якій відбирають наступні світлі фракції: бензинову (до 180 °С), гасову (120-315 °С), дизельну чи гасо-газойлеву (180-350 °С) і різні проміжні відгони. Світлі фракції за допомогою наступного очищення, змішання, а іноді і після вторинного перегону перетворюються в продукти прямого гону нафти.
До світлих товарних нафтопродуктів прямого перегону відносять бензин (автомобільний і авіаційний), розчинник у лакофарбовому виробництві, що заміняє скипидар, ("уайт-спірит"), розчинник для гумової промисловості, екстракційний, петролейний ефір, лігроїн (приладовий), гас (освітлювальний, для технічних цілей). Мазут переробляється перегоном під вакуумом для одержання масляних фракцій.
Дистиляційні олії (авіаційні, автомобільні, дизельні, індустріальні і білі), що утворюються після перегону мазуту, відбираються за в'язкістю, а не за температурою кипіння і густиною.
Залишок після перегону мазуту (вище 500 °С) називається гудроном, чи напівгудроном у залежності від в'язкості. Використовуються вони для готування високов'язких мастил, будівельних і дорожніх нафтових бітумів. "Залишковими оліями" називають продукти, що одержують з гудронів екстракцією органічними розчинниками
Вторинні (хімічні) методи засновані на повному перетворенні нафтової сировини під дією
підвищеної температури і тиску, а також застосування каталізаторів; це різні види крекінгу
іриформінгу нафти.
Усі методи засновані на високотемпературних ендотермічних процесах і реакціях, тобто для їхнього
здійснення необхідне підведення тепла ззовні.
Термічні процеси переробки У залежності від умов і призначення поділяються на:
термічний крекінг;піролиз; коксування.
Деструктивна перегонка нафти (крекінг) (вторинні або хімічні методи переробки)
У результаті первинної переробки нафти з неї виділяють у виді окремі фракції речовини, щовходять
у її склад. Використання деструктивних методів дозволяє одержувати нові речовини, що є
товарними продуктами, необхідними для різних галузей народного господарства.
Процеси крекінгу поділяються на:
1) термічні - процеси розщеплення вуглеводнів під дією високих температур і тиску;
2) термокаталитичні - процеси, які протікають під впливом температури в присутності каталізаторів.
Основні, продукти термічного крекінгу:
1) вуглеводневий газ (етан, пропан, етилен, пропилен), служить сировиною для органічного синтезу;
2) крекінг-бензин, характеризується низьким октановим числом;
3) гасо-газойлева фракція, використовується як дизельне паливо;
4) термогазойль, використовується для виробництва технічного вуглецю;
5) крекінг-залишок (казанове паливо), його якість краще, ніж якість прямогонного мазуту (більш висока теплота згоряння, більш низькі температура замерзання і в'язкість).
Піролиз
Основне призначення процесу піролізу вуглеводневої сировини - одержання нижчих алкенів. Процес ведуть при 700-1000 °С під тиском, близьким до атмосферного.
Гідрогенізаційний крекінг (деструктивна гідрогенізація) дозволяє одержувати значну кількість легких продуктів при використанні як сировини важких нафтових дистилятів, важких нафт, нафтових залишків-малоцінних мазутів. При цьому процесі одержують бензин, дизельне і котлове паливо. Процес протікає в одну чи в дві стадії (у випадку важкої сировини).
