5.Методика проведення практичного заняття
5.1. Підготовчий етап
Сформулювати тему та її значення для професійної діяльності лікаря певного фаху, щоб сформувати мотивацію для цілеспрямованої навчальної діяльності. Ознайомити студентів з навчальними цілями та планом заняття.
Провести контроль початкового рівня підготовки за допомогою тестів, ситуаційних задач (орієнтовний перелік тестів – додаток 1). З урахуванням рівня підготовки перейти до наступного етапу.
5.2. Основний етап
Цей етап передбачає проведення кожним студентом запланованих досліджень, визначення результатів, їх оцінка, запис протоколу досліджень за встановленою формою (користуватись посібником).На першій половині заняття проводиться дослідження функцій зорової сенсорної системи, а на другій – слухової сенсорної системи, або навпаки. Аналіз результатів дослідження здійснювати безпосередньо після кожного дослідження.
Дослідження основних зорових функцій.
Дослідження краще розпочинати з визначення гостроти зору, або бінокулярного зору, бо при аналізі результатів дослідження слід звернути увагу студентів на фокусування зображення на сітківку ока та механізми формування рецепторного потенціалу у паличках або колбочках.
У паличках зоровий пігмент родопсин розташований у їх зовнішньому сегменті у мембрані дисків, у його складі є білок скотопсин і альдегід вітаміну А –ретиналь. Коли світло падає на сітківку ретиналь родопсину переходить із форми 11 цис-ретиналь у повний транс-ретиналь, який через серію проміжних речовин перетворюється на метародопсин ІІ, який активує на мембрані дисків G-білок, що має назву трансдуцин, який в свою чергу активую фермент фосфодіестеразу. Фосфодіестераза каталізує перетворення цГМФ до 5-ГМФ, а концентрація цГМФ зменшується, що призводить до закривання воріт натрієвих кналів, наслідком чого є виникнення гіперполяризації у фоторецепторах.
Гіперполяризація мембрани фоторецептора призводить до зменшення виділення гальмівного медіатора, завдяки чому виникає деполяризація біполярних клітин сітківки, які передають інформацію на гангліонарні клітини, аксони яких утворюють зоровий нерв, в якому генеруються ПД.
Світло у фоторецепторах викликає каскад реакцій, що знижують концентрацію внутріклітинного цГМФ і закриття натрієвих каналів, зменшує вміст у фоторецепторі не тільки Na+, але і Ca2+. В результаті пониження концентрації Ca2+ активується фермент гуанилатциклаза, що призводить до синтезу цГМФ, і в клітині збільшується вміст цГМФ. Це приводить до гальмування функцій активованою світлом фосфодиестерази. Обидва цих процеси сприяють підвищенню вмісту цГМФ і гальмуванню активності фосфодиестерази, що повертає фоторецептор до початкового стану відкриття натрієвих каналів.
У сітківці на 100 млн. паличок і 3 млн. колбочок доводиться близько 1,6 млн. гангліозних клітин. В середньому на одну гангліозну клітку конвергує 60 паличок і 2 колбочки. Існують великі відмінності між периферичними і центральними відділами сітківки в кількості паличок і колбочок, конвергуючих на гангліозні нейрони.
В області центральної ямки залишаються тільки колбочки (близько 35000), і кількість волокон зорового нерва, що виходять з цієї області, дорівнює кількості колбочок. Це створює високий ступінь гостроти зору в центральній ямці в порівнянні з щодо слабкою гостротою зору на периферії сітківки.
Нейрони сітківки синтезують L-глутамінову кислоту, гліцин, ГАМК, ацетилхолін. Деякі нейрони містять, його аналоги (індоламіни) і нейропептиди. Палички і колбочки в синапсах з біполярними клітками секретують глутамат. Різні амакринні клітини виділяють, гліцин, дофамін, ацетілхолін і індоламін, завдяки чому можливе збудження і гальмуанния, що забезпечує обробку інформації.
Запропонувати студентам намалювати схему зорових шляхів та проаналізувати рівні обробки інформації.
.
Зорові шляхи (А) і центри кори (Б). Літерами показано місце пошкодження зорових шляхів і зміни поля зору.
У колонках зорової кори є нейрони, виконуючі абсолютно певні функції (наприклад, аналіз контрасту, меж і напрямів ліній зорового образу й ін.).
У основі детекторної функції нейронів лежить, перш за все, аналіз контрасту зорового образу. Спочатку виявляються межі, ступінь і градієнт контрасту, після чого інші нейрони деталізують зоровий образ об'єкту. Розташовані в зовнішніх шарах зорової кори нейрони є детекторами ліній, певної довжини, кутів і інших форм зорових образів. Деякі групи нейронів визначають межі ліній і їх напрям (детектори орієнтацій). Це прості клітини. Інші клітини визначають напрям ліній при їх вертикальному або бічному зсуві (комплексні клітини).
При дослідженні кольорового зору слід проаналізувати механізми сприйняття кольору.
Сприйняття кольору - це функція колбочок. Існує три типи колбочок, кожний з яких містить тільки один з трьох різних зорових пігментів (червоний, зелений і синій).
Трихромазія - можливість розрізняти будь-які кольори, визначається присутністю в сітківці всіх трьох зорових пігментів (для червоного, зеленого і синього - первинні кольори). Ці основи теорії кольорового зору запропонував Томас Юнг у 1802р. і розвинув Г.Гельмгольц.
Діхромазія (колірна сліпота, або дальтонізм) — дефекти колірного сприйняття (переважно у чоловіків; наприклад, в Європі різні спадкові дефекти у чоловіків складають 8% загальній популяції) по одному з первинних кольорів. Діхромазію підрозділяють на протанопію, дейтанопію і тританопію (від грецького - перший, другий і третій (є на увазі порядкові номери первинних кольорів: відповідно червоний, зелений, синій).
Повна колірна сліпота- ахромазія зустрічається украй рідко. При ахромазії вражається весь колбочковий апарат, і людина бачить всі предмети в різних відтінках сірого.
Формування гіперполяризаційного рецепторного потенціалу у колбочках при дії певного виду світлового спектру здійснюється так само, як і у паличках.
Таким чином, комплексне дослідження зорових функцій дозволяє оцінити стан зорової системи.
Дослідження слухової сенсорної системи.
Дослідження ролі допоміжних структур у дослідах Вебера і Рінне дозволяє студентам оцінити стан допоміжних структур слухової сенсорної системи. Після цього студентам пропонується пояснити механізми активації слухових рецепторів Кортиєва органа