3.3. Вдосконалення споживчого кредитування в Україні

Ситуація із споживчим кредитуванням в Україні потребує реформування. Деякі з уроків щодо споживчого кредитування, отриманих під час фінансової кризи, так і не були засвоєні, а отже і не було ухвалено і запроваджено відповідних нормативних та регуляторних актів. Одним з головних джерел проблеми – як і до кризи – залишається незадовільний рівень фінансової обізнаності споживачів та відсутність належного розкриття інформації та захисту прав споживачів.

Однак, як показує аналіз поточної практики, стандартний для України рефрен «потрібен новий закон», в цьому випадку не є дієвим рішенням. В Україні далеко не повністю використовуються норми чинної редакції Закону «Про захист прав споживачів», який насправді надає споживачам досить широкі можливості для самостійного обстоювання своїх прав та інтересів. Не вистачає лише двох компонентів: підзаконних актів та обізнаності споживачів із своїми законними правами.

Доречними будуть кілька першочергових заходів:

1) Розробка та ухвалення Держфінпослуг нормативно-правового акту щодо імплементації чинних вимог Закону, що забезпечить рівні правила гри на ринку фінансових послуг та ліквідацію так званого регуляторного арбітражу, що має місце сьогодні. Це забезпечить повернення до справедливої конкуренції, і усі надавачі послуг із кредитування населення будуть зобов’язані дотримуватися однакових вимог щодо розкриття інформації та поведінки на ринку.

2) Запровадити загально-просвітницьку кампанію для ознайомлення пересічних українців із їх правами в рамках відносин, що виникають із постачальниками фінансових послуг, а також шляхами реалізації та забезпечення таких прав. В рамках реалізації цього заходу можливо потрібно буде визначити спеціальні підрозділи у кількох державних установах, на які будуть покладені функції обробки скарг споживачів фінансових послуг.

3) Внести зміни та доповнення до чинної редакції Постанови НБУ щодо правил надання інформації про умови кредитування та реальну вартість кредиту з метою унеможливлення використання банками різноманітних надуманих причин для уникнення обов’язкового розкриття інформації.

Крім самої вартості кредитів, значною проблемою споживчого кредитування в Україні є асиметрія переговорних можливостей кредиторів і позичальників щодо умов кредитування. До числа негайних заходів щодо подолання цієї проблеми відноситься запровадження уніфікованої, або стандартизованої редакції текстів угод найбільш поширених типів кредитів – іпотечного кредиту, кредиту на придбання автотранспорту або кредиту на споживчі потреби. Шаблони таких типових договорів можуть бути розроблені професійними юристами, а їх застосування – передбачене в рамках законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг. В такому разі фінансовим установам дозволено було б вносити до затвердженого тексту угоди лише реквізити позичальника та деякі інші деталі конкретної позики, однак жодні інші зміни змістовної частини правочину не допускалися б. Це допомогло б мінімізувати найбільш очевидні порушення принципів цивілізованої практики кредитування, забезпечивши захист споживачів не через їх освіту (що залишається найкращим, але дорогим і надто тривалим заходом), а за допомогою адміністративних і юридичних заходів.

Крім цього, регуляторам доцільно розпочати застосовувати серйозні заходи впливу до тих установ, що порушують вимоги щодо захисту прав споживачів фінансових послуг. Такі кроки продемонстрували б ринку, що захист споживачів – це не просто теоретичне поняття, а це невідступна вимога ведення бізнесу, яку слід сприймати серйозно всім учасникам ринку[14].