- •Типологія – теорія про типи тих чи інших явищ.
- •Існують такі підходи до вивчення держави: - теологічний підхід (держава створена Богом, а у священних книгах встановлена ідеальна модель
- •Функції держави – осн. Напрями діяльності держави, у яких відображаються та конкретизуються її завдання і мета, виявляється її сутність, зміст та
- •Існує 2 форми державного устрою: унітарна (або проста) та федеративна (складна)
- •1)Демократичний режим. Риси: наявність легальної опозиції, політ. Плюралізм, децентралізація влади, свобода особи в економ. Сфері, та ін.
- •Розподіл влади – принцип конституціоналізму згідно з яким єдина держ. Влада поділяється на відносно-незалежні та різні за функціями гілки
- •Суспільство – взаємодія моделей, що пов’язані між собою інтересами у сфері виробництва, обігу, споживання життєвих благ, та встановлюють
- •Ознаки держави, що відрізняють її від громадських об’єднань: держава – це організація всього населення, а громадське об’єднання – частина;
- •Громадянське сусп. – сфера вільної активності, в якій діють індивіди, що переслідують приватні цілі й інтереси. Структура суспільства — це
- •Соціальне партнерство — така система відносин між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, при якій визнаються
- •Демокра́тія — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою
- •Держава і право - найважливіші фактори суспільної еволюції,неодмінні супутники сучасного суспільства. Діяльність держави, прийняття та
- •Правова держава - це демократична держава, де забезпечується панування права, верховенство закону, рівність усіх перед законом і
- •Правовий статус людини - юридично закріплене становище людини в суспільстві, відповідно до якого фізична особа як суб'єкт права вступає у
- •Покоління прав людини — це класифікація прав людини, відповідно до їх історичного розвитку. Традиційно, їх прийнято ділити на три, але все
- •Гарантії прав і свобод людини та громадянина - це система конкретних засобів, завдяки яким стає реальним ефективна реалізація громадянами
- •Праворозуміння - це інтелектуальний процес осмислення права, певне його бачення, виражене в конкретних концепціях про його сутність,форми
- •Існує багато визначень поняття право: - право - система норм і принципів, встановлених або визнаних державою як регулятори суспільних
- •Сутність права — внутрішній зміст права як регулятора суспільних відносиПоняттям права охоплюються два аспекти, які виражають його сутність:
- •Функції права – це основні напрямки його впливу на суспільні відносини. Вони поділяються на: - ідеологічно-виховну – право формує у людини певний
- •Об'єктивне право — це система загальнообов'язкових норм, що мають формальний вираз, встановлюються та гарантуються державою з метою
- •Правові аксіоми - закріплені в нормах права самоочевидні істини, які не потребують доказів і слугують підставою для доказів інших правових положень
- •Нормативно-правовий акт — це офіційний акт-документ компетентних суб'єктів правотворчості, який містить норми права, що забезпечуються державою.
- •Норма права - це загальнообов'язкове правило поведінки, сформоване в суспільстві відповідно до визнаної в ньому справедливої міри свободи і рівності
- •Право і мораль — це засоби соціального нормативного регулювання, що взаємно доповнюють один одного, вони мають спільні риси, а саме: 1) є
- •Єдність права і звичаю полягає в тому, що: по-перше, вони є різновидами соціальних норм, які створюють в сукупності цілісну систему нормативного
- •Спільні риси релігії і права: як нормативні регулятори, право і релігія виникають в результаті розпаду первісних мононорм; є нормативними, переважно
- •Корпоративні норми — це правила поведінки, по яких живуть і діють різні громадські організації, рухи, об'єднання, асоціації, фундації, центри, союзи і
- •Право і політика традиційно розглядаються як явища тісно взаємозв'язані і взаємообумовлені. Достатньо сказати, що переважаюча частина всієї
- •Норма права - це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене чи санкціоноване державою з метою регулювання суспільних
- •Класифікація норм права — це їх поділ на окремі види за певними суттєвими ознаками, які визначають специфічну роль кожного із різновидів норм у
- •Норми права закріплюються у статтях нормативно-правових актів. Формулюючи тексти статей, законодавець використовує різні способи викладення
- •Система права — це об'єктивно обумовлена будова права, що виражає внутрішню узгодженість і єдність юридичних норм і одночасно їх поділ на
- •В основі поділу права на галузі та інститути лежать два критерії: 1) предмет правового регулювання; 2) метод правового регулювання. Вони і виступають
- •Інститу́т пра́ва — система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють певну групу (вид) однорідних
- •Матеріальне право - сукуп. Норм, яка безпосередньо регулює сусп. Відносини. Процесуальне право – сукуп. Норм, яка регулює діяльність із реалізації
- •"Джерело права" і "форма права" взаємопов'язані, але не тотожні поняття. Джерело права розкриває витоки формування права, причини і закономірності
- •Правовий звичай – санкціоноване державою правило поведінки, що склалося історично, у результаті багаторазового повторення людьми певних дій.
- •Релігійно-правовий текст - акт-документ, який містить церковний канон або іншу релігійну норму, що переплетена з нормами моралі і права,
- •Закон у широкому розумінні – це встановлені державою загальнообов’язкові правила. У власне юридичному значенні закон – це нормативно-правовий
- •Правоутворення — це відносно тривалий процес формування юридичних норм, що починається з визнання державою певних суспільних відносин,
Існує 2 форми державного устрою: унітарна (або проста) та федеративна (складна)
_ унітарна держава – проста єдина держава, частинами якої є адмін.-територіальні одиниці, що немають суверенних прав. Риси: єдине громадянство, одна система законодавства, єдиний центр державної влади, єдина судова система, тощо. _федерація – складний держ. устрій, для якого характерна наявність у складі держав інших державних утворень. Ці держ. утворення носять назву суб’єкти федерації.(США, канада.) Риси: двоканальна система податків, дворівнева система органів держ. влади, дві системи законодавства (загальнофедеративна та суб’єктів), тощо. _конфедерація – тимчасовий союз суверенних держав, які об’єдналися для певних цілей і спільно здійснюють низку напрямків держ. діяльності, при збереженні в інших питаннях повної самостійності. Особливості конфедерації: носить добровільний характер, суверенітет належить кожній з держав, відсутність єдиного громадянства і єдиної території, збереження за державами суверенітету в повному обсязі, тощо.
1)Демократичний режим. Риси: наявність легальної опозиції, політ. Плюралізм, децентралізація влади, свобода особи в економ. Сфері, та ін.
Держава демократичної спрямованості характеризується визнанням рівності і свободи всіх людей. Ліберально-демократичний режим характеризується плюралізмом у всіх сферах сусп. життя. В економ. сфері припускає багатопартійність, в духовній сфері різноманітність думок, переконань, поглядів. 2) Антидемократичний режим, він поділяється на _тоталітарний та _авторитарний. Тоталітарний. Риси: монополія на інформацію, злиття державного та партійного апарату,жорстка централізація влади, скасування МС, придушення людської індивідуальності. Він має 3 різновиди: (комунізм, фашизм, релігійний тоталітаризм). Авторитарний режим. Для нього характерно: примушення і насильство; в політ. життю допускається багатопартійність, але опозиційні партії забороняються; влада еліти необмежена законом; народ усунений від управління державою тощо.
Механізм держави - цілісна ієрархічна система держ. органів, що здійснюють держ. владу, а також установ, підприємств за допомогою яких
виконується завдання і функції держави. Структура: -держ. апарат (це осн. ланка); - держ. установи та підприємства; - держ. службовці; - організаційні засоби і фінансові кошти (щоб забезпечити діяльність механізму держави). Принципи: принцип розподілу влади; принцип власності; принцип гуманізму ( людина має пріорітет перед всім); принцип законності; принцип демократизму у формуванні та діяльності механізму держави; принцип високого професіоналізму та компетентності держ. органів. Механізм держави виступає осн.суб’єктом у здійсненні держ. влади.
Держ. влада – публ.-політичні відносини між міждержавним апаратом і підвладними йому індивідами. Властивості: 1) легальність – характеризує
правомірність існування влади з формально юрид.сторони. Вона встановлюється на основі Конституції та інших норм.-правових актів. 2) законність влади – встановлюється і передається відповідно до процедур конституції, за безпосередньої участі народу користується підтримкою населення і діє в рамках визначених законом. 3) легітимність – визнання влади населенням, схвалення її як справедливого і політичного явища. До традиційних методів здійснення держ. влади належать переконання та примус. 1) Переконання – метод активного впливу на волю та свідомість людини ідейно-етичними засобами, для формування у неї поглядів і уявлень заснованих на глибокому розумінні сутності держ. влади, її цілей та функцій. Види: - заохочення (створення умов за яких певна діяльність стає вигідною для суб’єкта, який її здійснює; -рекомендації (пропозиція здійснити дії, виконання яких дозволить домогтися соц. значущих цілей. 2) Держ. примус – психологічний, матеріальний або фізичний вплив держ. органів та посадовців держави на особу, з метою примусити її діяти на користь держави. Він є правовий і неправовий. Неправовий примус має місце в державах з антидемократичним режимом і він характеризується тим, що ставить особу в ніким і нічим незахищене становище. Правовий - примус, вид і міра якого визначені правовими нормами і застосовується в законних формах. Також існує наступна класифікація методів: централізованийй метод – влада встановлює єдині правила для всієї своєї території , недопускаючи самостійності адресатів своїх владних повноважень; децентралізований метод – здійснення влади відбувається на основі визнання ідей самоврядування, певної самостійності, держава не втручається в усі сфери сусп. життя. В діяльності сучасних держав ці 2 методи поєднуються.