29. Сутність права — внутрішній зміст права як регулятора суспільних відносиПоняттям права охоплюються два аспекти, які виражають його сутність:

— цілісно-нормативний; — регулятивний, який виражається в єдності загальносоціальних і вузькокласових інтересів через формальне закріплення міри свободи, рівності та справедливості. Якщо з цілісно-нормативної точки зору право є мірою свободи, рівності та справедливості (правомірним порядком), то з регулятивної точки зору — спрямовано на впорядкування суспільних відносин (динамічний, регулятивний аспект). Цінність права - це його здатність бути метою і засобом задоволення науково обґрунтованих, соціально справедливих загальнолюдських потреб та інтересів громадян і їх об'єднань, бути комунікативним і погоджувальним соціальним інструментом. Основні аспекти цінності права: Власна цінність права - пов'язана з його сутністю і полягає в тому, що у праві виявляється справедлива міра свободи і рівності.; Інструментальна (службова) цінність права - виражається в його зовнішніх властивостях (нормативності, системності, формальній визначеності, загальній обов'язковості та ін.) як регулятора суспільних відносин, інструменту для вирішення різних завдань, зокрема для забезпечення функціонування соціальних інститутів та інших соціальних благ. Історико-культурна цінність права - виявляється у його можливостях бути охоронителем культурних надбань різних поколінь людства, скарбницею правових принципів і норм, що вироблялися у процесі боротьби народів за свободу, демократію, права людини, її гідність, ставали спадкоємними та втілювалися у життя.

30. Функції права – це основні напрямки його впливу на суспільні відносини. Вони поділяються на: - ідеологічно-виховну – право формує у людини певний

світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки; - регулятивна спрямована на врегулювання суспільних відносин способом закріплення бажаної поведінки в тих чи інших галузях чи інститутах права; - охоронна функція – спрямована на охорону відповідної системи суспільних відносин, на забезпечення їхньої недоторканності з боку правопорушників, на недопущення правопорушень; - примусова функція – виховання громадян. Принципи права – це закріплені у вихідні нормативно-керівні положення, що характеризують його зміст, основи, зазначені в ньому закономірності суспільного життя. Визнаються наступні принципи: 1) Принцип гуманізму – домінування у формування функціонуванні правової системи невід’ємних прав і свобод людини.; 2) Принцип рівності громадян перед законом – всі громадяни рівні незалежно від національної, статевої, релігійної й іншої належності; 3) Принцип демократизму – право законодавства адекватно відображать волю народу.; Принцип законності – здійснення всіх правових форм діяльності держави, функціонування громадянського суспільства, громадян на основі і у відповідності з нормами права, природними правами і обов’язками людини; 5) Принцип взаємної відповідальності держави і особи – не тільки особа відповідальна перед державою, але й держава перед особою.

31. Об'єктивне право — це система загальнообов'язкових норм, що мають формальний вираз, встановлюються та гарантуються державою з метою

впорядкування суспільних відносин. Об'єктивність права визначається тим, що воно: — не залежить від волі та свідомості суб'єкта права; — не належить йому. Формою виразу об'єктивного права є законодавство; правові звичаї; юридичні прецеденти; нормативні договори певної держави. Суб'єктивне право — це міра юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної особи. Суб'єктивний характер права виявляється у тому, що воно: — залежить від волі суб'єкта; — реалізується залежно від його бажання та належить йому. Формою виразу суб'єктивного права є право, що визначає міру свободи певного суб'єкта шляхом конкретизації його можливої поведінки. Категорії об'єктивного та суб'єктивного права характеризуються: — спільними рисами; — відмінностями; — взаємодією. Спільні риси: 1. Об'єктивне та суб'єктивне право мають юридичний характер; 2. Вони є засобами регулювання суспільних відносин; 3. Вони встановлюються державою; 4. Мають документальну форму закріплення; 5. Охороняються державою; 6. Мають визначений зміст та нормативний характер; 7. Мають юридичну силу, тобто породжують правові наслідки. Взаємодія об'єктивного та суб'єктивного права виявляється через два напрями: — об'єктивне право є мірою реалізації можливостей, наданих правом суб'єктам; — суб'єктивне право — це засіб (спосіб) реалізації об'єктивного права шляхом його конкретизації.