12. Читання і письмо – основні складові навчання грамоти

Навчання грамоти передбачає формування в учнів елементарних навичок читання і письма. Для шестирічних першокласників цей процес триває протягом цілого навчального року, що пов’язано з їхніми психологічними, фізичними й фізіологічними особливостями.

Читання і письмо є видами мовленнєвої діяльності людини, тому й навички читання і письма також належать до мовленнєвих. Важливо, щоб їх формування було для шестирічних учнів якомога природнішим процесом, який хоча б у загальних рисах був подібним до оволодіння дітьми в ранньому віці усним рідним мовленням. Цьому значною мірою сприятиме мотивація всіх видів навчальної діяльності дітей у процесі оволодіння грамотою. Першокласник має переконатися, що в його віці вже не обійтися без уміння читати й писати.

Початкова навичка читання має формуватися в постійному взаємозв’язку зі спостереженнями за явищами живого мовлення і з такими видами мовленнєвої діяльності, як аудіювання, говоріння і письмо. Основними мовними одиницями, якими дитина оперує на цьому етапі навчання, є звуки мовлення і букви, слова, речення, текст.

Відомо, що українське письмо є звуко-буквеним. Тому засвоєння початкових навичок читання й письма полягає в умінні перекодовувати букви в позначувані ними звуки і, навпаки, перекодовувати звуки мовлення в букви. Ці процеси протікають успішніше, якщо вони взаємопов’язані. Тому оволодіння першокласниками читанням і письмом здійснюються не роздільно, а паралельно.

Учитель має пам’ятати, що навіть елементарні навички читання й письма не можуть бути вироблені без багаторазового повторення одних і тих самих навчальних дій. З огляду на це він усілякими засобами має вносити певні варіації в постановку тих чи інших навчальних завдань з метою запобігання психічному і фізичному перевантаженню дітей, підтриманню їхнього загального інтересу. Велику роль у цьому відіграють також ігрові ситуації.

13. Засвоєння звукової системи української мови у взаємозв’язку з графічною

Практичне засвоєння учнями фонетичної і графічної систем української літературної мови, усвідомлення ними існуючих взаємозв’язків між звуками і буквами становить лінгвістичну основу методики навчання грамоти. Первинні уявлення про звуки і букви учні одержують з опорою на їх істотні ознаки: звуки ми чуємо, вимовляємо, а букви пишемо, «друкуємо». Тому неправильними є словосполучення «голосні букви», «приголосні букви»

Здійснюючи процес навчання грамоти, учителі повинні враховувати такі особливості української фонетики і графіки:

1. В українській мові є 6 голосних звуків, які на письмі можуть позначатися 10 буквами. Букви я, ю, є, ї на початку слова і складу, після апострофа позначають сполучення звука [й] з відповідними голосними. Однією з особливостей української графіки є передача на письмі відповідними буквами звукосполучення [йо] — йо. Зорове сприйняття літери й у цьому буквосполученні сприяє тому, що учні добре чують і відповідний звук. Зіставлення на слух звукосполучення [йо] з іншими — [йа], [йу], [йе], [йі] може слугувати одним із методичних прийомів ознайомлення зі звуковим значенням літер я, ю, є, ї. Букви я, ю, є, крім того, можуть виконувати й іншу роль — позначати голосні звуки [а], [у], [е] після м’яких приголосних.

2. Приголосні звуки діляться на тверді і м’які. М’якість приголосних звуків в українській мові позначається буквами ь, я, ю, є, і. У кінці слів м’якість приголосних звуків завжди позначається м'яким знаком.

3. В основі української графіки лежить складовий принцип, за яким звукове значення букв, які позначають приголосні, може бути виявлене тільки в складі, оскільки воно залежить від наступної букви голосного звука. Необхідно формувати в першокласників уже на початку букварного періоду складове читання, щоб не було побуквеного прочитування слів.

4. За дзвінкістю/глухістю більшість приголосних звуків української мови

утворюють пари. Частина приголосних звуків є дзвінкими непарними (сонорні), до них належать. Слід мати на увазі, що в українській мові, на відміну від російської, звуки [в]

і [ф], [в' ] і [ф' ] не утворюють пар за дзвінкістю/глухістю.

5. Буква щ (ща) в українській мові позначає не окремий звук, а сполучення звуків [шч].

6. Букви в українській графіці використовуються в чотирьох варіантах: друковані, рукописні, великі й малі. Великі букви в період навчання грамоти учні сприймають як сигнал початку речення та ознайомлюються з найпростішими випадками їх уживання у власних назвах.