6. Зв’язок числівників з іменниками

1. Один узгоджується з іменником у роді, числі, відмінку, наприклад: один документ, один підпис, одне слово.

2. Кількісний іменник раз у сполученні з числівником та іменником половина має форму рази, наприклад: чотири з половиною рази. Якщо цей дробовий числівник виражений десятковим дробом, то раз має форму Р.в., наприклад, чотири й шість десятих раза.

3. Два, три, чотири, обидва сполучаються з іменником у називному відмінку множини, наприклад: два контракти, три акти, чотири накази. У непрямих відмінках ці числівники узгоджуються з іменниками. Означення може мати форму називного або родового відмінків. Якщо іменник вказує на приблизність і стоїть перед числівником, то перед кількісними числівниками він ставиться в родовому відмінку множини, наприклад: місяців три, років чотири, днів дванадцять. Виняток становлять іменники IV відміни та ті, що в множині втрачають суфікс -ин-, наприклад: 50 харків’ян, 2 харків’янина.

4. П’ять і наступні числівники вимагають від іменника форму родового відмінка множини, наприклад: п'ять секретарів, сто двадцяті аркушів, сім відвідувачів.

5. Тисяча, мільйон, мільярд вимагають від іменника форму родового відмінка множини в усіх формах, наприклад: мільйон осіб, мільйон чоловіків (осіб чоловічої статі), тисяча доларів.

6. Половина, третина, чверть вимагають від іменника форму родового відмінка однини і множини, наприклад: половина колективу, третина вартості, чверть зарплати.

7. Неозначено-кількісні, збірні числівники вимагають від іменника форму родового відмінка множини, наприклад: декілька хвилин, кілька годин, кільканадцять студентів

8. Дробові числівники вимагають від іменника форму родового відмінка однини, наприклад: одна друга площі, дві четвертих масштабу. У мішаних дробах, що включають у себе елемент із половиною, із чвертю, характер керування визначається числівником, який виражає цілу частину, наприклад: два з половиною кілометри, три з чвертю гектари.

9. Півтора, півтори, півтораста сполучаються з родовим відмінком однини. Порядкові числівники узгоджуються з іменниками в роді, числі, відмінку, наприклад: сьоме питання, другий розділ, перший доповідач, півтори хвилини, півтора огірка.

10. У датах назви місяців уживаються в родовому відмінку, наприклад: перше лютого, з першим лютого.

Лекція № 16 Тема: Синтаксичні особливості ділового мовлення. План

1. Види речень у ділових паперах і їх стилістичне навантаження.

1.1. Прості ускладнені речення.

1.2. Складні речення.

1.3. Надфразна єдність.

2. Порядок слів у ділових паперах.

3. Логічна послідовність текстів документів.

4. Узгодження підмета з присудком.

5. Прийменник як засіб сполучення одиниць мовлення.

1. Види речень у ділових паперах і їх стилістичне навантаження

Офіційно-діловий стиль вимагає чіткості, точності, організованості, тому важливо добирати правильні синтаксичні конструкції.

Оскільки одними з найголовніших стильових ознак офіційно-ділового стилю є відсутність емоційності, стилістична нейтральність, то для текстів документів не властиве використання питальних та окличних речень, що надають мовленню емоційно-експресивного забарвлення. У ділових паперах вживаються речення розповідного характеру.

У текстах ділових паперів функціонують як прості, так і складні речення.

Прості двоскладні речення здебільшого не мають у текстах документів стилістичного навантаження.

Проте прості односкладні речення можуть впливати на характер висловлювання. Так, наприклад, інфінітивні речення підкреслюють такі модальні відтінки, як категоричність, наказовість, заклик, спонукання тощо. Наприклад: Затвердити Михайленка О.В. на посаді заступника директора ПП "Зірка".

Означено-особовими називаються односкладні речення, головним членом яких є особова форма дієслова, що визначає особу, що виконує дію. Головним членом у таких реченнях може виступати дієслова у формі першої та другої особи однини й множини теперішнього й майбутнього часу та наказового способу, наприклад: Примірник збірника наукових праць надішліть, будь ласка, поштою. Означено-особовим реченням слід надавати перевагу при складанні заяв, листів, службових записок, запрошень та інших документів, що пишуться від 1-ї особи та від імені установи, організації: Нагадуємо Вам про забогованість...; Запрошуємо Вас відвідати виставку...

Неозначено-особовими називаються речення, головний член яких виражений дієсловом у формі третьої особи множини теперішнього чи майбутнього часу або у формі множини минулого часу й умовного способу: Протягом двох днів Вас повідомлять про суму замовлення. В офіційно-діловому стилі неозначено-особові речення вживаються за необхідності зосередження уваги на дії, що сприяє мовній економії й забезпечує лаконізм висловлення: Нам надали Вашу адресу в посольстві.

Узагальнено-особові речення – односкладні речення, головний член яких означає дію, що може стосуватись будь-якої особи в будь-який момент часу, наприклад: Після бійки кулаками не махають (нар. тв.), Вік живи – вік учись (нар. тв.). Узагальнено-особові речення із другою особою дійсного й наказового способів уживаються в художньому, розмовному та публіцистичному стилях, натомість, як речення з першою й третьою особою вживаються в офіційно-діловому й науковому стилях, наприклад: Дисплей розташовують таким чином, щоб природне світло падало ліворуч. Бланк контракту отримують у відділі кадрів. Узагальнено-особові речення функціонують в організаційних документах, зокрема інструкціях та правилах, а також у менш стандартизованих довідково-інформаційних – прес-релізах, анотаціях, рецензіях, відгуках тощо. Загалом узагальнено-особові речення надають мовленню емоційного забарвлення, тому їх слід уникати в ділових паперах.

Безособові речення – односкладні реченнєві одиниці, головний член яких називає дію або стан, що не мають виконавця або відбуваються без нього – менш поширені в офіційно-діловому стилі порівняно з інфінітивними та означено-особовими. Це зумовлено тим, що документам більш притаманні активні конструкції, ніж пасивні: Директор уклав угоду, а не Директором було укладено угоду.

Для висловлення лаконічної думки в службовій документації використовуються номінативні речення – односкладні речення, головний член яких виражений іменником у формі називного відмінка, наприклад: Микитюк Іван Петрович, 1978 р.н., освіта вища, Довідка про стан здоров’я № 2 від 25 листопада 2006 року.

В офіційно-діловому стилі вживаються як повні, так і неповні реченнєві одиниці. Уживання неповних речень у документах є таким же стилістично нейтральним явищем, як і повних. Неповнота речення дає можливість уникнути повтору мовних одиниць й пропустити несуттєву інформацію, наприклад: 3 одного боку, Ваша пропозиція є вигідною для нашої корпорації, з іншого – вона досить ризикована.