9. Поняття про травматизм та професійну захворюваність

Травматизм - слово грецького походження (trauma - пошкодження, поранення). На виробництві травми (нещасні випадки) головним чином стаються внаслідок непередбаченої дії на робітника небезпечного виробничого фактору при виконанні ним своїх трудових обов'язків. Травма - порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії небезпечних виробничих факторів. Виробнича травма - це раптове механічне (забої, переломи, рани тощо), фізичне (рухомі вузли машин, механізмів, інструмент, оброблю­ваний матеріал, ненормальні метеорологічні умови, недостатня освітленість робочої зони, шум та вібрація тощо), хімічне (хімічні опіки, загальнотоксичні гострі отруєння тощо), біологічне (мікроорганізми, бактерії, віруси, рослинні та тваринні макроорганізми), психофізіологічне (фізичне та нервове перевантаження організму людини), комбіноване та інше пошкодження людини у виробничих умовах (ДСТУ 2293-93). За ступенем важкості наслідків нещасні випадки поділяють на легкі (втрата працездатності на 1 день), важкі (втрата працездатності більше як на 1^ідень) і смертельні. Висновок про важкість травм дають лікарі медичних установ згідно з відповідними нормативними документами. Залежно від кількості потерпших, нещасні випадки поділяються на поодинокі і групові. До останніх відносяться нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше потерпілими. Незалежно від важкості отриманих травм, такі нещасні випадки кваліфікують як важкі. Механічні та фізичні фактори переважно викликають травми. Теплові, хімічні, біологічні та психофізіологічні у більшості випадків зумовлюють захворювання. Одначе, різкої межі за характером дії на організм людини між згаданими факторами немає.

Нещасний випадок—випадок з людиною внаслідок непередбаченого збігу обставин та умов, за котрих завдається шкода здоров'ю або настає смерть потерпілого. Нещасний випадок на виробництві пов'язується з дією на працівника небезпечного виробничого фактора.

Професійне захворювання - патологічний стан, зумовлений тривалою роботою за шкідливих умов праці і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією виробничих факторів.

Тема 1

1. Який вид інструктажу проходить працівник, якого перевели з одного цеху в інший:

1) вступний; 2) первинний; 3) повторний; 4) позаплановий ?

2. За непроходження вчасно медичного огляду працівника може бути притягнуто до відповідальності:

1) дисциплінарної, 2) адміністративної, 3) матеріальної, 4) кримінальної.

3. Який вид інструктажу проходить працівник , який починає роботу після перебування на лікарняному 70 днів:

1) вступний; 2) первинний; 3) повторний; 4) позаплановий.

4. Служба охорони праці на підприємстві виробничої сфери створюється при кількості працівників:

1). 20 і більше; 2). 50 і більше; 3). 100 і більше.

5. Який вид інструктажу проводять з працівниками цеху, в якому проведено зміну технологічного процесу?

1) цільовий; 2) первинний; 3) повторний; 4) позаплановий.

6. Функції служби охорони праці на підприємстві покладаються на працівника за сумісництвом при чисельності працівників підприємства:

1) від 100 до 150; 2) від 50 до 100; 3) від 25 до 50; 4) від 100 до 200.

7. Головний принцип державної політики в галузі охорони праці:

1) підвищенні безпеки праці та соціальних стандартів працівників;

2) пріоритет життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

3) створенні санітарно-гігієнічних умов праці відповідно нормативно-правовим актам.

8. Система управління охороною праці містить:

1) міжгалузеві та галузеві нормативні акти з охорони праці;

2) об’єкт управління, інформаційно-контрольні зв’язки, керуючий орган;

3) типове положення про навчання, інструктаж та перевірку знань працівників з питань охорони праці та Закон України «Про охорону праці».

9. Керуючим органом в системі управління охороною праці є:

1) фонд соціального страхування від нещасних випадків;

2) служба охорони праці, керівники структурних підрозділів усіх рівнів керування галуззю, об’єднанням, підприємством;

3) Кабінет Міністрів України.

10. До основних завдань управління охороною праці належать:

1) прогнозування, планування, організація і координація робіт, контроль, облік і аналіз умов і безпеки праці;

2) контроль, облік і аналіз умов і безпеки праці, нормалізація санітарно- гігієнічних умов праці, забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку, організація і координація робіт;

3) навчання працівників безпечним методам праці, забезпечення безпеки технологічних процесів, нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці, забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку, організація лікувально-профілактичного обслуговування, професійний добір працівників та удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.