Розділ іі особливості вербалізації страху в сучасній англійській мові

У цьому розділі викладено аналіз основних особливостей вираження емоції страху в художньому тексті. У проаналізованому мовному матеріалі емоція страху вербалізується шляхом опису як об’єктів, які викликають у персонажів емоцію страху, так і реакцій цих персонажів на емоцію страху.

2.1. Мовний матеріал дослідження

Матеріалом нашого дослідження слугують два твори Стівена Кінга – американського письменника, який є автором більш, ніж 200 романів, серед яких понад 40 бестселерів у стилі жаху, фентезі, трилеру й містики. Для з’ясування особливості вербалізації страху в сучасній англійській мові нами були обрані два романи: «Керрі» (англ. Carrie) і «Цвинтар домашніх улюбленців» (англ. Pet Sematary).

Коротко окреслимо сюжети цих романів, що полегшить розуміння вербалізації емоції страху в художньому тексті цих романів.

«Керрі» – парапсихологічний роман, написаний С. Кінгом у 1974 році. Це перший опублікований роман автора, з якого почався успіх С. Кінга як письменника.

Дія роману відбувається в невеликому містечку Чемберлен, штат Мен (США). Головною героїнею є Карієтта (Керрі) Вайт – дівчина-підліток шістнадцяти років. Вона стримана, сором’язлива й нерішуча. Із самого дитинства Керрі зазнає переслідувань і нещадних висміювань від своїх однокласників. Приниження, які змушують Керрі страждати кожної миті, схожі на реальні психічні тортури, які вона не може уникнути. Крім цього, Керрі є жертвою поганого поводження і власної матері – Маргарет Вайт, прибічниці фанатичного релігійного культу фундаменталізму. Зовнішньо неприваблива, досить незграбна й жахливо самотня, Керрі не має жодної подруги. Вона живе у справжньому, постійно кошмарі, який стає дедалі гіршим із кожним днем. І ось якось Керрі раптом відчула, що могутня сила, якою вона володіла ще в дитинстві, знову повернулася до неї. Ця сила – хист телекінезу, тобто здатність за власним бажанням, лише силою власної волі переміщувати або змінювати предмети на відстані. Знову відчувши цей хист, Керрі поступово почала освоювати свою неймовірно потужню й жахаючу силу, використовуючи її проти всіх тих, хто намагався завдати їй болю й страждань.

«Цвинтар домашніх улюбленців» є ще одним романом С. Кінга, написаним ним у 1983 році. Головний герой роману – Луіс Крід. Він навіть не міг собі уяввити, чим обернеться для нього та його сім’ї переїзд до нового будинку. До переїзду Луіс не мав жодного уявлення проо те, хто такий Вендіго – страшний дух індіанських легенд. Він також і гадки не мав про те, що поряд з його новим помешканням розташовується цвинтар домашніх улюбленців. Діти з усієї тамтешньої місцевості приносили туди для поховання померлих тварин: собак, кішок, канарейок, щурів. Вони ховали їх на давній індіанській землі, яка була твердішою, ніж людське серце. На тому цвинтарі не можна було ховати людей. Але одного разу Луіс був змушений порушити це неписане правило: у відчаї, онімівший від горя, він заховав там свого померлого дворічного сина.

Як перший, так і другий роман С. Кінга переповнені виром надзвичайних і неймовірних подій, які занурюють головних героїв у моторошні переживання, відчай, горе та страх. Зокрема, вербалізація емоції страху здійснюється в обох романах як шляхом детального опису об’єктів, які викликають у персонажів цю емоцію, так і їх реакцій на страх (у поясненнях до наведених ілюстративних прикладів деталізація як об’єктів страху, так і реакцій на нього позначена хвилястою лінією).