1.3 Загальна характеристика психологічного благополуччя

На переживання благополуччя (або неблагополуччя ) впливають різні сторони життя.

Соціальне благополуччя - це задоволеність особистості соціальним статусом, міжособистісними зв'язками і статусом в микросоциальному оточенні, почуття спільності (у розумінні А. Адлера ) і т.п.

Духовне благополуччя - відчуття причетності до духовної культури суспільства; усвідомлення і переживання сенсу свого життя; наявність віри - в Бога, долю або щасливу удачу, можливість вільно виявляти прихильність до своєї віри і т. д. [ 4 ].

Фізичне ( тілесне ) благополуччя - гарне фізичне самопочуття, тілесний комфорт, відчуття здоров'я.

Матеріальне благополуччя - задоволеність матеріальною стороною свого існування (житло, харчування, відпочинок), повнотою своєї забезпеченості, стабільністю матеріального достатку.

Психологічне благополуччя ( душевний комфорт) - злагодженість психічних процесів і функцій, відчуття цілісності , внутрішньої рівноваги .

Всі перераховані складові благополуччя тісно взаємопов'язані і впливають один на одного.

Суб'єктивне благополуччя (або неблагополуччя) людини складається з приватних оцінок різних сторін свого життя.

Переживання благополуччя є найважливішою складовою частиною особистості. Саме через настрій суб'єктивне благополуччя особливо значиме переживання. Воно чинить постійний вплив на різні параметри психічного стану людини такі як: успішність поведінки, продуктивність діяльності, ефективність міжособистісної взаємодії та багато інших сторін зовнішньої і внутрішньої активності індивіда. Особистість є інтегратором психічної активності індивіда. У цьому постійному впливі й полягає регулятивна роль суб'єктивного благополуччя особистості. Психологічне благополуччя (душевний комфорт) особистості має свою досить складну структуру. У ньому, як і в інших складових, доцільно виділяти когнітивний і емоційний компоненти.

Когнітивний компонент благополуччя виникає розуміння поточної життєвої ситуації. Дисонанс в когнітивну сферу вносить суперечливу інформацію, сприйняття ситуації як невизначену, інформаційна або сенсорна депривація .

Емоційний компонент благополуччя як переживання об'єднує почуття, які обумовлені успішним (або неуспішним ) функціонуванням всієї особистості. Дисгармонія в будь-якій сфері особистості викликає одночасно емоційний дискомфорт.

Благополуччя залежить від наявності ясних цілей, успішності реалізації планів діяльності та поведінки, наявності ресурсів та умов для досягнення цілей. Негаразди з'являється в ситуації фрустрації та інших подібних умовах.

Благополуччя створюють задовольняють міжособистісні відносини, можливості спілкуватися і отримувати від цього позитивні емоції, задовольняти потребу в емоційному теплі. Руйнує благополуччя соціальна ізоляція ( депривація ), напруженість в значущих міжособистісних зв'язках [8].

Таким чином, суб'єктивне благополуччя необхідно інтерпретувати як узагальнене і відносно стійке переживання, що має особливу значимість для особистості. Воно є важливою складовою частиною домінуючого психічного стану.