6. Закінчити твердження

1. Основний механізм захисту нарко-, алкозалежних –

Стрімка соціальна деградація, яка у більшості випадків супроводжує вживання ПАР, а також прояви соціального остракізму стосовно наркозалежних створюють ситуацію, коли під загрозою опиняється їх самооцінка.

2. Заперечення виникає тоді, коли людина

Заперечення виникає тоді, коли людина стикається з необхідністю визнання обмежень. Обмеження в чомусь може викликати почуття тривоги, гніву, страху, власної неповноцінності, та провини.Це мотивує людину до уникання визнання обмеженості. Визнання залежності, як і визнання інших обмежень – болісний для особистості процес. Часто він приймає найрізноманітніші форми, як то просте заперечення, мінімізація, звинувачення, торгівля та інше.

3. Просте заперечення

Вперте заперечення залежності всупереч фактам.

4. Мінімізація

Визнання проблеми власної залежності, але і зменшеному вигляді:» Під час застілля я випиваю не більше трьох чарочок горілки…» або « Я лише пару раз покурив коноплю».

5. Раціоналізація

Створення пояснень і виправдань для нпркотизації: „ Мені важко засинати, болтть серце, тому я і випиваю». « У мене болить спина після травми, тому я і вживаю наркотики…».

6. Звинувачення

Перекладання провини за свою поведінку на оточуючих: « Якби до мене ставились уважніше, яб не почав вживати наркотики».

7. Торгівля

Укладення угод:» Я покину колотись, якщо мені куплять авто».

8.Інтелектуалізація

– перехід від конкретної оцінки своєї поведінки до філософських роздумів: « У мене було таке тяжке дитинство, що раз я намагаюсь подолати свої підсвідомі комплекси за допомогою ннаркотиків».

9Уникання теми

Зміна теми розмови: « Так, я вчора напився, але краще підкажи, який костюм мені сьогодні надягнути».

10. Пасивність, роль жертви

« Я стільки разів намагався зав`язати, але це сильніше за мене».

11.Ворожість

Активний захист свого « права» на наркотизацію:» Я не подобаюсь тобі сп`янілим? А гроші , які я заробляю, тобі подобаються?..».

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОВІДНОСИН З ПАЦІЄНТАМИ, ХВОРИМИ НА СНІД, ВІЛ-ІНФІКОВАНИМИ

1. Відповісти на питання:

Як впливає зараження ВІЛ на особистість пацієнтів?

Психічне зараження здійснюється через передачу емоційного стану від однієї особи до іншої на несвідомому рівні. Свідомість за таких умов різко звужується, майже зникає критичність до подій, інформації, що надходить з різних джерел. Психологія тлумачить зараження як неусвідомлювану, мимовільну схильність людини до певних психічних станів. Відбувається зараження через передавання психічного настрою, наділеного великим емоційним зарядом. Воно є одночасно продуктом впливу на інших енергетики психічного стану індивіда чи групи, а також здатністю людини до сприймання, співпереживання цього стану, співучасті.

Які психологічні зміни виступають на перший план у людини при встановленні діагнозу ВІЛ, СНІД?

Зміна соматичного стану пацієнтів призводить до зміни їхньї психічної адаптації.При цьому зростає роль соціально-психологічного супроводу лікувально-діагностичних заходів.Осбливе місце в цей період займає консультування щодо призначення АРТ.Завдання медичних працівників на цьому етапі розвитку захворювання такі:надання психологічної підтримки(зниження тривоги,підтримка відчуття психологічної захищеності),надання інформації про індивідуальні особливості перебігу ВІЛ-інфекції,профілактика агресивної поведінки передачі ВІЛ.

Чому ВІЛ, СНІД пацієнти часто думають про самогубство?

Потреба в соціальній,психологічній і духовній підтримці знову зростає,коли ВІЛ-інфекція переходить у термінальну стадію.Досвід консультування пацієнтів в цей період показує,що,незважаючи на наявні порушення пам яті, уповільнення темпу протікання психічних процесів,звуження об єму слухомовного сприйняття,слабкість суджень та висновків, труднощі при встановлені причинно-наслідкових зв`язків, виснажливість ,приблизно третина пацієнтів зберігають болісні переживання з приводу швидкої смерті.Вони потребують допомоги,яку можуть отримати у вигляді консультування,послуг з догляду,духовної підтримки.Особливості консультативної ситуації на цьому етапі-наявність закономірності поведінкових реакцій,пов язаних з помиранням.Хоча людина і знає про свою приреченість ,але у власну смерть по-справжньому не вірить і не усвідомлює її неминучості.Зіткнувшись зі смертю інших людей або сама,опинившись у смертельній ситуації,людина відчуває страх і тривогу.Соціально-психологічна і духовна допомога,що надається на термінальній стадії захворювання,є доступним і необхідним способом зробити процес помирання пацієнтів псилогічного менш травмуючим, а тому цивілізованішим.Обсяг допомоги родичам пацієнтів у термінальній стадії, на цьому етапі збільшується.Обов язкова участь представників неурядових організацій,людей,що живуть із ВІЛ,і священнослужителів,роль яких у цей період незаміна.