Внесок України у поліпшення загальної атмосфери безпеки у світі

Після розпаду СРСР ядерними державами стали Росія, Україна, Білорусь, Казахстан. Для західних країн це стало великою проблемою. Вони прагнули, щоб Україна, Білорусь і Казахстан відмовилися від своїх ядерних арсеналів і вивезли їх до Росії. Починаючи з 1992 р. США витратили 1,5 млрд. дол. на встановлення контролю за ядерною зброєю в Росії, Україні, Білорусі та Казахстані (до цієї суми входять витрати на перевезення ядерних боєголовок, їх зберігання та демонтаж). Президент України в січні 1993 р. разом з президентами США та Росії підписав договір про скорочення стратегічної ядерної зброї (СНО-2). Україна почала вивозити свої ядерні боєголовки до Росії, демонтувати ракети та шахтні установки. Така діяльність України викликала велику повагу до неї з боку урядів та народів багатьох країн світу.

Важливим досягненням зовнішньої політики незалежної України стало її приєднання до Договору про непоширення ядерної зброї (ДНЯЗ). Це стало можливим після того, як на будапештській зустрічі у верхах країн НБСЄ у грудні 1994 р. президенти США та Росії, а також прем'єр-міністр Великої Британії поставили свої підписи під меморандумом про гарантії безпеки Україні, Білорусі та Казах¬стану. Аналогічні гарантії надали Україні уряди КНР і Франції, які мають ядерну зброю. Таким чином, всі члени ядерного клубу надали гарантії безпеки Україні в обмін на те, що вона ліквідувала свої ядерні арсенали й отримала статус без'ядерної держави.

Україна підтримує програму НАТО "Партнерство заради миру". 9 липня 1997 р. Л. Кучма підписав у Мадриді з лідерами 16 країн НАТО Хартію особливого партнерства України з цим альянсом. Цей документ сприяв зміцненню миру і безпеки в Європі.

29 листопада 2009 р. Росія опублікувала проект Договору з європейської безпеки. На зустрічі президентів України і Росії 31 березня 2010 р. В. Янукович висловив думку, що в запропонованому Росією договорі про європейську безпеку варто закріпити гарантії безпеки України й інших держав, що добровільно відмовилися від ядерної зброї, а також держав, які не входять в жоден військово-політичний блок.

З 2010 р. Україна оголосила про позаблоковий статус, євроінтеграційні орієнтири за розвитку конструктивного співробітництва з Російською Федерацією.

Період 2010 р. відзначився серйозними кроками українського керівництва щодо налагодження відносин з Росією через активний переговорний процес. Україна прагне реалізувати зовнішньоекономічний курс як у євроатлантичному, так і в євразійському напрямі і метою забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни. Україна шукає оптимальні підходи щодо партнерських відносин усіх можливих співробітництв, подолання перешкод взаємодії за утримування балансу інтересів сторін, де за пріоритет з боку української сторони залишається збереження національного суверенітету і незалежності республіки, економічне зростання, формування міцних засад демократії як здобутку провідних політичних систем.

Важливе значення має інтеграція енергетичного ринку України до європейського. 18 грудня 2009 р. Україну прийняли до Енергетичного Співтовариства, а 24 жовтня 2010 р. відбулося підписання відповідного протоколу як суттєвого кроку щодо набуття Україною повноправного членства в цій організації. Приєднання України до Світової організації торгівлі (СОТ) у 2008 р. відкрило шлях переговорів про створення іони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та ЄС, що є стратегічним завданням нашої держави в економічній сфері. Вимоги, які Україна повинна буде виконати для її запровадження, фактично збігаються з програмою потрібних для України реформ, що становитиме потужний імпульс для її загального економічного, соціального і політичного розвитку.

13