Передумови розрядки міжнародної напруженості

З початку 70-х років міжнародні відносини вступили в новий період — період переходу від протистояння, конфронтації двох світів на чолі з "наддержавами" СРСР і США до розрядки міжнародної напруженості. Серед передумов цих змін можна назвати такі:

• досягнення до початку 70-х років військово-стратегічного паритету (рівноваги) між СРСР і США;

• усвідомлення світовою громадськістю, керівниками провідних світових держав катастрофічності для світу будь-якого ядерного конфлікту;

• поглиблення взаємозалежності і взаємозв'язку країн світу, неможливість поодинці вирішити наростаючі проблеми в екології, енергетиці, забезпеченні сировинними ресурсами й інші глобальні проблеми людства.

Нормалізація відносин фрн з країнами Центральної та Східної Європи

На тлі розвитку відносин СРСР та його союзників з іншими державами Заходу позиція ФРН по невизнанню країн Східної Європи ставала безперспективною. СДПН виступила ініціатором перегляду застарілих стереотипів і розробки "нової східної політики". У 1969 р. дві партії — Соціал-демократична та Вільна демократична — сформували коаліцію і перемогли на виборах. Канцлером став соціал-демократ В. Брандт, віце-канцлером і міністром закордонних справ — вільний демократ В. Шеель. Канцлер В Брандт запропонував відмовитись від "холодної війни", поважати співвідношення сил, що склалося, налагодити нормальні стосунки з країнами Східної Європи, що постраждали від гітлерівської агресії, в першу чергу з СРСР та Польщею, визнати НДР. При цьому В. Брандт не відмовлявся від надій на майбутнє об'єднання Німеччини, але тільки мирним шляхом. Вони почали реалізувати "нову східну політику". У серпні 1970 р. було підписано договір між СРСР і ФРН, в якому обидві сторони взяли на себе зобов'язання сприяти розвиткові мирних відносин між усіма європейськими країнами. Важливе значення мала 3-тя стаття договору, за якою ФРН визнавала повоєнні кордони у Східній Європі. Це сприяло становленню міждержавних відносин з Німецькою Демократичною Республікою. Взаємне визнання відкрило німецьким державам шлях до ООН. Аналогічні договори було підписано з Польщею та Чехословаччиною.

Пом'якшенню політичного клімату в Європі сприяло й підписання у вересні 1971 р. угоди чотирьох держав — СРСР, Великої Британії, СШЛ та Франції по Західному Берліну, де зазначалося, що Західний Берлін не є складовою частиною ФРН.

Радянсько-американські угоди

Першим внеском в оздоровлення міжнародної обстановки в 70-ті роки стали радянсько-американські переговори на вищому рівні, що відбулися в 1972-1974 рр. У лютому 1972 р. президент СІНА Р. Ніксон у своєму посланні до Конгресу заявив, що у виробництві ядерної зброї між СРСР і США досягнуто паритету. Це стало поштовхом до початку переговорів, внаслідок яких були . підписані "основи взаємовідносин між СРСР і США":

• Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО), що має безстроковий характер;

• Тимчасова угода про деякі засоби в галузі обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСВ-1), укладена терміном на 5 років;

• Угода про запобігання ядерної війни. Важливе значення мала й підписана 1972 р. Великою Британією, СРСР і США Конвенція про заборону розробки, виробництва й накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) й токсичної зброї та про їхнє знищення.

У листопаді 1974 р. у Владивостоці відбулася зустріч Генерального секретаря ЦК КПРС Л. І. Брежнєва та президента США Д. Форда, на якій було підписано попередню угоду про подальші радянсько-американські дії в галузі контролю над озброєннями. Ця зустріч стала важливим кроком на шляху до загальноєвропейської наради 1975 р. у Хельсінкі.

1974 р. СРСР і США підписали Договір про обмеження підземних випробувань ядерної зброї. Але особливе значення для приборкання гонки озброєнь мав підписаний двома країнами в 1979 р. договір ОСВ-2. Він не був ратифікований, хоча обидві сторони дотримувалися його виконання