4. Поетичний переказ індіанських міфів у поемі Лонгфелло "Пісня про Гайавату"

Поема "Пісня про Гайавату" написана в 1855 році на основі легенд північноамериканських індіанців, у яких йшлося про людину дивного походження, послану до них, аби розчистити річки, ліси, рибальські угіддя і навчити людей ремесел. Племена знали її під різними іменами. Та всі вони вважали цю людину пророком, учителем. Так розповідав про основу поеми її автор.

Творчість Генрі Лонгфелло була пов'язана з пізнім етапом розвитку романтизму в літературі США.

Письменник народився у родині адвоката 27 лютого 1807 року. У родині хлопчика готували до юридичної кар'єри, але вже у коледжі він захопився вивченням нових європейських мов та поезією. Закінчивши курс 1825 року, він здійснив мандрівку у Європу, де провів три роки. Повернувшись, почав викладати іноземні мови у тому коледжі, в якому навчався. Пізніше

слухав лекції в Геттінгенському університеті, побував в Італії, Іспанії, Франції, Англії, Голландії і Швейцарії. Близько двадцяти років прозаїк був професором кафедри європейських мов Гарвардського університету і після цього повністю присвятив себе літературній творчості. Коло його науково-літературних зацікавлень було широким та різноманітним. Він писав ліричні вірші, поеми, балади, нотатки, укладав поетичні антології, займався перекладами. У 70-х роках підготував 31-томне видання віршів, присвячених природі різних країн: "вірші різних місцевостей".

У житті поета були і тяжкі моменти - передвчасна смерть першої дружини та загибель другої під час пожежі у 1861 році.

Перша збірка поезій "Голоси ночі" зробила ім'я автора відомим, а потім слава зростала з виходом кожної нової збірки: "Балади й інші вірші" (1841), "Вежа у Брюгге та інші вірші" (1845), "На березі моря та біля каміну" (1850).

У своїх віршах Лонгфелло звертався і до недавнього минулого Америки, і до життя перших поселенців. Гуманістичним співчуттям до пригноблених пронизані "пісні про рабство", в них - галерея образів невільників, людська гідність яких зневажена білими господарями. Поет створив картини життя і праці негрів-рабів: перевезення рабів у трюмах, продаж їх на невільницьких ринках, виснажлива праця на плантаціях, жорстокі знущання.

Про долю Гайавати ми дізналися з оповіді індіанського Оссіана - музики Навада-га. У далекі часи жив могутній чарівник і богатир Меджеківіс, найголовнішим подвигом якого було викрадення Священного Вампума у Великого Ведмедя Міше-Мокви, що був схожий на величезну скелю; що обросла мохом, і його боялися всі народи.

Сам Гонгфелло пояснив, що "Пісні про Гайавату" - це індійська "Едда", написана на основі легенд, які панували в середовищі індіанців. Дослідники твердили, що в жодному іншому творі не знайшла такого повного відображення міфологія, яку не лише всі скандинавські народи, але й усі інші народи германської мовної групи вважали своєю найціннішою культурно-історичною і мистецькою спадщиною.

За жанром - це епічна поема; ліро-епічний віршований твір, у якому зображені значні події та яскраві характери. У творі не було ліричних відступів, автор не виявив свого ставлення до вчинків героїв. Поема складалася з 22 частин і післямови.

В образі головного героя - індійського вождя Гайавати - можна знайти риси героїв і богів античного світу (Орфея, Геркулеса, Прометея, Діоніса, риси героїв європейського епосу і руських богатирів). Основна ідея твору Г. Лонгфелло - вираження одвічного прагнення людей жити в мирі, злагоді, добробуті, це заклик до братерства і єдності. "Пісня про Гайавату" - це славетний гімн миру, пройнятий думкою про подолання незгод між людьми, відмову від воєн в ім'я праці на щедрій землі. Батьком героя був Західний вітер Меджеківіс, матір'ю - місячна донька Ве-нона. Герой вивчав мову і звички птахів і звірів. Коли виріс, осягнув усе розумом, збагнув таємниці природи, мав прудкі ноги і могутні руки. Під час посту завжди молився про щастя і благо всіх народів.

Перший український переклад творів Лонгфелло належав М. Павлику. "Пісню про Гайавату" вперше переклав О. Олесь. у різні часи його поезії переклали Олена Пчілка, П. Грабовський, Панас Мирний, Микола Зеров, Н. Забіла, М. Гаско, Д Павличко.

Творчість американського поета, зокрема поему "Пісня про Гайавату" високо цінував Микола Хвильовий (згадував про цей твір у романі "Вальдшнепи").

1 Мислителі німецького романтизму. – Івано-Франківськ.: „Лілея – НВ” – 2003. – С. 190.

2 Берґсон А. Сміх. – К., 1994. – 165 с. – С.19.

3 Котляревський І. П. Москаль-чарівник // Котляревський І. П. Твори: В 2 т. – К.: Дніпро, 1969. Т.2. – С. 69–113. – С. 86.

4Квітка-Основ’яненко Г. Салдацький патрет //. Зібрання творів: У 7 т.– К.: Наукова думка, 1981. – Т. 3. – С. 10.

5 Белинский В.Г. Сочинения Николая Гоголя // Избранное. – М., 1986. – С. 176.

6 Гоголь Н. В. Авторская исповедь // Гоголь Н. В. Сочинения: В 7-и т.– М.: Изд-во «Худож. литературы», 1967. – Т. 6: Избранные статьи и письма. – С. 441.

7 Гоголь Н. В. Взгляд на состояние Малороссии // Собрание сочинений.: В 6–и т. – М.: Госиздат, 1967. – Т. 6. Избранные статьи и письма. – С. 62.

8 Скромецький О. Гоголь. – Львів: Світ, 1994. – С. 60.

9 Гоголь М. В. Твори: В 3 т. – Т. І. – С. 144.

10 Гоголь М. В. Твори: В 3 т. – Т. І. – С. 83–84.

11 Там само.– С. 84.

12 Гоголь М. В. Твори: В 3 т. – Т. І. – С. 85.

13 Гоголь М. В. Твори: В 3 т. – К.: Держ. видавн. художн. літератури, 1952. – Т. І. – С. 86.

14 Гоголь М. В. Твори: В 3 т– К.: Держ. видавн. художн. літератури, 1952. –. Т. І. – С. 273.

15 Гоголь М. В. Твори: В 3 т. – Т. І. – С. 273.

16 Там само. – С. 292.

17Гоголь М. В. Твори: В 3 т– К.: Держ. видавн. художн. літератури, 1952. –. Т. І. – С. 499.

18 Гоголь М. В. Твори: В 3 т.– К.: Держ. видавн. художн. літератури, 1952.. – Т. І. – С. 454.

19 Квітка-Основ’яненко Г. Салдацький патрет // Зібрання творів: У 7 т.– К.: Наукова думка, 1981. – Т. 3. – С. 11.

20 Квітка-Основ’яненко Г. Салдацький патрет // Там само. – С.9.

21 Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту (із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладено). – Б.м., Б.в., Б.р. – 1523 с.

22 Гоголь М. В. Твори: В 3 т.– К.: Держ. видавн. художн. літератури, 1952. – Т. І. – С. 420.

23 Гоголь М. В. Твори: В 3 т... – С. 423.

24«как будто бы вдруг среди вихря веселья и закружившейся толпы запел кто-нибудь песню об угнетенном народе» // Гоголь Н.. В. Сочинения: В 7-и т.– М.: Изд-во «Художественной литературы», 1967. – Т. 2. – С. 186.

25

26